Слухати

Під час аварії на Фукусімі японці не могли повірити в те, що сталось

11 березня 2016 - 08:11 304
Facebook Twitter Google+
Чи можна оцінити наслідки аварії на Фукусімі та яким є стан української екологічної політики?

З Мартою Рудою, експерткою Реанімаційного пакету реформ та Тетяною Тевкун, експерткою з питань екологічної політики Інституту суспільно-економічних досліджень згадуємо 5-ті роковини аварії на атомній станції Фукусіма в Японії та говоримо про екологічну політику України.  

Ірина Соломко: Чи можемо оцінювати наслідки цієї катастрофи?

Марта Руда: Хочу нагадати, що Японія — це острів і землетрус зрушив і воду, і сушу. 5 років тому під час аварії на Фукусімі японці не могли повірити в те, що сталось. Радіація потрапила в більшості у воду. А у воді неможливо визначити рівень забруднення. Цю радіацію неможливо відслідкувати.

Ілона Довгань: Виходить, що світ і досі неготовий до таких руйнувань?

Марта Руда: Це такий собі ефект чорного лебедя: всі думали, що є лише білі лебеді, а коли побачили чорного — не знали, як його класифікувати. Тобто, є речі, які неможливо передбачити. Людство живе у природному середовищі, яке має свої закони та вийнятки. Ми повинні враховувати їх у своїй діяльності та підтримувати баланс.

Ілона Довгань: Наскільки питання екології зараз присутнє у порядку денному?

Тетяна Тевкун: На жаль, нині екологічна політика пасе задніх. Хоча маємо стратегію сталого розвитку, яка складається із трьох компонентів: економіки, соціального життя та екології. Остання, однак, має бути на рівні із іншими двома аспектами. Наразі цього не спостерігаємо. Наприклад, у цьому році не проголосовано жодного законопроекту стосовно екології.

19 березня в нас буде Година Землі — заклик по всьому світу відімкнути світло на годину і цим привернути увагу до екології, показати її важливість.

Ілона Довгань: Чому в Україні непопулярне використання відновлювальної енергії?

Марта Руда: Ми з радянських часів звикли, що атомна енергетика дешева, а відновлювальна — це щось незрозуміле, дороге і ризиковане. Більше того, це тривалий час було ресурсом для корупційної діяльності. Зараз дане питання підіймається та досліджується. Ще однією проблемою є низька енергоефективність —  ми використовуємо більше енергії, ніж того насправді потрібно.

Ілона Довгань: Яким чином Україна зберігає свої заповідники, ліси?

Тетяна Тевкун: Хочу сказати, що природно-заповідний фонд порівняно із територією держави є досить малим — це тільки 6,5% від площі держави. Тому потрібно не тільки зберігати його, але й збільшувати.

Щодо законопроектів, то маємо, зокрема, три на дану тематику, але вони тільки для «тушіння пожеж». Мінприроди зараз розробляє більш стратегічні проекти.

Хочу також згадати славнозвісну ніч прийняття бюджету-2015, в результаті чого природно-заповідним фондом було втрачено пільгу і зараз вони змушені сплачувати податки за землю.

Ілона Довгань: Що робиться у напрямку переробки відходів? Є якісь законопроекти?

Марта Руда: Так, їх є близько 14-16. На жаль, вони точкові. Майже рік тому було скасовано постанову №915, яка зобов’язувала виробників упаковок сплачувати кошти для того, щоб упаковку потім утилізували. Сьогодні, у Верховній Раді є три законопроекти, спрямовані на розширення відповідальності виробника, але у нас все, як лебідь, рак і щука — кожен тягне в свою сторону.  

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.