Слухати

Право на життя може обмежуватись, а катування абсолютно заборонені, — Микола Гнатовський

26 червня 2017 - 09:33 446
Facebook Twitter Google+
Серйозні наукові дослідження, проведені фахівцями багатьох країн світу, показують одні результати: катування не є ефективним способом, — говорить Микола Гнатовський

Крім того, заборона катувань є фундаментальною основою функціонування будь-якого демократичного суспільства, суспільства, де дотримуються основні базові права людини, —  в Міжнародний день захисту потерпілих від катувань — говоримо з головою комітету Ради Європи проти тортур.

 

Лариса Денисенко: В нещодавньому соціологічному дослідженні, котре стосувалося дотримання прав людини в Україні, до 20% українців підтримали можливість запровадження катувань до умовно ідеологічних ворогів або в принципі ворогів, маючи на увазі збройний конфлікт, пов’язаний з російською агресією. Значна кількість людей вважає, що задля того, щоб отримати інформацію, покарати, дістати зізнання, з’ясувати схему, яка може позначитись на житті багатьох людей, можна застосувати катування. Що ви можете на це відповісти?

Микола Гнатовський: Я думаю, це велика проблема. Хоча Україна не є унікальною, якщо подивитися на результати подібних соціологічних досліджень в інших державах (навіть Європи, не кажучи вже про інші регіони), ми побачимо стабільний відсоток людей, які в принципі за певних обставин не виключають можливість катувань.

Це пов’язано з поганою обізнаністю людей, з стереотипами, нав’язаними зокрема і популярною культурою. Велика шкода тут завдається і міфологією, яка розводиться в ЗМІ, а також у фільмах, серіалах про діяльність поліції чи спецслужб і т.д.

Тим не менш, серйозні наукові дослідження, проведені фахівцями багатьох країн світу, показують одні результати: катування не є ефективним способом. Наприклад, для отримання інформації. Той, кого катують, говоритиме те, що зупинить катування, але в більшості випадків це не буде правдою.

Крім того, виправдання катуванням нема, а заборона є абсолютною. Ця заборона є фундаментальною основою функціонування будь-якого демократичного суспільства, суспільства, де дотримуються основні базові права людини, бо без цього нема основ, нема дотримання гідності людини.

Ірина Славінська: Якого роду має бути обізнаність суспільства, щоб розмова про те, чи можна катувати людей, була неможлива?

Микола Гнатовський: Є суто освітній аспект. Загалом знання про права людини в українському суспільстві залишаються на дуже низькому рівні, відстають від того, що закріплено в Конституції України. Заборона катування – не тільки міжнародне зобов’язання, це одна із засад, на яких ґрунтується наша Конституція.

Другий аспект пов’язаний із практичними зразками діяльності правоохоронних органів, розвідки і так далі. І не тих, що їх бачать у кіно, а тих, які існують на практиці. Держава має забезпечувати, щоб будь-які випадки, в яких є твердження про застосування катувань, були ефективно розслідувані, будь-які особи, які до цього причетні, понесли б відповідне покарання, про це було б добре відомо, пояснено і доведено. Необхідно робити це гласно і зрозуміло для суспільства. Тоді це вплине значно більше, ніж абстракті лекції абстрактного фахівця з прав людини.

Ірина Славінська: А є такі справи? Адже йде війна, є полонені. Чи є заяви, справи в суді щодо застосування катувань в Україні?

Микола Гнатовський: В усіх місцях несвободи є великий потенціал для катувань. Тому там необхідна превентивна діяльність, тому функціонування Національного превентивного механізму є дуже важливим. А Національний превентивний механізм – продукт тієї системи, яка створена на основі Конвенції ООН проти катувань, ювілей набрання чинності якої відзначаємо сьогодні.

І без війни у нас більш, ніж достатньо, таких випадків. Насамперед, йдеться про місця несвободи, про пенітенціарну систему. Але йдеться про правоохоронні органи, про колишню міліцію, нинішню поліцію.

Чи є такі справи? Статистика показує, що є. Але про них недостатньо знають в суспільстві. Ця робота теж ведеться недостатньо ефективно, а самі розслідування подекуди далекі від стандартів, встановлених у Європейській конвенції з прав людини. Тут є великий крок, який Україна заходилася робити, але ніяк не зробить остаточно – створення державного бюро розслідувань, яке буде займатися цими справами.

Лариса Денисенко: Що може зробити адвокат або адвоката, щоб унеможливити ризики катувань, принаймні на етапі затримання або допиту?

Микола Гнатовський: Роль адвоката дуже важлива. Насамперед, він повинен бути присутнім з клієнтом буквально з моменту, коли людину затримали. Якщо адвокату це не вдається і він прибуває пізніше, але бачить, що є підстави говорити про те, що до його клієнта застосовувалися такі заходи, він не повинен починати радити клієнту, що «краще не треба скаржитися, бо тоді будуть ще гірше ставитися», він повинен використовувати всі механізми, щоб такі скарги були, вимагати від держави ефективного розслідування цих справ у відповідності з критеріями, які для всієї Європи, зокрема й для України, дуже чітко визначені Європейським судом з прав людини.

В ЄСПЛ є дуже повчальна справа – справа Гефген проти Німеччини. Негідник викрав дитину, вимагав від батьків гроші, щоб звільнити її (насправді ж, дитину він вбив). Його затримала поліція, намагалися дізнатися, де дитина. Той відмовлявся говорити, тоді поліцейський почав погрожувати, що до нього може бути застосоване катування. Вони так нічого не домоглися, дитині вже було не зарадити, Гефген був засуджений судом. Але негідних поскаржився в ЄСПЛ за статтею проти катувань і ЄСПЛ визнав, що в цьому аспекті Німеччина, на жаль, вчинила неправильно, а офіцер поліції нічим не зарадив, але підірвав основи всієї системи поведінкою та недостатньою повагою до основоположних речей.

І в нас, і в більшості держав Європи пояснювати громадській думці, чому ЄСПЛ знайшов там порушення з боку Німеччини, дуже важко, але це абсолютно принципово. Нема жодного винятку щодо заборони катувань. Є винятки щодо заборони позбавляти людину життя, але нема винятків щодо заборони катувань.

Ірина Славінська: Що це дає для розуміння в ситуації в умовах війни?

Микола Гнатовський: В умовах війни міжнародне гуманітарне право так само абсолютно забороняє катування, тут нема винятків для випадків війни. Застосування катувань, жорстокого поводження із затриманими чи полоненими з іншого боку дуже погано відбивається на всіх, від цього страждатимуть і свої полонені. Тому тут має бути максимальна стриманість навіть до найбільш лютого ворога.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.