Слухати

«М’язова» дипломатія Росії матиме залякувальний ефект доки Україна не побудує ефективну державу

07 серпня 2015 - 08:59 102
Facebook Twitter Google+
На 70-ту річницю бомбардування Хіросіми Богдан Соколовський, фізик, дипломат, політик, Сергій Джердж, політолог, голова Громадської ліги «Україна НАТО» говорять про проблеми ядерної безпеки

Учасники розмови у студії Громадської хвилі намагаються обговорити непроголошену загрозу використання ядерної зброї як елемент тиску на Україну з боку Росії.

Галина Бабій: Очільники НАТО неодноразово заявляли про те, що загроза є. Але чи готові вони підтримати Україну у цьому конфлікті і в разі небезпеки надати їй захист?

Сергій Джердж: Ми хочемо, щоб російсько -українська війна була справою не лише України. Ми хочемо, щоб нам допомагали міжнародні організації і країни, які відповідальні за нашу безпеку згідно з Будапештським меморандумом. Дуже важливо, щоб ми не самі, а спільно протидіяли російській агресії. Росія проводить політику залякування. Найгірше – це те, що Росія закрила тему міжнародного роззброєння цією війною, порушивши Будапештський меморандум. Світ може повернутися до роззброєння тоді, коли повністю будуть відновлені територіальна цілісність України та кордони.

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, наскільки виконуються гарантії Будапештського меморандуму? Наскільки дипломатична допомога адекватна до того рівня загрози, в якій перебуває Україна?

Богдан Соколовський: Давайте, щоб не було спекуляцій, скажемо, що на Хіросіму була скинута перша уранова бомба – приблизно 4 тонни, а на Нагасакі була скинута вже плутонієва бомба під 5 тон. І це абсолютно не те саме, що може бути на атомній електростанції.

Галина Бабій: Якщо нема можливості скинути бомбу, то хоча б скоїти диверсію можна.

 Богдан Соколовський: Від росіян можна очікувати чого завгодно, але сусіда, як кажуть, не обирають. Скажіть, будь ласка, як нас захищають по цьому Будапештському меморандуму.

Дмитро Тузов: Думаю, тут варто згадувати і про той рівень санкцій, який впливає на Росію. І якась допомога все ж таки йде (автомобілі, радари). Але такої допомоги як під час антигітлерівської коаліції ми не спостерігаємо.

Богдан Соколовський: Я вважаю, що нам могли б допомогти більше. Важливо, як нас сприймають на Заході. Якби нам більше допомогли, то це було б більш ефективно, але я не знаю, якою буде реакція росіян. Від росіян можна сподіватися всього.

Галина Бабій: Ви були на всіх ядерних базах Росії. Чи здатні вони на таке?

Богдан Соколовський: Росія нічим не гірша за Захід і Захід часто не розуміє Росію. Тому що росіянин, який би голодний він не був, буде воювати. Санкції, які застосовують – дієво, але замало. Захід і Росія говорять на різних мовах.

Дмитро Тузов: Чи не здається вам, що путінська Росія йде шляхам Радянського Союзу? Значно легше керувати народом, який за 3 копійки згоден воювати на Донбасі.

Богдан Соколовський: Тут присутній фактор залякування, як України, так і західних партнерів. Інформація щодо розширення НАТО і побоювання Росії — притягнута за вуха.

Галина Бабій: Так званий мирний атом на сьогодні достатньо захищений і екіпірований таким чином, щоб ми уникли аварійних ситуацій?

Богдан Соколовський:Диверсія може бути. Ми маємо яскравий приклад — Чорнобиль. В першу чергу, особливої уваги потребують атомні станції. Це варто здійснити і за рахунок армії, і за рахунок добровольців. Тут Росію порівнювали з Радянським Союзом. Так у Радянському Союзі ніколи не виконувалося те, що підписувалося.

Галина Бабій: Чому тоді Україна так чесно ставить до відмови від ядерної зброї?

Богдан Соколовський: У нас інша ментальність і була занадто активна робота 5-ї колони.

Дмитро Тузов: Російський Росатом постійно говорить про те, що відмова України від російського ядерного пального і переключення на інших виробників може становити технологічну небезпеку. Що ви можете з цього приводу сказати?

Богдан Соколовський: В Україні з 2008-го року з 15-ти лише 2 блоки працюють на російському і японо-американському (компанії Вестінгхаус) ядерному пальному. Реально відмовитись від пального, але треба змінювати реактори. Є наочний приклад Румунії, яка використовує канадські технології.

Дмитро Тузов: Створення українського ядерного циклу можливе? Ми знаємо, що у Жовтих Водах відбувається видобуток уранової руди.

Богдан Соколовський: Ніхто нам не дозволить мати своє збагачення. Україна ніколи не мала ядерного статусу, тому треба говорити не про відновлення, а не про набуття.

Галина Бабій: За яких умов м’язова дипломатія не буде ефективною для залякування України?

Сергій Джердж: Перш за все, коли зміняться самі українці. І нас вже менше цікавить, що там відбувається і хто що про нас говорить. Я сподіваюсь на створення антипутінської коаліції як такої, яка в свій час зробить те ж, що зробила антигітлерівська коаліція. Для нас це також повне територіальне відновлення Криму і Донбасу. Перспектива вступу України до НАТО залишається.

Богдан Соколовський: Тоді, коли ми будемо здатні себе захистити, ми нарешті почали розуміти, що основний наш ворог не Варшава, не Брюссель, а Кремль. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.