«На передовій одиниці залишаються атеїстами», — із стрічки «Капелани»

26 вересня 2015 - 08:27
FacebookTwitterGoogle+
З Валентином Дігтяренком представляємо героїв його авторського документального кіна «Капелани»

Про те, як впоралася з викликами війни Церква, наскільки важливо зберегти  та керуватися здоровим глуздом, про те, що 50% часу на передовій капелани працюють як духовники, а інші 50%  як психологи, про те, що є важливим для бійців і про що вони просять у Бога — у кіно Валентина Дігтяренка.

Валентин Дігтяренко: Капелани — це учасники війни, хоча й не зі зброєю в руках. Їхнє слово не було дуже уважно почуте. Ми знаємо історії людей, які воюють, ми вислуховуємо точки зору протилежної сторони, позиції політиків. Капеланів не так часто можна почути, бо священики не звикли ходити піаритись, однак їм справді є що сказати.

Лариса Денисенко: Якби в цитували своїх героїв, щоб ви донесли політикам, які стрічки не дивилися?

Валентин Дігтяренко: Цей фільм про здоровий глузд і один із священиків так і вживає це словосполучення. Священики розповідають не про християнські істини, а саме про здоровий глузд. Це те, що потрібно нашим політикам, військовим на передовій та тим, хто зараз живе під мирним небом.

Анастасія Багаліка: Прошу поставитися до наступного запитання з розумінням: чи багато на війні віри?

Валентин Дігтяренко: Те, що бачили ми, та те, про що розповідають капелани, змушують зробити висновок, що атеїстів на війні одиниці і ті до першого пострілу. Людині потрібно шукати якусь опору, аби вижити.

Лариса Денисенко: Хто ваші герої?

Валентин Дігтяренко: Це отець Андрій Зелінський, отець Любомир Яворський, який і координує всіх капеланів.

Лариса Денисенко: Який вплив має Церква на війні? На скільки капеланам потрібно поєднувати функції і священиків, і психологів?

Валентин Дігтяренко: 50 на 50. Інколи вони працюють з командирами для того, щоб допомогти їм налагодити стосунки, адже ситуація така, що потрібно дотримуватись наказів, а це вже виклик, плюс до того — війна, обстріли, напруга. Тут потрібна людина, відсторонена від цього, яка б подивилася на все збоку.

До капеланів звертаються з різних мотивів, але найчастіше через душевні переживання. Адже у стані війни те, що у мирному житті здавалося б неважливим, тут загострюється та боляче переживається.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.