Слухати

«М’язова» дипломатія Росії матиме залякувальний ефект доки Україна не побудує ефективну державу

07 серпня 2015 - 08:59
Facebook Twitter Google+
На 70-ту річницю бомбардування Хіросіми Богдан Соколовський, фізик, дипломат, політик, Сергій Джердж, політолог, голова Громадської ліги «Україна НАТО» говорять про проблеми ядерної безпеки
«М’язова» дипломатія Росії матиме залякувальний ефект доки Україна не побудує ефективну державу / Програми на Громадському радіо

Учасники розмови у студії Громадської хвилі намагаються обговорити непроголошену загрозу використання ядерної зброї як елемент тиску на Україну з боку Росії.

Галина Бабій: Очільники НАТО неодноразово заявляли про те, що загроза є. Але чи готові вони підтримати Україну у цьому конфлікті і в разі небезпеки надати їй захист?

Сергій Джердж: Ми хочемо, щоб російсько -українська війна була справою не лише України. Ми хочемо, щоб нам допомагали міжнародні організації і країни, які відповідальні за нашу безпеку згідно з Будапештським меморандумом. Дуже важливо, щоб ми не самі, а спільно протидіяли російській агресії. Росія проводить політику залякування. Найгірше – це те, що Росія закрила тему міжнародного роззброєння цією війною, порушивши Будапештський меморандум. Світ може повернутися до роззброєння тоді, коли повністю будуть відновлені територіальна цілісність України та кордони.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, наскільки виконуються гарантії Будапештського меморандуму? Наскільки дипломатична допомога адекватна до того рівня загрози, в якій перебуває Україна?

Богдан Соколовський: Давайте, щоб не було спекуляцій, скажемо, що на Хіросіму була скинута перша уранова бомба – приблизно 4 тонни, а на Нагасакі була скинута вже плутонієва бомба під 5 тон. І це абсолютно не те саме, що може бути на атомній електростанції.

Галина Бабій: Якщо нема можливості скинути бомбу, то хоча б скоїти диверсію можна.

 Богдан Соколовський: Від росіян можна очікувати чого завгодно, але сусіда, як кажуть, не обирають. Скажіть, будь ласка, як нас захищають по цьому Будапештському меморандуму.

Дмитро Тузов: Думаю, тут варто згадувати і про той рівень санкцій, який впливає на Росію. І якась допомога все ж таки йде (автомобілі, радари). Але такої допомоги як під час антигітлерівської коаліції ми не спостерігаємо.

Богдан Соколовський: Я вважаю, що нам могли б допомогти більше. Важливо, як нас сприймають на Заході. Якби нам більше допомогли, то це було б більш ефективно, але я не знаю, якою буде реакція росіян. Від росіян можна сподіватися всього.

Галина Бабій: Ви були на всіх ядерних базах Росії. Чи здатні вони на таке?

Богдан Соколовський: Росія нічим не гірша за Захід і Захід часто не розуміє Росію. Тому що росіянин, який би голодний він не був, буде воювати. Санкції, які застосовують – дієво, але замало. Захід і Росія говорять на різних мовах.

Дмитро Тузов: Чи не здається вам, що путінська Росія йде шляхам Радянського Союзу? Значно легше керувати народом, який за 3 копійки згоден воювати на Донбасі.

Богдан Соколовський: Тут присутній фактор залякування, як України, так і західних партнерів. Інформація щодо розширення НАТО і побоювання Росії — притягнута за вуха.

Галина Бабій: Так званий мирний атом на сьогодні достатньо захищений і екіпірований таким чином, щоб ми уникли аварійних ситуацій?

Богдан Соколовський:Диверсія може бути. Ми маємо яскравий приклад — Чорнобиль. В першу чергу, особливої уваги потребують атомні станції. Це варто здійснити і за рахунок армії, і за рахунок добровольців. Тут Росію порівнювали з Радянським Союзом. Так у Радянському Союзі ніколи не виконувалося те, що підписувалося.

Галина Бабій: Чому тоді Україна так чесно ставить до відмови від ядерної зброї?

Богдан Соколовський: У нас інша ментальність і була занадто активна робота 5-ї колони.

Дмитро Тузов: Російський Росатом постійно говорить про те, що відмова України від російського ядерного пального і переключення на інших виробників може становити технологічну небезпеку. Що ви можете з цього приводу сказати?

Богдан Соколовський: В Україні з 2008-го року з 15-ти лише 2 блоки працюють на російському і японо-американському (компанії Вестінгхаус) ядерному пальному. Реально відмовитись від пального, але треба змінювати реактори. Є наочний приклад Румунії, яка використовує канадські технології.

Дмитро Тузов: Створення українського ядерного циклу можливе? Ми знаємо, що у Жовтих Водах відбувається видобуток уранової руди.

Богдан Соколовський: Ніхто нам не дозволить мати своє збагачення. Україна ніколи не мала ядерного статусу, тому треба говорити не про відновлення, а не про набуття.

Галина Бабій: За яких умов м’язова дипломатія не буде ефективною для залякування України?

Сергій Джердж: Перш за все, коли зміняться самі українці. І нас вже менше цікавить, що там відбувається і хто що про нас говорить. Я сподіваюсь на створення антипутінської коаліції як такої, яка в свій час зробить те ж, що зробила антигітлерівська коаліція. Для нас це також повне територіальне відновлення Криму і Донбасу. Перспектива вступу України до НАТО залишається.

Богдан Соколовський: Тоді, коли ми будемо здатні себе захистити, ми нарешті почали розуміти, що основний наш ворог не Варшава, не Брюссель, а Кремль. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.