Слухати

Найвірогіднішою видається версія самогубства журналіста Щетініна, - друг загиблого

29 серпня 2016 - 07:57
Facebook Twitter Google+
Говоримо про обставини загибелі журналіста Олександра Щетиніна
Найвірогіднішою видається версія самогубства журналіста Щетініна, - друг загиблого / Програми на Громадському радіо

На прямому зв’язку з Громадським радіо Артем Шевченко, директор Департаменту комунікацій МВС України

Євген Павлюковський: Що, за попередніми оцінками, сталося? Чи розглядає слідство версію самогубства? 

shevchenko.jpg

Артем Шевченко // gordonua.com
Артем Шевченко
gordonua.com

Артем Шевченко: Так, розглядає, але кримінальне провадження зареєстровано за ч.1 Ст.115 Кримінального кодексу – умисне вбивство. Існують дві версії: умисне вбивство через професійну діяльність та самогубство. Тіло знайдено. Картина злочину характерна саме для самогубства: знайдена передсмертна записка, стріляна гільза, травматичний пістолет, магазини до нього. Тіло знайшли друзі вчора ввечері, коли прийшли до Щетиніна, щоб привітати його з днем народження.

Сергій Стуканов: Набула інформація, що на місці події також знайдена передсмертна записка. Чи відомий Вам її зміст?

Артем Шевченко: Особисто мені зміст невідомий. Зміст записки відомий слідству, але вони поки що його не розкривають.

Євген Павлюковський: Стосовно пістолету: чи з’ясоване його походження?

Артем Шевченко: Це питання до слідства. Поки що з детальною інформацією вони мене не ознайомили. Відомо, що то була травматична зброя.

В студії Громадського радіо Антон Подлуцький, журналіст, політолог, друг загиблого

Євген Павлюковський: Яка з версій смерті є більш переконливою: це було самогубство чи навмисне вбивство? 

Антон Подлуцький: Наскільки я знаю, це було спровоковане особистими мотивами самогубство. 

podluckyy.jpg

Антон Подлуцький // https://www.rbc.ua
Антон Подлуцький
https://www.rbc.ua

Євген Павлюковський: Ви давно знали Олександра? Які особисті мотиви могли привести до цього?

Антон Подлуцький: Я знав Олександра 12 років. Познайомились ми в 2004 році в Києві. Обставини сімейні, складності по роботі, бізнесу – це дійсно особисті мотиви. Ще не минуло доби, тому обговорювати цю ситуації дуже складно.

Євген Павлюковський: Це може бути  якось пов’язано з діяльністю агенції?

Антон Подлуцький: Ні. Робота агенції – це бізнес-модель. Ми знаємо, в якому занепаді зараз всі ринки, заробляти чесні гроші дуже важко.

Євген Павлюковський: Яким був Олександр? Чим цікавився? Над якими темами працював останнім часом?

Антон Подлуцький: Сашко був фанатом своєї справи, він був природженим медійщиком. Цікавився він багатьма речами: в нього була дуже цікава ідея з приводу того, що Україні треба більш глибоко досліджувати королівство Тайвань, зокрема, з питання АТО. Сашко довго жив в Азії, непогано знав той регіон, тому міг провести багато паралелей між нами. Він збирався відкривати нові представництва. В Литві представництво вже було, стояло питання про відкриття представництв у країнах Східної Європи. Сашко завжди був в роботі.

Сергій Стуканов: Він проживав в Києві з 2004 року і певний час бував в середовищах, які можна назвати середовищами «русского мира», але в 2014 році різко не погодився з політикою Путіна аж до того, що відмовився від російського громадянства. Чому в ньому відбулися такі світоглядні зміни?

Антон Подлуцький: Ніяких світоглядних змін в ньому не відбулося. В «русском мире» він не бував. Там було питання співпраці. Сашко завжди був антиімперіалістом, він дисидент ще з радянських часів. Те, що відбулося з ним в 2014 році було досить емоційною реакцією. Він втратив бізнес в Росії – його просто «віджали», були проблеми з колишніми російськими друзями. В 2014 році Саня висунув те, що завжди вважав. Він дуже любив Україну.

Євген Павлюковський: В Києві комфортно почувався?

Антон Подлуцький: Так, дуже комфортно.

Євген Павлюковський: Що робив під час Майдану?

Антон Подлуцький: Він активно долучався до підтримки Майдану. На той момент він ще володів «Новим регіоном» — російською інформаційною агенцією. Ця агенція транслювала на всю Росію про те, що відбувається в Україні. Коли почалась анексія Криму, то була єдина інформаційна агенція, яка прямим текстом писала про анексію.

Сергій Стуканов: Чи були у Вас якісь підозри, що Олександр може накласти на себе руки?

Антон Подлуцький: Якби все було так просто, то багатьох самогубців ми могли би зупинити. Людина не розповідає про такі наміри. В нього були складнощі, він дуже важко переживав розлуку з доньками та онуком (вони в Росії, а Сашку там з’являтися не можна). Цей розрив з близькими був найдраматичнішим в його житті.

Сергій Стуканов: Яким було до нього ставлення в Росії в інтелектуальних колах?

Антон Подлуцький: Це дуже непросте питання, бо я майже не спілкуюся з російськими лібералами та росіянами. Для певного кола Саня був авторитетом, для більшості – зрадником, бо поїхав до України.

Жодної політики в смерті Олександра немає

Сергій Стуканов: Чи будуть цю справу якось політизувати?

Антон Подлуцький: На жаль, я в цьому впевнений. Але ж жодної політики в смерті Олександра немає.

Сергій Стуканов: Що планується по вшануванню пам’яті Олександра?

Антон Подлуцький: В понеділок я буду з’ясовувати де його тіло та хто веде слідство. На жаль, вчора мене не було в квартирі, там були наші з Олександром спільні друзі. З його родиною з Росії вже поспілкувалися. Скоріш за все прах Олександра залишиться у Києві.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.