Слухати

Нас навчили, що біль треба «глушити» таблетками, — психолог

27 березня 2016 - 10:30
FacebookTwitterGoogle+
Окрім болю індивідуального, є ще й біль колективний, біль народу. Біди і катастрофи, які переживали попередні покоління, відбиваються на поколіннях наступних

Як виникає біль і яким чином можна із ним боротися розповідають Марія Рибак, аспірантка Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ,  Світлана Ліпінська, психолог, психотерапевтка

Василь Шандро: Чому ця тема стала знову актуальною?

svitlana_lipinska.jpg

Світлана Ліпінська // «Громадське радіо»
Світлана Ліпінська
«Громадське радіо»

Світлана Ліпінська: З одного боку ми думаємо, що біль буває тільки тілесним, але біль — це метафора. Зараз ми багато болю переживаємо і душевного, і тілесного, і морального. Ця метафора зараз актуальна, тому буде цікаво висвітлити її з різних точок зору.

Василь Шандро: Чи посилилося дослідження цього явища, у зв’язку з війною?

Світлана Ліпінська: Звичайно, зараз такий собі сплеск у вивченні і дослідженні психічного болю, як психотравми і пост травматичного стресового розладу — це те, що переживають не лише люди, які на війні, а й вся нація.

Василь Шандро: Чи готові українські фахівці до цієї ситуації?

Світлана Ліпінська: Зараз серед фахівців дуже великий сплеск навчання по психотравмі. До цього були наші іноземні фахівці, які проводили тут навчання. Але більше потреби в психотерапевтах, психологах є  і останні 2 роки ми спостерігаємо велику кількість волонтерських ініціатив, які проводяться на різних щаблях і навчають психологів для того, щоб працювати з цим.

На Майдані я спостерігала, як люди навіть собою лікували, не маючи знань.

Василь Шандро: Наскільки досліджене це явище? Можливо, винайдені якісь ліки?

mariya_rybak.jpg

Марія Рибак // «Громадське радіо»
Марія Рибак
«Громадське радіо»

Марія Рибак: Стосовно наукової точки зору. Питання болю цікаве тим, що існує категорія людей, яка розглядає його, як захворювання, пов’язане з окремою групою рецепторів. Існує інша точка зору людей, які визнають, що це комплексне захворювання, системне, хронічне.

Всесвітня організація вивчення болю підходить дуже комплексно до розгляду цього питання. Є класифікація болю, наприклад, хронічний біль, який переживають люди хворі на рак. Є психологічний біль, є просто запальний, коли спрацьовує захисна реакція організму.

Є певні успіхи в напрацюваннях, але варто розуміти, що біль — це комплексний феномен, який характеризує собою лише сигнал.

Всі методи, наукові підходи лише в комплексі можуть в майбутньому створити повноцінну систем, яка буде комплексно впливати.

Тетяна Трощинська: Якщо ми говоримо про такі речі, які називаються «біль народу» або травми, які є у суспільстві, чи можна вважати, що ці речі пов’язані з емоційним болем?

Світлана Ліпінська: Я вважаю, що це є першопричина болю. Біль — це лише сигнал, що є проблема, але наше суспільство хворе і не лише у політичному плані. На нашій території дуже багато віків психосоматичних переживань внаслідок різних геополітичних речей. Майже кожна сім’я є психологічно зраненою.

Я вважаю, що немає наслідкових хвороб. Є патерне сприйняття дійсності і реакцій, які ми передаємо і тіла майже однаково реагують, тому зазвичай сім’я має однакові блоки і захворювання.

Василь Шандро: Відчуття болю, а не його блокада — це добра ознака? Це нас мотивує, щоб не тільки перебороти цей біль, а й знайти його причину.

Світлана Ліпінська: Якщо би не було болю, ми би вимерли, як вид. Біль — це сигнал з підсвідомості, що є якась проблема. Біль — це втома, фізичний дискомфорт, емоційний і він завжди проявляється в тілі.

Нас просто навчили не відчувати свого тіла. Те, чому я навчаю — слухати себе. Нас так навчили, що біль треба «глушити» таблеткою і треба відключати ці рецептори. Ми таким чинок, як виключаємо звук в телевізорі, але це не означає, що там нічого не відбувається.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.