Слухати

Перший мільйон я заробив на продажі морозива, — нардеп Константіновський

06 листопада 2016 - 07:30
FacebookTwitterGoogle+
Депутат прокоментував свою електронну декларацію, розповів про взаємини з Леонідом «Льоньою Длінним» Ройтманом та про небажання залишатися у політиці

В’ячеслав Константіновський став відомим тим, що 2014 р. вступив до батальйону «Київ-1», а влітку продав автомобіль Rolls-Royce Phantom, а гроші — 2,5 млн грн — пожертвував на потреби війська

Любомир Ференс: Ви є власником у компанії Parcel Investments Limited, маєте частку у компанії Kyiv Donbas Development Group, володієте холдингом «Київ-Донбас», і також мережами ресторанів «Пузата Хата» і Carte Blanche. У 2013 році ваш статок оцінювався у 355 млн доларів. Все правильно?

В’ячеслав Константіновський: У декларації все точно — її заповнювали юристи. А решта інформації з Інтернету містить як правдиві, так і неправдиві свідчення.

Компанії «Київ-Донбас» вже не існує років десять. Kyiv Donbas Development Group — це була девелоперська компанія, зареєстрована нами. Акції цієї компанії були розміщені на Лондонській біржі й оцінені у 650 млн доларів.

Через цю компанію ми залучили в Україну 150 млн дол. інвестицій тільки за перший проданий пакет акцій. Ця компанія була продана нами 2011 року всього за 16 млн, тому що інвестиційний клімат в Україні настільки погіршився, що акції впали у 40 разів.

«Пузатою Хатою» ми ніколи не володіли. У нас є компанія, яка займається менеджментом і розробкою концепцій для ресторанів. До нас звертаються люди, які хочуть відкрити ресторани чи щоб ми ними керували.

Колись ми розробляли концепцію «Пузатої Хати», але ніколи не були інвесторами, не керували цією компанією. Вона розвивається — значить, наша концепція як рестораторів була правильна.

Любомир Ференс: Carte Blanche також вам не належить?

В’ячеслав Констянтіновський: Carte Blanche — це наша компанія, нею керує мій брат. Але це менеджмент-компанія, тобто це не значить, що ми власники цих ресторанів.

Наприклад, ви хочете відкрити ресторан, але не знаєте, як це зробити. Менеджмент-компанія пропонує, що можна зробити. Якщо вам це подобається, ви інвестуєте гроші. Ця компанія керує рестораном і отримує за це прибуток.

Любомир Ференс: Чим займається Parcel Investments Limited?

В’ячеслав Констянтіновський: Це офшорна компанія, на яку була отримана ліцензія Нацбанку. Наскільки я пригадую, через неї ми були співвласниками акцій.

Щоб розмістити акції на будь-якій біржі, компанія має бути відкрита за лондонським правом. Інвестори не довіряють нашим судам і прокуратурі, і якщо виникнуть спори, вони хочуть вирішувати їх у суді, якому довіряють.

Любомир Ференс: 350 млн дол. — це сума, у яку деякі видання оцінюють ваше з братом майно. У яку суму ви оцінюєте всю свою власність?

В’ячеслав Константіновський: Ця цифра взята з того, що коли Kyiv Donbas Development був розмішений на Лондонській біржі, то оцінка його була 650 млн. Приблизно наша частка у цій компанії — 350 млн доларів.

Це коли були очікування, що Україна буде цивілізованою. Як тільки країною почали керувати син президента і син генпрокурора, і вони почали відбирати бізнес — акції компанії стали майже неліквідними. Ми ледь здихалися цієї компанії, ми вже навіть не могли її утримувати.

Анастасія Багаліка: Чому ви пішли у ВР у 2014 році, маючи доволі успішний бізнес?

В’ячеслав Константіновський: Багато людей кажуть: у тебе стільки грошей, нащо ти туди пішов. А як тоді щось зміниться, якщо вони не вірять, що хтось може цього хотіти?

Я заробив гроші, не будучи політиком. Ми ніколи не торкалися бюджетних грошей. Ми втомилися від того, що влада постійно заважає. Приклад — компанія KDD, яка за 2 роки, розвиваючись, втратила всю свою ціну, тільки через політику держави.

Я пройшов два Майдани і втомився від того, що ці люди вирішують, як ми будемо жити. У мене були ілюзії, що якщо я туди піду і ще люди прийдуть, то ми щось зробимо, бо мені не потрібно заробляти гроші, у мене все є.

Мої очікування не справдились, тому що один депутат не може зробити нічого, потрібна команда. Я позафракційний — я не знайшов для себе однодумців. Там багато порядних людей, але парламентом керують декілька груп, і більшість депутатів як солдати.

Любомир Ференс: Ви не хочете скласти мандат?

В’ячеслав Константіновський: Я вже тричі хотів це зробити. Але я не люблю здаватися. Під час передвиборчої кампанії я обіцяв людям одне: що мене ніхто не купить і що я буду відстоювати свої позиції чесно. І я роблю це, наскільки можу.

Ти не можеш бути спеціалістом у всьому. Тому фракція дає свою позицію. Ти не мусиш так голосувати, але ти не можеш знати всього. Я часто не голосую, якщо не знаю.

Але я думаю над тим, щоб залишити цю роботу, тому що глобально нічого не змінюється, і я міг би допомагати людям своїми грішми, що я можу робити, не будучи депутатом.

Любомир Ференс: Ваше ім’я стало відомим не лише в Україні, але й США після того, як Леонід «Льоня Длінний» Ройтман в інтерв’ю назвав вас із братом кримінальними авторитетами. Він розповідає про те, що ви заробили гроші у нечесний спосіб.

В’ячеслав Константіновський: Якщо взяти його п’ять інтерв’ю, починаючи з 2010 року, і порівняти, що він каже — кожного разу це інша історія. Я з ним знайомий, і він складав враження нормальної людини.

Ройтман був засуджений за спробу замовного вбивства мене і брата у 2006 році. Він лікувався у психіатричних лікарнях Києва і за кордоном у 2000-2001 роках. Він визнав, що він хворий і в нього є манії, і йому треба лікуватися.

Він поводився неадекватно. Був випадок, коли він голий вийшов у фойє готелю у Берліні, вдарив портьє і потрапив у психіатричну лікарню. У нього така хвороба, що він повинен бути під постійним наглядом лікарів і проходити лікування кілька разів на рік.

В Америці він відсидів 10 років — його адвокат погодився на це без суду. Цей термін йому дали за те, що він декілька разів подзвонив по телефону.

Зараз він розповідає журналістам, що він член банди, що все знає, все бачив. За американськими законами, якщо ти кримінальний авторитет, то отримуєш серйозний строк.

Я знайомий з деякими людьми, про яких він розказує. Вони живуть в Америці, і в них ніхто нічого не питає. Ніхто нічого не питає в мене. Ніхто нічого не питає Ройтмана. Вони розуміють, що це хвора людина.

Якщо ти скоїв злочин на американській землі, їх уряд тебе знайде хоч під землею.

Любомир Ференс: Де ви заробили перші серйозні гроші?

В’ячеслав Константіновський: Перші серйозні гроші я заробив ще в Радянському Союзі. Ми працювали на Далекому Сході і виробляли морозиво.

Любомир Ференс: Чому ви виїхали до Америки, якщо непогано заробляли тут?

В’ячеслав Константіновський: Гроші — це не все. У СРСР ми заробляли великі гроші. Ми тяжко працювали, на Далекому Сході ми робили мільйони рублів. Але ми не могли вивезти ці гроші у Штати: вивозити можна було тільки 50 доларів.

Любомир Ференс: Тобто ви багате життя тут проміняли на бідне життя там?

В’ячеслав Константіновський: Це був важкий шлях, і я не впевнений, що зараз зміг би його повторити. Але я завжди любив, щоб життя було цікаве, бо гроші — це не головне.

Любомир Ференс: Що ви зробили із тими грошима, які залишились тут?

В’ячеслав Константіновський: Ми використали їх після повернення. В Америці ми не заробили так багато. Ми не розмовляли англійською і навіть не уявляли, яке там життя. Але важливо, щоб у житті щось змінювалися, були нові враження.

Анастасія Багаліка: Щодо офшорної компанії, про яку ви згадували — в Україні не та судова система, щоб відкривати бізнес?

В’ячеслав Константіновський: Залежить від бізнесу. Якщо ти плануєш залучати інвесторів-іноземців — вони не розуміють, як повернути гроші, якщо щось піде не так. Вони хочуть вирішувати це у системі, до якої звикли і яку знають.

Анастасія Багаліка: Вас як народного депутата цікавить можливість реформи судової системи?

В’ячеслав Константіновський: У мене немає ресурсів щось лобіювати, один депутат не може це зробити. Я можу тільки розуміти, за що я голосую, і приймати рішення. Це все.

Любомир Ференс: Свої перші мільйони ви тримали у готівці?

В’ячеслав Константіновський: Тоді всі тримали у готівці. Я зберігав їх у доларах. Поміняти рублі на долари було реально, але повільно. Це було величезне порушення і великий ризик.

Любомир Ференс: Що ви робили із цією готівкою після повернення із Штатів?

В’ячеслав Константіновський: Ми почали з того, що купували автівки під замовлення на великих аукціонах у США і відправляли на ім’я замовника. Нам залишалася різниця.

Ми повернулися у 1993 році. Тут все дуже змінилося, країна була дуже кримінальною. Ми почали їздити: поверталися сюди, тоді на кілька місяців до Нью-Йорка.

Любомир Ференс: У США ви не мали висококваліфікованої роботи?

В’ячеслав Константіновський: Я починав у ресторані, потім мені пощастило: мене взяли в офіс, який займався відправкою і прийомом вантажів з СРСР. У маніфестах були адреси одержувачів, і їх потрібно було сповістити, що вантаж прийшов. Але у маніфестах було багато помилок, і потрібно було їздити у порт і дивитися, що написано на вантажах.

Мене взяли, бо їм був потрібний російськомовний робітник. Через три місяці я вже керував цим офісом.

Можливість відправляти автівки я побачив там. Ми спробували самі, і це був нормальний бізнес. Ми навіть не уявляли, що в СРСР в людей є такі гроші, щоб купувати ці авто.

Анастасія Багаліка: Будете балотуватися до ВР на перевиборах?

В’ячеслав Константіновський: Думаю, ні. Мені вже 55 років, і я повинен добре думати, на що хочу витратити своє життя. Робота у Верховній Раді задоволення не приносять.

Люди тобі не вірять, тебе ненавидять, вважають тебе крадієм. Я не люблю сидіти в офісі: для мене нормально встати зранку, пробігтися 10 км. Я в офіс вже багато років не приїжджав раніше 3 год дня.

Тепер підійматися пів восьмої ранку, приїжджати і сидіти там — для цього потрібна мотивація. Є люди, які там заробляють гроші — я розумію, чого вони там. Інші люди там тому, що хочуть щось змінити й отримують задоволення від підтримки людей.

Але я не заробляю там гроші і не зміг зробити щось таке, щоб люди сказали: він прийшов і щось змінив. Для мене немає сенсу витрачати на це роки.

Любомир Ференс: Як ви живете із колегами з «Народного фронту», під чиїми прапорами ви зайшли у Верховну Раду?

В’ячеслав Константіновський: Я з усіма в нормальних стосунках. Ми працюємо в одному приміщенні, і це не дуже добре, коли люди один одного ображають, б’ють і так далі. Я не думаю, що вони на мене ображаються, бо вони розуміють, чого я пішов.

Там багато нормальних людей. Фракція в цілому і кожна людина зокрема — це різні речі.

Анастасія Багаліка: Як ви думаєте, у НАЗК будуть до вас питання після вашої декларації?

В’ячеслав Константіновський: Я звернувся до НАЗК, НАБУ і Комітету ВР з протидії корупції. Звичайно, вони мають запитати, звідки у мене статки, я повинен показати їм папери, що податки сплачені, показати джерела надходжень.

Любомир Ференс: Навіщо ви зробили цю заяву?

В’ячеслав Константіновський: Тому що я вважаю, що мені нема чого приховувати. Мені не подобається істерія, що «він такий багатий, він обов’язково вкрав». Це неприємно, і я хочу якнайшвидше зняти це питання.

Анастасія Багаліка: Як ви вважаєте, чи є сенс в е-декларуванні?

В’ячеслав Константіновський: Я вважаю, що це революційне явище, яке багато людей ще не розуміє. Під час заповнення декларації я зрозумів, що потрібно показати роки бізнесу. А це важко, тому що у нас бізнес дуже швидко змінюється відповідно до того, як змінюються правила.

У нашій країні займатися бізнесом дуже важко, тому що контролюючі органи не допомагають тобі. Вони не розуміють, що існують тому, що ти працюєш і платиш податки. Вони розглядають тебе як барана — треба постригти, і щось знов виросте.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.