Слухати

Порушення прав людини — це проблема, яка не має кордонів, — правозахисниця

08 грудня 2015 - 11:37 355
Facebook Twitter Google+
Листи до засудженого показують адміністрації в'язниці, що в'язень є важливим і якщо над ним знущатися, то світ про це дізнається, — Тетяна Мазур

З 4 грудня в усьому світі люди будуть писати петиції, щоб закликати припинити порушення прав людини урядами низки країна та писатимуть листи солідарності тим, хто страждає від несправедливості. Ця кампанія приурочена до Міжнародного дня прав людини, який відзначається 10 грудня.

Гостя студії — директорка Amnesty International в Україні Тетяна Мазур.

В студії працюють журналісти Ірина Славінська та Юрій Макаров.

Юрій Макаров: Тетяно, дозвольте логічне запитання. Листи кого — зрозуміло. Листи кому?

Тетяна Мазур: Листи ми пишемо для того, щоб допомогти людям, які страждають від поширення порушень прав людини. Це є люди з різних країн і мають різні історії, але їх всіх об’єднує те, що вони страждають від несправедливості. Листи, які ми закликаємо написати, діляться на два типи: листи-звернення до урядів країн, де відбуваються порушення прав людини, і листи солідарності та підтримки. Ми знаємо, що боротьба за права може тривати не місяць і не рік, а десятиліттями і тому досить важко протистояти таким системам. Досить часто це тоталітарні системи, диктатури. Тому підтримка міжнародної спільноти є важливою.

Досить часто герої марафонів дають нам своєрідний фідбек і кажуть, що саме ці листи їх підтримували досить сильно.

 

 

Ірина Славінська: У пострадянських тюрмах наявність великої кількості листів свідчить про важливість в’язня. Коли Савченко, Сенцов, Афанасьєв та інші незаконно ув’язнені в Росії громадяни України отримують з батьківщини і всього світу велику кількість листів, це дає зрозуміти адміністрації в’язниці, що цей в’язень є важливим і про нього не забули. І якщо над ним знущатися, як над Геннадієм Афанасьєвим, то світ про це дізнається.

Тетяна Мазур: Абсолютно вірно. Адміністрація в’язниць намагається інакше ставитися до людей, до яких надходять такі листи.

Юрій Макаров: Це не спонукатиме створити їм більш суворий режим?

Тетяна Мазур: Важко сказати. Але частіше за все такі листи мають позитивний вплив.

Ірина Славінська: Окрім українських героїв, про яких ми згадували, кого за допомогою листів ми можемо підтримати? З яких вони країні і проти яких несвобод можна виступити, підтримуючи цих в’язнів?

Тетяна Мазур: Цього року марафон триває тиждень, з 4 по 10 грудня. Це щорічна наша кампанія. В фокусі українського марафону перебувають 7 справ з семи різних країн. Зокрема у нас є шокуюча історія з Сальвадору. Пані Васкес, яка народила мертву дитину і за це її ув’язнили на 30 років. Коли ми — правозахисники, які працюють з важкими справами, дізналися про неї, ми довго не могли повірити, що це реальність. Це був навіть не аборт, який заборонений за законодавством Сальвадору.

 

 

Ірина Словінська: На підставі чого ґрунтується її звинувачення? У Сальвадорі є стаття, яка за це карає?

Тетяна Мазур: Насправді є такий закон і справа Теодори Васкес далеко не єдина. В Сальвадорі репродуктивні права є великою проблемою. Законодавство країни встановлює кримінальну відповідальність за аборт навіть тоді, коли відбувся інцест або зґвалтування, або коли здоров’ю жінки загрожує суттєвий ризик. Навіть при медичних рекомендація аборт робити не можна. Далеко не всі ув’язнені жінки свідомо робили аборт, деякі, в силу бідності просто не мали змогу народити. В результаті цих жінок звинувачують в умисному вбивстві.

Також у нас є справа Зунара, художника-карикатуриста з Малайзії. В нього є гасло «якщо ви не можете подолати політиків, то висміюйте їх». Він активно критикував владу і лише за декілька твіттів, в яких він висловив свою позицію, критичну до влади, йому загрожує суттєве тюремне ув’язнення.

Ірина Славінська: На скільки в Малайзії можуть посадити за дописи в твіттері?

Тетяна Мазур: Можуть засудити на термін до 43 років.

Юрій Макаров: Тобто Росії ще є куди розвиватися?

Тетяна Мазур: Так. Тому ми не порівнюємо країни і ніколи не кажемо, де краще, а де гірше ситуація з правами людини. Такі порівняння є просто недоцільними.

Ірина Словінська: Які ще країни і які сфери є у вашому списку?

Тетяна Мазур: Є ще одна цікава країна М’янма, про яку Україна знає дуже мало. Там роками триває боротьба з військовою хунтою. Справжньою хунтою. Ми займаємося справою студентської активістки, яку заарештували за участь у мирному протесті. Вона вийшла на мирний протест, бо не погоджувалася з законом про освіту. Тут термін трохи інший — 9 років. Але це молода людина, вона вже знаходиться в ув’язнені і там суттєво погіршився стан її здоров’я. І їй однозначно треба допомога.

Юрій Макаров: Ми живемо в своєму просторі і серед своїх зв’язків. Але на окупованій терористами території  України людину можуть просто забрати і вона зникає. Потім знаходять її тіло. Виходячи з такої логіки, ми маємо співчувати дівчинці з Бірми чи М’янми? Яким чином можна мотивувати нашу моральну участь у таких акціях, коли у нас самих будинок горить?

Тетяна Мазур: Ми намагаємося продемонструвати якісь зв’язки і довести, що порушення прав людини — це проблема, яка не має кордонів. Історія студентської активісти з М’янми дотична іншій. Два роки тому 30 листопада на Майдані жорстоко розігнали студентів, і якби історія розвивалася трохи інакше, в ув’язненні і досі знаходились би студентські лідери. Саме таким чином ми і намагаємося пояснити свою позицію.

Також у нас є справа узбецького журналіста. На даний момент від є одним з найдовше ув’язнених журналістів в світі.

 

 

Юрій Макаров: Найдовше, це скільки?

Тетяна Мазур: Він вже знаходиться в ув’язненні понад 15 років. Він опозиційний журналіст, а Узбекистан — далеко не та країна, яка славиться повагою до прав людини. Саме за свою активну громадську позицію цей журналіст і був ув’язнений. Цікаво те, що колись він знаходився на території України і саме Україна видала його назад в Узбекистан. Його родина, яка емігрувала в США, дуже пишається ним. І на їх прикладі ми хочемо довести, наскільки важливими є листи-солідарності.

Ірина Славінська: Коди бігти і що підписувати аби допомогти всім цим в’язням?

Тетяна Мазур: Заходьте до нас на сайт amnesty.org.ua або через соціальні мережі. Підписати листа займає 2 хвилини, а може і менше. Тому закликаємо всіх підписувати листи так, ніби від цього залежить чиєсь життя, тому що справді такі і є.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.