Слухати

Політизація – це коли оцінку Голодомору дають не історики, а політики

14 листопада 2015 - 00:56
Facebook Twitter Google+
Події 20-30-их років обросли міфами і часто тлумачяться заполітизовано - вважає історик Геннадій Єфіменко
Мапа // Фото з сайту http://likbez.org.ua/

yefimenko1.jpg

Геннадій Єфіменко
Геннадій Єфіменко
Фото «Громадського радіо»

Василь Шандро: Що ви маєте на увазі під політизацією Голодомору?

Геннадій Єфіменко: Політизація – це коли оцінку історичній події Голодомору дають не історики, а політики. В гонитві за тим, щоб показати як до нас погано відносились і як ми постраждали, приходить певне перебільшення. Найхарактернішим прикладом, який нашкодив Україні, є згадка у 2007-2008 роках Президентом Віктором Ющенко існування перепису 1929 року і наявності за ним 81 млн українців. Такого перепису не було. У одній із книг був звичайний хибодрук – замість 81 млн мав бути 31 млн. Ющенко цього не перевірив. Дуже багато людей потрапили в полон цієї цифри.

Василь Шандро: Як вдалося довести, що це був хибодрук?

Геннадій Єфіменко: По-перше, перепису ніякого не було, а по-друге, є PDF скан всієї книжки. Всього в  Радянському Союзі було лише 147 млн громадян. Маса інших джерел, вказують на 31 млн українців в межах Радянського Союзу.

Василь Шандро: Тобто це один із міфів, до якого причетні люди, які вболівають за Україну?

Геннадій Єфіменко: Так. Коли в 2007 році президент на уроці про Голодомор розповідає, що українці – єдина нація, чисельність якої за останні 50 років зменшилась вдвічі, тоді до наших спроб довести те, що Голодомор був Геноцидом, ставляться скептично. Яка ж то наука, якщо президент таке заявляє.

Василь Шандро: Хтось намагався із науковців до президента Ющенко донести інформацію про наявність помилок?

Геннадій Єфіменко: Відразу після озвучення цифри, президенту було донесено цю інформацію. Просто президент перед тим як казати, не перевірив інформацію.

Є й інші приклади. 15 травня 2015 року Музей Голодомору зробив документальну виставку про асиміляційний вплив Голодомору на сучасність. Там були представлені реальні документи. До документів жодних претензій немає. Вони були про переселення в села України селян із Росії і Білорусі: це переселення справді відбулося і загальна кількість переселенців становила 138 тис. Але на основі цих даних робиться висновок, і деякі ЗМІ навіть це публікують, що це переселення стало причиною сучасного сепаратизму. Переселення відбувалось в ті райони, які й до сьогодні є українськими. Бо переселення відбувалось не в міста, а в вимерлі від Голодомору села.

Мапа переселення (матеріали сайту LIKБЕЗ): http://likbez.org.ua/uk/map_of_donetsk_oblast_1933.html

Василь Шандро: Скільки людей переселили в Україну після Голодомору? Була інформація, що в хати, де люди помирали від голоду, селили російських переселенців.

Геннадій Єфіменко: Цей факт відповідає дійсності. Переселення відбувалось в декілька областей, в тому числі і в Донецьку. Якщо говорити про Марківський район Донецької області, то туди було переселено 401 родину з Іванівської області Росії. Тоді не існувало поділу на Донецьку і Луганську області: 2 сучасні області були в межах єдиної Донецької області до 1938 року. В Марківський район було переселено 401 господарство. Вони заселялись в хати померлих людей. Через рік, коли селяни російські побачили, як там важко жити, з 401 господарства повернулось 329. Вони просто не уявляли, як там жити далі. В ці пусті хати, що залишились після них, у 1935 році було насильницьким шляхом депортовано частину селян з сучасних Київської та Житомирської області.

Про переселення в Донецьку область 1933-1934 рр. (матеріали сайту LIKБЕЗ): http://likbez.org.ua/uk/russian_farmers_1933-34.html

Анастасія Багаліка: Міф про те, що на сьогоднішню ситуацію вплинув саме приїзд росіян на Донбас після Голодомору, досить стійкий. З чим це пов’язано?

Геннадій Єфіменко: Донбас, русифікація, росіяни – це все відбувалось не в той період, а більше у післявоєнний. Люди відправлялись туди відповідно до потреб.

Слухач Іван: Інформація про переселення російських родин у хати, де люди померли, ще раз підкреслює брутальність  Росії.

Геннадій Єфіменко: Власне, коли російські селяни їхали до України, вони не знали куди вони їдуть. Під час проведення вербовки їм казали, що треба допомогти. Про те, що ці хати, належали померлим від голоду, вони не знали.

Повний варіант розмови слухайте в звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.