Слухати

На виробництво кіно в Україні є достатньо грошей, — А. Халпахчі

31 жовтня 2016 - 08:46 63
Facebook Twitter Google+
У Києві завершився 46-й фестиваль «Молодість». Про підсумки спілкуємося із генеральним директором Київського Міжнародного кінофестивалю Андрієм Халпахчі

unnamed_2.jpg

Андрій Халпахчі // «Громадське радіо»
Андрій Халпахчі
«Громадське радіо»

Сергій Стуканов: Андрію, думаю, варто розпочати із фільмів, котрі отримали нагороди.

Андрій Халпахчі: Хочу нагадати, що у головному Міжнародному конкурсі у нас є три категорії — студентська, короткометражна і повнометражні дебюти. Кожна із категорій має приз — маленький «Скіфський олень» та 2.5 тис. доларів. І є гран-прі, яке обирається з усіх трьох категорій — цього року його отримав польський повнометражний фільм «Остання родина».

Дуже важливим є національний конкурс і тут моя думка повністю співпала з рішенням міжнародного журі — картина «Кров’янка» Аркадія Непиталюка отримала головний приз у цій категорії.

Сергій Стуканов: Чим вразила кінокартина «Остання родина» Яна Матушинського?

Андрій Халпахчі: Здебільшого за головну перемогу змагаються повнометражні фільми. Їх було 12. Всі 5 членів журі поставили найвищу оцінку саме цьому фільму. Він базується на реальній історії відомого польського художника, який все доросле життя знімав себе і родину на камеру. Час, який плине, передається не через політичні зміни (це лише відгомін),а  через зміну техніки — із кожною новою камерою. Фільм дуже гарно зроблено і вражає фантастична акторська гра.

Дмитро Тузов: Можна собі уявити, що це певний синтез документалістики і художнього кіно. Наскільки це висхідний тренд у світовому кінематографі, як ви вважаєте?

Андрій Халпахчі: Безумовно, це існує. Цей фільм все ж таки ігровий. Здається, там використовуються реальні зйомки художника, але вони тут здебільшого вже постановчі.

Сергій Стуканов: Про що фільм-переможець національного конкурсу «Кров’янка»? І взагалі, наскільки сильною була програма національного конкурсу?

Андрій Халпахчі: «Кров’янка» — це ігрова картина, яка розповідає про важливі речі, відображає українську дійсність. Дія відбувається в селі, коли батьки готуються зустріти сина з нареченою. Син називає прізвище своєї обраниці і виявляється, що вона єврейка. Це не фільм, зроблений радикалами-антисемітами, він просто відображає те, як цю звістку сприймають батьки героя. Не хочу розповідати всього, але у фільмі добре продумані характери. Ми маємо говорити про порозуміння і рівність з екрану.

Дмитро Тузов: Що ви скажете про українське кіновиробництво?

Сергій Стуканов: Цього року на виробництво фільмів із бюджету виділено 260 млн, а наступного року планується 500 млн.

Андрій Халпахчі: А крім того, у світі кіно живиться не тільки державними грошима, а й надходженнями з інших податків. У Польщі — з рахунку кінотеатрів, телебачення. Там кажуть, що державна підтримка кіно складає тільки 30% від загальної суми.

У законі, який, я сподіваюся, буде підписано, кіно зможе отримувати такі надходження з лотерей. Ці цифри абсолютно достатні для сьогоднішнього нашого кіновиробництва. Сьогодні в Україні вже виробляється 15 повнометражних фільмів на рік. На виробництво кіно є достатньо грошей, проблеми з регламентом. Є обмеження — все має йти на кіновиробництво, не розуміючи, що є різні заходи, реклама, фестивалі, участь України в міжнародних конкурсах, в які теж треба вкладати гроші.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.