Слухати

Правоохоронці не хотіли розслідувати справу закатованого майданівця, — В. Смалій

29 грудня 2016 - 07:46 540
Facebook Twitter Google+
Мені пошепки подякували, що завдяки моїм зусиллям було створено слідчу групу. Головним було витягнути ці справи, адже місцеві міліціонери нічого не розслідували, а просто документували, — каже адвокат

Віктор Смалій, адвокат та правозахисник, є гостем «Громадської хвилі».

Любомир Ференс: Минулого тижня було вручено антикорупційну премію імені Юрія Поправка. В її рамках було три номінації — журналіст-розслідувач, супротивник системи та антикорупціонер із влади. Віктор Смалій є переможцем у другій номінації. Вікторе, чим для тебе є ця премія? І розкажи, будь ласка, ким був Юрій Поправко?

Віктор Смалій: Ця перемога — знак довіри до мене. Премія, до речі, вручалася вперше. Хочу сказати, що про Юру Поправка я дізнався саме від покійного нині Ярослава Бабича. Він звернувся до мене і попросив допомогти матері встановити істину у цій справі. Бо справу щодо Юрія Поправка, щоб ви розуміли, Дніпровським районним управлінням міліції було закрито.

Любомир Ференс: Двома словами скажи, що це була за справа.

Віктор Смалій: Юрія Поправка було жорстоко закатовано у Донецькій області. Я проводив власне розслідування, а наші правоохоронні органи цього робити не хотіли. Нині начальник слідчого відділу, який в той момент закривав це кримінальне провадження, знаходиться під слідством за сепаратизм — на нього відкрито декілька кримінальних справ. До речі, цей начальник слідчого відділення брав участь у моєму арешті під час Майдану.

Наталя Соколенко: Це ми говоримо при київських правоохоронців?

Віктор Смалій: Так. Він сидить у слідчому ізоляторі. І ще тоді ми провели акцію протесту на чолі з Ярославом Бабичем. Зайшли до райвідділку, де зустріли пана Дейдея, котрий відстоював сепаратистів, нині народний депутат. Він у той час очолював бригади, що займалися «віджимом» бізнесу і грабували будинки, залишені регіоналами.

Отже, після того, як закрили це кримінальне провадження, нам повідомили, що, звісно, його нібито відновлять. Я почав відвідувати Генеральну прокуратуру — просив, щоб справи Дяковського, Поправки та Рибака, яких також було закатовано, забрали з Горлівки і передали в Київ. На це я витратив близько трьох з половиною місяців.

Я ніколи не забуду розмову в кабінеті Генерального прокурора Віталія Яреми, який розповідав мені про статки, кабінети, які йому залишилися після Пшонки. Я йому кажу — ці справи потрібно забрати, інакше їх знищать, бо вони стосуються безпосередньо терористів. Написав окреме клопотання, щоб сформували слідчу групу із слідчих ГПУ та Головного слідчого управління, котрій би всі ці справи автоматично передавалися. Натомість я стикнувся із саботажем, ніхто нічого не хотів робити.

Додатково я приніс Яремі 27 заяв по злочинах Войцеховського — забудовника.  Я знав, що на той час прокурор Києва, якому було продано цю посаду, «кришує» Войцеховського.  Ярема підскочив і закричав: «Я спілкуюсь з тобою тільки через те, що ти друг Раїси Шматко».

Після цього мені пошепки подякували, що завдяки моїм зусиллям було створено цю слідчу групу. Головне було витягнути справи, адже місцеві міліціонери нічого не розслідували, нікого не затримували, а просто документували.

Любомир Ференс: Ти виграв цю премію завдяки тому, що справа Юрія Поправка потрапила до Генпрокуратури?

Віктор Смалій: Через ГПУ до Головного слідчого управління і на це пішло три з половиною місяці.

Любомир Ференс: Колись після Майдану ти і сам міг стати владою. Ти був у списках «Радикальної партії Ляшка», однак у парламент не потрапив.

Віктор Смалій: Я не шкодую, що не став народним депутатом. Мені навіть соромно за те, що я бачу у Верховній Раді. 

 

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.