Слухати

Парламент залишив газети без дотації від влади й звільнив їх від її тиску

26 листопада 2015 - 09:15 265
Facebook Twitter Google+
Чи виживуть газети після ухвалення закону про роздержавлення комунальних і державних засобів масової інформації?

Коментує ситуацію із роздержавлення газет виконуючий обов’язків Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко

Наталя Соколенко: Як ви оцінюєте якість цього Закону?

Сергій Томіленко: Загалом Національна спілку журналістів України вітає прийняття цього закону. Медіаспільнота також підтримує реформу, єдине — почалася вона дуже пізно. Об’єктивно розмови про неї були ще 1816 років тому, всі очікували, що мине 89 років до моменту її активного втілення. На сьогодні багато газет втратили свої позиції на ринку, аудиторію, тому вони входять в цю реформу ослабленими. З іншого боку, шлях на виживання місцевих газет. Медіареформа звільнить газети від адміністративного кріпацтва, а доля редакції визначатиметься самими редакторами та редакційними колективами.

Приміщення редакцій будуть передані їм на довготривалу оренду на пільгових засадах — буде збережена невелика ставка за оренду цих приміщень, але йдеться саме про ті, які роками були закріпленими за конкретними газетами.

Наталя Соколенко: На звязку Олександр Кульбака, редактор газети «Вісті», що у Слов’янську. Скажіть, будь ласка, як ви сприйняли ухвалення цього Закону? Якою бачите подальшу долю Вашого видання? Ви виживете?

Олександр Кульбака: Вчора ввечері ми пили шампанське, але могли б пити його ще 10 років тому і наша газета була б сьогодні набагато міцніше, стояла б на ногах. Наша газета комунальна, фінансує районна рада, щоправда, не дуже щедро.

Ірина Соломко: Звідки зараз братимете ресурси?

Олександр Кульбака: Думаю, що коли ми станемо незалежними, газета стане цікавішою, від чого зросте і прибуток. Головна загроза у тому, що впав рекламний ринок.

Сергій Томіленко:  Хоча реалізація закону і запізнилася, але він дає можливість хоч і на поганому ринку виживати більш активним редакціям. Якби із реформою ще зволікали, не було б кого роздержавлювати. Це хоч мінімальний, але шанс на перспективу.

Наталя Соколенко: На зв’язку Андрій Данилець із редакції «Нового часу», що у м. Жидачів Львівської області. Як ви оцінюєте свої шанси на виживання?

Андрій Данилець: Ми вже років 10 готуємося до роздержавлення. Якщо вже зараз відходити від того, що сталося вчора, то мої працівники переймаються питанням, що буде далі.

Наталя Соколенко: У вас є якийсь бізнес-план?

Андрій Данилець: Скажу просто: краще писати ми не будемо і кращими не станемо. Після прийняття закону виникає питання грошей. Ми можемо втратити дотацію. Якщо влада «кидає» комунальні редакції, які є важливим способом отримання людьми інформації на місцевому рівні, напризволяще, виникає питання: якою ж є інформаційна політика держави?

Наталя Соколенко: Журналісти мають транслювати державну інформаційну політику чи бути незалежними від неї?

Сергій Томіленко: Інформаційна політика має здійснюватися через ефективну виконавську політику, яка впроваджуватиметься в країні. Не треба змішувати поняття: журналісти мають об’єктивно висвітлювати інформацію, а не перетворюватись у пропагандистів, а питаннями меседжів мають займатися політики. У нас спостерігаємо змішування цих функцій. Державна інформаційна політика — це не питання маніпулювання ЗМІ.   

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.