Слухати

Навіть серед більшості є депутати, які проти законопроекту про електронні петиції, — Сергій Лобойко

07 травня 2015 - 15:03
FacebookTwitterGoogle+
Україні потрібен закон, який дає можливість громадянам впливати на формування порядку денного країни на національному та місцевому рівнях

Таким інструментом демократії мають стати електронні петиції – публічні(!) колективні звернення в е-формі - співголова групи «Електронна демократія» Реанімаційного Пакету Реформ, Керівник Центру Розвитку Інновацій НаУКМА Сергій Лобойко. 

Планується запровадити через зміни до Закону «Про звернення громадян», які широке коло експертів-волонтерів готували понад пів-року. Нарешті в Україні легалізується електронна форма листування між громадянами та владою. Е-петиції, які зберуть 25 тисяч підписів, або, простіше, «лайків», зобов»яжуть відповідний орган влади, особисто його керівника публічно реагувати у 10-и денний термін (на відміну від звичних 30-45 днів). Революційним кроком стане можливість розміщення петицій на веб-ресурсах громадських організацій. Це породить конкуренцію рішень, професіоналізму громадського сектору. За підтримки Адміністрації Президента такий законопроект нещодавно прийнято у 1-у читанні. Зараз акумулюються зауваження депутатів до 2-го читання і більшість пропозицій на диво анти-демократичні – можуть знецінити цей 1-й крок на шляху електронної демократії.» — сказав співголова групи «Електронна демократія» Реанімаційного Пакету Реформ, Керівник Центру Розвитку Інновацій НаУКМА Сергій Лобойко.

sergiy_loboyko_0_0.jpg

Сергій Лобойко
Сергій Лобойко

Дмитро Тузов: Яким чином впроваджується зараз в Україні електронна демократія, яка, я так зрозумів, буде включати в себе і електронний уряд, і електронний парламент тощо? І навіщо це потрібно?

Сергій Лобойко: Мова йде про іншу систему управління. Всі наші реформи наразі зводяться до пошуку кардинально нової системи управління. Це або копіювання досвіду Заходу, або впровадження свого, нового, ще кращого. І, якщо нам вдасться в країні зробити більш ефективною систему управління суспільством, окремими елементами якої є уряд і парламент, в тому числі, то ми в результаті отримаємо більш успішнішу країну.

Лариса Денисенко: Якщо ідеалізувати впровадження електронної демократії, то що вона дає корисного громадянину? І чим він може користуватися?

Сергій Лобойко: Країна потребує щоденного електронного менеджменту. І ця реформа дозволить співпрацювати з громадським суспільством, даючи йому можливість контролювати владу, починаючи з місцевих депутатів, закінчуючи вищою гілкою влади. Це спростить, наприклад, контроль за виконанням політичних програм мажоритарних депутатів або цілих партій та політичних платформ.

Дмитро Тузов: В Україні є прецедент електронної демократії. От, наприклад,  сайт referendum-online.org, який в онлайні проводить опитування думки громадян. Виноситься на загальне голосування такі питання, як, наприклад: « Ви за чи проти переходу України до накопичувальної пенсійної системи?». І люди в електронному режимі проводять голосування. Але як це все імплементувати, щоб політики це побачили?

Сергій Лобойко: Для цього потрібно, щоб працював такий механізм, як електронна петиція. В нас на сьогоднішній день є закон «Про звернення громадян» 1996 року. Форма реалізації цього закону є паперова, хоча на дворі вже XXI сторіччя. Відповідно, цей закон не працює. Тому ми вирішили сконцентрувати свою увагу на електронних петиціях. Це колективні публічні звернення, які будуть мати юридичну силу, і які автоматично запустять механізми обов’язкового реагування. Це будуть звернення на всіх рівнях влади. Передбачається, що не потрібно буде чекати 30-40 діб, а вже в перші 10 діб буде принципова позиція. І ми вибрали поріг в 25 тисяч голосів, або «лайків», говорячи мовою Facebook. Тобто, якщо питання набрало таку кількість голосів, то воно стає питанням на порядку денному країни.

Лариса Денисенко: Хто на це має реагувати? Чиновники?

Сергій Лобойко: Кожен керівник, згідно закону, в керованому ним органі має визначити механізм відповіді. Наприклад, зараз є шалена кількість звернень до президента, але 95%  цих звернень  не за адресою. Якщо це буде публічне, колективне звернення, то громадська публічна самоцензура, або фахова експертиза визначить, чи за адресою відповідне звернення.  Ще хочу звернути увагу, що ми сконструювали цю реформу таким чином, що питання, яке набере 25 тисяч голосів, може з’явитися на будь-якому ресурсі, не обов’язково на сайті Адміністрації президента, а навіть на незалежному ресурсі, і буде мати юридичну силу. І можна буде ідентифікувати всіх, хто підписався під петицією, щоб не було ніяких анонімів. Плюс, ми закладаємо механізми соціальних ліфтів. Тобто, ті, хто генерує класні ідеї, яких потребує громада, будуть мати можливість донести свою ідею або законопроект персонально до відповідного керівництва.

Дмитро Тузов: Це дуже важливий момент  поява соціальних ліфтів, отак в Інтернеті можуть з’явитися лідери нового типу. І ще, наприклад, в Швейцарії на подібних електронних референдумах люди вирішують практично все  де побудувати підземний перехід, або де має розташовуватись дитячий садочок. Тобто, для місцевих органів влади це вже є наказ до дії.

Сергій Лобойко: І цього хотіли люди і в нашій країні, коли закінчився Майдан та коли були вибори мера Києва. Громадяни говорили про те, що вони хочуть, щоб всі стратегічні питання Києва виносились на місцевий референдум. Але не було технології.

Дмитро Тузов: Що ми всі маємо зробити для того, щоб запрацювала система електронної демократії в Україні?

Сергій Лобойко: Це, насправді, довгий шлях, але, якщо буде політична воля і відповідні політичні рішення, то в нас все вийде, в тому числі, і через просвітницьку компанію з вами, журналістами, наприклад. І коли з’являться перші успішні практики, буде значно простіше рухатися далі. До впровадження електронної демократії технологічно Україна вже готова.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.