Слухати

Як правоохоронці використовують наркозалежних для статистики

10 лютого 2017 - 06:55 261
Facebook Twitter Google+
“На них дуже легко імітувати бурхливу діяльність у сфері боротьби зі злочинністю”, - вважає голова правління ГО "Експертний центр з прав людини" Юрій Бєлоусов

Говоримо про те, як використовують наркообіг українські правоохоронні органи.

Лариса Денисенко: За даними вашої організації у 2016 році 74% виявлених наркозлочинів стосуються  виробництва, зберігання та перевезення наркотиків без мети збуту. Водночас злочини, пов’язані зі збутом наркотичних речовин становить лише 8%. Чому важливі ці статистичні дані?

Юрій Бєлоусов: Останні 10 років ми моніторимо стан дотримання прав людини у правоохоронних органах. І побачили, що є певні соціальні групи, які є більш вразливими з точки зору порушення їх прав. Наркозалежні особи є традиційно зручною категорією для правоохоронців в цілому. Адже в наслідок хворобливого стану цих осіб – їх не треба ні бити, ні катувати, а почекати, поки вони дійдуть до певного стану, і потім навішують злочини, які вони не вчиняли.

Нас вразила ця статистика. Бо 2016 рік дуже вибивається серед попередніх років. Категорія злочинів, які вчиняють споживачі наркотиків, коли, скажімо, людина має при собі 5 грам марихуани, коливалась у межах 50% від загальної кількості наркозлочинів. А у 2016 році майже 75%. І це нас вразило. Ми почали досліджувати чому саме так. Попри всі заяви керівництва правоохоронних органів та керівників відповідних підрозділів по боротьбі із наркозлочинами, що вони не переслідують наркоманів – це неправда.

Можна сказати, що були певні об’єктивні причини. У 2016 році ці підрозділи по боротьбі із наркозлочинністю були у підвішеному стані та трансформації. У законі про поліцію забули прописати, що поліція може займатися оперативно-розшуковою діяльністю, тому підрозділи були повністю дисфункціональні.

Здавалось би, що якщо ці підрозділи не працюють, то, мабуть, кількість наркозлочинів мала би впасти. Але вийшло так, що у цій категорії зацікавилася нова патрульна служба, у якої також є свої показники. Не кажу про всіх, але ми відстежили таку тенденцію, що нові патрульні хлопці і дівчата дуже непогано ловлять наркозалежних, затримують їх, доставляють, тобто, виконують певні показники, які їм спускаються зверху.

Але ця категорія зручна для всіх правоохоронців: кримінальний розшук, дільничні інспектори поліції і нова патрульна служба. Найгірше, що жодного відходу від паличкової системи не відбулося. І саме тому ця категорія найбільш вразлива. На них дуже легко імітувати бурхливу діяльність у сфері боротьби зі злочинністю.

Лариса Денисенко: Адвокати говорять, що слідство часто використовує наркозалежних як приманку задля того, щоб розкрутити і знайти інші статистичні палички. Що ви думаєте щодо декриміналізації певного виду злочинів?

Юрій Бєлоусов: У мене немає відповіді на питання легалізації. Важко відповісти, чи треба легалізовувати легкі наркотики. Але я хочу звернути увагу на інше. Певна кількість злочинів справді вчиняється наркозалежними. Питання полягає у тому, чому вони вчиняють ті злочини і як розглядати людину, яка є наркозалежна? Мабуть, це хвора людина, яка потребує лікування, і яку, якщо не лікувати, то вона буде вчиняти злочин унаслідок свого хворобливого стану потреби наркотиків.

Проблема у тому, що держава нібито прийняла стратегію, що наркозалежний – це хвора людина. І є центри, де б могли вилікуватися ці люди. Але ці центри під повним прицілом правоохоронців

Є програми замісної підтримувальної терапії, коли держава у певних медичних центрах надає наркотики легально. Люди можуть туди приходити, отримувати їх і таким чином у немає потреби красти, для того, щоб потім купувати наркотики на вулиці. Проблема у тому, що держава нібито прийняла стратегію, що наркозалежний – це хвора людина. І є центри, де б могли вилікуватися ці люди. Але ці центри під повним прицілом правоохоронців. Були випадки, коли у Тернополі і Кропивницькому пацієнтів масово забирали і перевіряли на причетність до злочину. І хто після цього знову приїде у такий центр? Таке враження, що правоохоронці не хочуть, щоб люди виліковувалися. Навіть якщо людина через себе переступила і вирішила вилікуватися, а їй не дають шанс, то єдиний вихід – це піти на вулицю і вкрасти. Частина із цих людей – молоді люди, економічний ресурс.

Андрій Куликов: Якщо мова зайшла про економічний ресурс, то яка його потужність?

Юрій Бєлоусов: Мені важко зараз сказати скільки, бо ніхто насправді не знає. Це однозначно десятки тисяч молодих людей у віці від 18 до 35 років.

Андрій Куликов: Чи звертає поліція увагу на точки, де начебто курять кальян?

Юрій Бєлоусов: Я би не хотів звинувачувати усіх працівників поліції у тому, що вони дійсно працюють неефективно. Але, коли такі точки, про які ви кажете, працюють протягом тривалого часу, то питання виникає. Значить, мабуть, поліція працює неефективно. Ми не будемо говорити із яких причин це не відбувається. Але якщо усі знають про цю точку, то або поліція некомпетентна і не працює із громадянами, або корупційна.

Лариса Денисенко: Дуже часто у соціумі роми прирівнюються до наркоторговців. Наскільки релевантний цей стереотип?

Юрій Бєлоусов: Я думаю, що частина ромів однозначно причетна до цього. Але  не можна казати, що вони всі.  Це так само як казати, що всі поліцейські – це погані хлопці.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про корупційні схеми, скільки загалом є правоохоронців, стосовно яких розпочато кримінальне провадження, або вони засуджені за те, що зловживали посадовими обов’язками, або були дотичними до злочинів?

Юрій Бєлоусов: Якраз дивився статистику щодо правоохоронців за зловживання владою катування. По катуванню в середньому протягом останніх п’яти років до суду направляється по шість справ у рік. По примушуванню щодо дачі показів – жодної справи у суді не направлено. По перешкоджанню діяльності адвоката – також жодної. По порушенню права на захист – жодної. І усе це впродовж п’яти років.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.