Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Письменники та художники допомагатимуть смертельно хворим

08 березня 2017 - 08:36
FacebookTwitterGoogle+
У програмі «Громадське здоров’я» говоримо про проект «ПараСоль» — проект митців на підтримку паліативної допомоги

Анастасія Євдокимова — гостя студії «Громадського радіо».

Любомир Ференс: Настю, що це за проект?

Анастасія Євдокимова: Соціальний арт-проект «ПараСоль» допомагатиме виїзним службам паліативної допомоги в семи регіонах — в Ужгороді, Луцьку, Івано-Франківську, Вінниці, Харкові, Кропивницькому. Ми презентуватимемо артбук, що вийде до «Книжкового Арсеналу».  В нас так само буде виставка із роботами з артбуку. Такий культурний десант ми відправимо у сім міст, крім того, матимемо освітню платформу. Так збиратимемо кошти для допомоги виїзним службам.

Сергій Стуканов: Скажіть, що таке паліативна допомога в цілому. І як це виглядає в Україні, як працюють ці служби?

Анастасія Євдокимова: Не у всіх містах вони є. Фонд «Відродження», за підтримки якого ми робимо цей проект, допомагає цим службам впродовж багатьох років. Це швидка допомога, де є лікар, психолог та духівник, у деяких є навіть арт-терапевт. Вони їздять до тих хворих, котрі перебувають на термінальній стадії життя. Служби допомагають їм покращити якість життя в цей останній період.

Сергій Стуканов: Як часто такі служби відвідують хворих?

Анастасія Євдокимова: Хочу наголосити, що це не тільки медична допомога, але й розмови з хворим та його родиною, котрі мають бути готовими до всього.

У кожному місті ця служба діє за іншим зразком. Наприклад, у Харкові це патрональна служба, не користуються терміном «паліативна». Відтак, вони навчають родину, як допомогти і полегшити стан пацієнта. Тому приїжджають раз на тиждень, але до когось потрібно навідуватись кожного дня. Є великі проблеми щодо виписки знеболювальних. Деякі пацієнти потребують його кілька разів на добу, а законодавством це не передбачено. В Україні морфіну виробляється, здається, 60 кг на рік, а потреба — у 500.

 

 

Любомир Ференс: Ви вже згадували, що має бути створено артбук. Що це за артбук?

Анастасія Євдокимова: Артбук — це книжка, де будуть тексти митців, журналістів, блогерів, громадських діячів. Йдеться про те, як мистецтво може бути соціальним та дієвим.

Любомир Ференс: А як воно може бути дієвим на практиці?

Анастасія Євдокимова: Ми реалізуємо проект разом із фондом «Європа ХХІ» і всі побачать, як мистецтво може бути соціальним. Насправді, в артбуці будуть особисті історії, пов’язані з паліативною допомогою. Пам’ятаємо історію письменника, перекладача Олександра Бойченка, те, як для нього збирали кошти, коли йому діагностували рак. Він так само став автором нашого артбуку. Ще один автор написав про свій досвід боротьби з туберкульозом. В артбуці також будуть художні історії, дуже гостро соціальні.

Сергій Стуканов: Тобто артбук буде адресований нам чи людям, котрі, на жаль, стикаються з невиліковними хворобами?

Анастасія Євдокимова: Цільовою аудиторією артбуку є всі ми: це і культурне середовище, і пересічні читачі, для яких ця тема є новою. Одне із завдань проекту — адвокація терміну. Так само, аудиторією є ті люди, котрі стикаються із цими питаннями і потребують відповідей.

У нас буде дуже цінна мистецтвознавча післямова від літературного критика, котрий за іншою своєю освітою є психологом-паліативником. Тобто це людина, котра розуміє і мистецьку сторону цього продукту, і так само соціальний компонент.

Сергій Стуканов: Ви сказали «адвокація» терміну паліативна допомога. Інакше кажучи, завданням вашого проекту є привернення уваги до цієї проблеми, щоб люди, можливо, стали більш чутливими?

Анастасія Євдокимова: Так. Власне, тому, у кожному із семи міст буде велика інформаційна кампанія, в рамках якої ми розповідатимемо про ці служби. Дуже часто люди, котрі потребують такої допомоги, не знають, що такі служби є у їх містах.

Сергій Стуканов: Журналісти та художники теж працюватимуть над книжкою? Чи братимуть участь у перформансах?

Анастасія Євдокимова: Вони так само працюватимуть над книжкою. В артбуці буде, крім текстової, ще й візуальна складова. Матимемо відео-інсталяцію, яку ми возитимемо містами.

Ще до «Книжкового Арсеналу» у квітні плануємо подію, котра розповідатиме про вдалі соціальні мистецькі акції, вдалі досвіди. У нас вже є кілька короткометражок, котрі ми дуже сподіваємося показати.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.