Музей історичних коштовностей не надає документації про фонди, — Сосновська

11 листопада 2015 - 09:00 247
Facebook Twitter Google+
Оптимізація Національного історичного музею стосується і Музею коштовностей, що є його філією, але про ліквідацію музею і його статусу не йдеться

Анастасія Багаліка: Останні два дні у медіа йшли суперечливі інформаційні потоки: спочатку говорили про ліквідацію, потім — про переформатування. Розкажіть, що насправді відбувається?

Тетяна Сосновська: Очевидно, заяви про скасування та ліквідацію нашої філії були занадто поспішними і, я би сказала, істерично-емоційними, ніж правдивими. Мова про ліквідацію взагалі не йде. Після інформації про ліквідацію з’явилася інформація про скасування статусу філії. І це також абсолютно не відповідає дійсності.

Після оптимізації структури, яку ми плануємо, статус філії зберігається і всі співробітники залишаються на своїх місцях, будуть виконувати свої функціональні обов’язки і продовжувати вивчення своїх наукових тем. Тобто, будуть займатися тим, чим займалися до цього. Лише зміниться адміністративне підпорядкування.

Річ у тім, що Музей коштовностей — це чудовий музейний заклад ,який вже більше тридцяти років є філією Музею історії України. Статус філії передбачає роботу підрозділу на певній відстані від головного музею, але не надає права юридичної та економічної самостійності. Тому в цьому форматі ми унормовуємо роботу нашої філії, тому що є на те певні серйозні вагомі причини.

Щодо заяви ICOM (Міжнародної ради музеїв) про ліквідацію, то я вважаю, що це було лобіювання друзів, аніж лобіювання інтересів музейної справи та піклування про збереження колекції. У той час, коли йде війна, коли ми повинні говорити про засоби збереження колекцій, коли ми повинні говорити про стан наших фондів, фотофіксацію наших колекцій, нагальну модернізацію наших музеїв, то, на жаль, наш ICOM цими питаннями не займається.

Анастасія Багаліка: Скажіть, про яку оптимізацію йде мова?

Тетяна Сосновська: Оптимізація стосується всього Музею історії України, тому що дуже багато років структура музею частково зазнавала змін, але якщо ми говоримо про сучасний європейський музей 21 століття, то ми не можемо модернізувати Музей історії України. Адже він працює за старими, ще радянськими методами розподілу обов’язків.

Ми повинні говорити про те, що в музей має бути вживлений новий формат роботи, який зобов’язує нас переглянути функціонали людей, аби максимально використати їх можливості і надати їм нових сучасних функцій.

І, працюючи над питанням оптимізації структури, ми зіштовхнулися із низкою проблем, яка є у музеї дуже давня. Як кажуть деякі співробітники, які працюють вже давно, що це традиція. Але вона йде всупереч нормативній базі, спираючись на яку працює наша галузь.

Анастасія Багаліка: Які нові посади з’явиться в результаті цієї реорганізації?

Тетяна Сосновська: З’являться нові відділи і підрозділи, які будь відповідати за промоцію музею,  тому що музей повинен бути активно представлений в інформаційному просторі. І інформація про жваве життя музею повинна бути доступна відвідувачу. Перші спроби ми вже зробили і за вісім місяців моє роботи на цій посаді ми спостерігаємо збільшення відвідувачів 2,5 рази, якщо порівнювати з минулим роком.

Тому наразі стоять дуже гостро наступні питання:  музейної промоції, питання впровадження нових форм роботи, питання роботи відділу музейної педагогіки, а він повинен бути, щоб школяр став цільовою аудиторією.

Власне, у нашому музеї я зіштовхнулася з проблемою, яка є дуже давньою — це подвоєння посад: у нас два головний зберігачі, два сектори обліку, дві реставраційні майстерні, що спровокувало те, що наша філія повністю законсервувала в собі ту інформацію про ті предмети, які знаходяться на збереженні.

Ця закритість інформації є небезпечною, тому що навіть я, як генеральний директор, мій заступник з наукових питань, держава  не мають інформації про те, які предмети, в якому стані знаходяться експонати.

Тоді як в усьому світі колекції є відкритими і представленні в інформаційному просторі. На всіх семінарах та конференціях наші закордонні колеги говорять, що убезпечити колекцію від всяких неприємностей у 21 столітті можна лише, надавши відкритий доступ до її наукового опрацювання та її візуалізації.

Вже давно ніхто у випадку війни чи інших неприємностей не збирається перевозити колекцію з одного кінця країни в інший. Адже під час таких перевезень набагато більше втрачається, ніж зберігається. Є півні умови консервації найкоштовніших експонатів, але якщо колекція науково-опрацьована і ми можемо дистанційно про неї прочитати, то у випадку зникнення цього експонату, маючи таку інформацію, одразу  інформують всю спільноту, аукціонні будинки та колекціонерів І цей предмет просто приречений, щоб рано чи пізно знайтися.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.