Слухати

Наталія Сумська: Для мене виступати перед солдатами — як на очах у Христа

06 січня 2017 - 07:27
FacebookTwitterGoogle+
Постановки про війну мають бути дуже витонченими, щирими, бо солдат — це той глядач, перед яким не злукавиш, — каже акторка Театру імені І. Франка

unnamed_3_0.jpg

Наталія Сумська і Лариса Денисенко // «Громадське радіо»
Наталія Сумська і Лариса Денисенко
«Громадське радіо»

Лариса Денисенко: Нещодавно у студії «Громадського радіо» був театральний критик Олег Вергеліс, котрий сказав, що його симпатії знаходяться на вашому боці, на боці Театру імені Івана Франка. Акцентував нашу увагу на п’єсі «Незрівнянна», яка побудована на правдивій історії. Була така жінка, котра думала, що гарно співає і переконувала у цьому дуже багато людей. Насправді, співала вона жахливо, однак вчилася оперного співу. Наскільки важко перевтілюватися у таку героїню?

Наталія Сумська: Я така щаслива, що глядач ходить до театру! Ми з моїм другом, соратником, партнером і чоловіком Анатолієм Хостікоєвим намагалися винайти таку п’єсу, аби це було піднесено, цікаво і неповторно. І зробили це на тлі такої правдивої історії. У Європі були камерні п’єси, але ми зробили більш виразне дійство, перевели це на велику сцену. Що й казати: Анатолій талановита людина, він цю п’єсу розширив, дописав і винайшов у ній собі роль, якої там і не планувалось.

Допомогла і подруга. Вона була тлумачем, як кажуть у Польщі. Живе вона у Варшаві, раніше була киянкою. Це Ольга Кам’яна — перекладачка з російської на польську. І вона подарувала нам цей матеріал: надіслала п’єсу в перекладі російською. А потім її заново переклав з англійської Сергій Борщевський.

Незрівнянна — це слово дуже влучно описує головну героїню і п’єсу в цілому. Ми обрали таку назву серед десятків синонімів. І якось Анатолій прокинувся і сказав: «Я винайшов, я знайшов підхід до цієї вистави!».

Лариса Денисенко: Я б залюбки запропонували слухачам прийти на виставу 8 січня, але квитків вже немає. Навіть на лютий і березень.

Дмитро Тузов: То який хід винайшов Анатолій Хостікоєв?

Наталія Сумська: Хід у тому, що  героїня співає, як хоче, а не як вміє. І це було ключем до виконання цієї моєї ролі. Вона бавиться і це теж артистизм.

Дмитро Тузов: Цікаво, ось ви академічно співаєте — а важко було співати неправильно?

Наталія Сумська: Дуже важко. Бувало й до сліз.

Дмитро Тузов: А це не зіпсувало вас як співачку?

Наталія Сумська: Ні, жодним чином. Я ж завершую виставу і все.

Лариса Денисенко: Чи дивилися ви стрічку, в якій Меріл Стріп виконує цю роль?

Наталія Сумська: Так, після нашої прем’єри, щоб не перебити собі. Вони пішли зовсім іншим шляхом: суто по її біографії. Фільм спокійніший, виваженіший, камерніший. Але для театру потрібні інші фарби.

Дмитро Тузов: Я чув від пана Хостікоєва, що він би із задоволенням показав цю постановку у зоні АТО. Є такі плани?

Наталія Сумська: Ми зараз вперше намагаємося вивезти виставу, дай Боже, в Івано-Франківськ і Львів 16-17 січня. А в лютому — у Запоріжжя та Дніпро. Квитків подекуди уже немає, хоча великої реклами не було.

Показати виставу в АТО — це випробування найвищого рівня. Виступити перед очима солдат для мене зараз —  як перед очима Христа. Я можу про це говорити в переддень Різдва. Нагода мати таку ситуацію трагічна, страшна, але вона така висока. Ці люди — це совість нації.

Дмитро Тузов: Ви так щиро про це говорите і мені здається, що театральні постановки про те, що відбувається у нас на Сході, ще попереду.

Наталія Сумська: І вони мають бути дуже витонченими, щирими, бо солдат — це той глядач, перед яким не злукавиш.

Лариса Денисенко: Ця ситуація із збройним конфліктом, з агресією Росії розвиває, на мій погляд, український театр і кіно. Адже раніше навала російського серіального продукту була надзвичайно потужною. Залишки є і зараз. Ви нещодавно зіграли матір головної героїні у серіалі «Катерина». Наскільки вам було цікаво взятися за цей матеріал? І наскільки це було мовно цікаво?

Наталія Сумська: Коли мені сказали «Катерина», я подумала, що це наврядчи напряму за твором Шевченка. Але сама назва ніби була кодом. Я відчула, що це моє і не помилилася. Й те, що це буде українською мовою, вже наполовину прискорило моє рішення. Своє грати легше і цікавіше.

Показати виставу в АТО — це для мене випробування найвищого рівня

У нашого кіно є глядач, але чомусь своє завжди більш заповзято кусають. Часто є ті, хто навіть не додивившись, починають топити. Звідки це береться?

Дмитро Тузов: А ви відчуваєте пожвавлення в українській кіноіндустрії?

Наталія Сумська: Так, воно відчутне. І в селах, і в містечках, і в містах радіють, що українське кіно є. Глядач є. Люди зітхнули із полегшенням, що нарешті дочекалися цього. 

Лариса Денисенко: Я хочу трохи розбавити нашу розмову і запропонувати послухати співочий голос Наталії Сумської. Пісня «Віра, надія, любов».

Наталія Сумська: Це чудовий твір нашого славетного поета, пісняра, композитора, митця В’ячеслава Хурсенка. Також до цього долучився музикант Юрій Трохименко. 

Дмитро Тузов: Як ви вважаєте, у нас є баланс між мінорними мелодіями і все ж позитивними речами, котрі надихають?

Наталія Сумська: Цей баланс існує і навіть більше! Є стільки хороших сучасних пісень — і я б їх слухала день і ніч. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.