Слухати

М’яка сила Білорусі: Лукашенко — у трійці симпатичних українцям політиків

05 червня 2016 - 07:30 312
Facebook Twitter Google+
Як змінилися стосунки України і Білорусі за останні 25 років, з якими образами у нас асоціюється Білорусь і які перспективи наших відносин із цим сусідом?

betliy.jpg

Олена Бетлій // «Громадське радіо»
Олена Бетлій
«Громадське радіо»

Олена Бетлій, кандидатка історичних наук, аналітик Інституту світової політики розповідає про Аудит зовнішньої політики Україна-Білорусь

Василь Шандро: Коли ми говоримо про Білорусь, зринають поняття гарних доріг, низьких цін, стабільності, доброго керівника — у певному сенсі вождя. Чи це не є фантомні болі за незбудованим комунізмом на нашій землі?

Олена Бетлій: Коли ми говоримо про будь-яку країну, включаються певні уявлення, і ми не можемо говорити про міфи і про їх правильність. Це символічна географія, уявний простір, про який ми знаємо із того, що читаємо, відвідуємо, зі спілкування тощо.

Стереотипи стабільності, упорядкованості у Білорусі функціонують у нашому суспільстві, і люди за чимось таким тягнуться. Такі уявлення про Білорусь були у нашому суспільстві ще задовго до 2013 року.

Це треба спостерігати і розуміти, з чого створюється образ Білорусі у нас. Це є певна мрія про втрачену, недорозвинену радянську державу в Україні, і про це говорить, зокрема, позитивне ставлення до Лукашенка.

Грибаускайте, Меркель і Лукашенко — це така дивна трійка, яка викликає в українців симпатії, згідно з цьогорічними опитуваннями.

Тетяна Трощинська: Ми можемо уявити або змоделювати, що об’єднує цих людей.

Олена Бетлій: На сьогодні Грибаускайте і Меркель — це ті політики, які вступаються за Україну на міжнародній арені, а щодо Лукашенка — це скоріше доля «радянської» симпатії, тому що опитування показує, що йому симпатизують більше люди старшого віку.

Тетяна Трощинська: А Мінський майданчик спрацював на інше ставлення до Білорусі?

Олена Бетлій: Наприкінці травня Білоруський центр стратегічних досліджень презентував своє дослідження м’якої сили Білорусі і наскільки її можна застосовувати у розвитку двосторонніх відносин з іншими країнами.

У їхніх дослідженнях можна побачити, що в 2013 році українці краще ставились до Білорусі — 46% ставились прихильно, у 2014 році було падіння симпатій, але потім, на думку білоруських дослідників, українці оцінили позицію Мінська у конфлікті, і симпатія зросла до 41%.

Василь Шандро: У світі Україну і Білорусь сприймали як сферу впливу Росії. Зараз думки, які висловлює МЗС Білорусі, можна вважати самостійними, а не продиктованими Кремлем?

Олена Бетлій: Так само ми можемо почути, що рішення Києва диктуються деінде. Нам потрібно у будь-якому разі розвивати стратегічні відносини.

Двосторонні відносини можуть базуватися на спільних інтересах або спільних цінностях. Спільні цінності у нас із Європою, а з Білоруссю швидше спільні інтереси, пов’язані із виживанням на поясі між Росією та Європейським Союзом.

Тетяна Трощинська: Буферне розташування України і Білорусі грає тут роль? Географія визначає нашу долю?

Олена Бетлій: Зараз ми є поясом між ЄС і Росією. Це завжди була буферна зона нестабільності, де є взаємовпливи з обох боків. Було б добре, якби Україна, Білорусь і Молдова опрацювали безпекову співпрацю, але на даних умовах це неможливо, тому що військова безпека Білорусі відбувається у рамках договору з Росією.

Василь Шандро: Чи вигідно Білорусі дружити з теперішньою Україною?

Олена Бетлій: Оскільки ми сусідки, ми дружити зобов’язані. Лукашенко намагається підтримувати єдину неділиму Україну, інша річ, як він далі поведеться.

Нам важливо, щоб Білорусь принаймні втрималась на теперішній позиції, щоб вона не втручалася у конфлікт.

Тетяна Трощинська: Західні партнери посилають Білорусі якісь сигнали про більшу лояльність?

Олена Бетлій: ЄС скасував основну частину санкцій. Він дотримується політики, що краще підтримувати стабільність у Білорусі, а не демократизувати її.

Польща і Литва намагаються втягувати її, інтегрувати, але наскільки це вдасться — невідомо.

Василь Шандро: Міф про «колиску трьох народів»: у радянські часи ми були «братніми народами», а після 1991 року стали «єдиним». Яка ідентифікація сучасного білоруса?

Олена Бетлій: Білоруси вже мають нове покоління, яке виросло після 1991 року і формує порядок денний. Воно вже не живиться тими міфами, на яких росли попередні покоління. Але разом з тим, історичної політики у Білорусі не існує.

Для них основне — це міфологія Другої світової війни з дуже обережними патріотичними вкрапленнями. І, звичайно, російське телебачення всесильне у Білорусі, 65-70% дивиться російське телебачення. І тому у ключі російсько-української війни білоруси приймають російську інтерпретацію.

Тетяна Трощинська: Чи ми ідентифікуємо Білорусь як окрему сусідку?

Олена Бетлій: У нас Білорусь на першому місці по прихильності, на другому вже ідуть поляки. Це говорить вже про ідентифікацію. З іншого боку, зважаючи на появу Мінського процесу, ми дивимось на Білорусь як на щось окреме.

Василь Шандро: Чи є якісь перспективи нового етапу стосунків з білорусами?

Олена Бетлій: Я думаю, що відносини з Білоруссю будуть розвиватися, але все залежить від безпекової ситуації.

Більше про це ми будемо говорити в Українському домі 8 червня об 11 ранку. Там будуть також білоруські експерти і білоруський посол.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.