Слухати

Референдум в Іракському Курдистані: які можливі наслідки?

27 вересня 2017 - 10:14
Facebook Twitter Google+

Гості

93% учасників референдуму в Північному Іраку підтримали створення незалежного Курдистану

З нами на зв’язку Павєл Пеньонжек, журналіст з Польщі, який зараз перебуває у відрядженні у Іракському Курдистані, де 25 вересня відбувся референдум за незалежність. Він знаходиться в Ербілі — столиці Іракського Курдистану.

А гість студії — журналіст-міжнародник Ілія Куса.

Ірина Славінська: Павєл, як пройшов референдум і про що говорять?

Павєл Пеньонжек: Референдум пройшов спокійно. Було багато емоцій та радості, адже курди щасливі, всі кажуть, що чекали на цей день дуже довгий час. Це видно по явці — 72% та по підтримці референдуму, яка зараз, за підрахунками, становить більше 90% на підтримку незалежного Курдистану.

Ірина Славінська: Що відбувається просто на вулицях?

Павєл Пеньонжек: В мене було враження, що тут було більше прапорів Курдистану, ніж під час Майдану український прапорів. На кожній машині є наліпки, щоб показати, що люди підтримують референдум. Після самого голосування почалися танці, співи, люди їздили по всьому місті, тобто це велика подія, про яку всі говорили.

Анастасія Багаліка: Тепер наступає період невизначеності, і відбуватимуться перемовинами у владних кабінетах?

Павєл Пеньонжек: Так, сам референдум нічого не вирішив, це просто голос людей, і переговори мають тривати до кінця 2018-го року.

Ірина Славінська: Хто з ким має говорити?

Павєл Пеньонжек: Має говорити влада Ербілу з владою в Багдаді, яка, звісно, проти, адже зараз Курдистан — це частина Іраку, і вони дуже не хочуть, щоб сам Курдистан від’єднувався від країни. Адже в них є провінція Кіркук, яка дуже багата на природній ресурс, і складає велику частину багатства Іраку.

dsc07840.jpg

Ілія Куса // Фото: Громадське радіо
Ілія Куса
Фото: Громадське радіо

Анастасія Багаліка: Чи можемо ми після референдуму 25 вересня говорити, що на мапі з’явиться держава Курдистан?

Ілія Куса: Ні, не можемо. Я думаю, що і не зможемо найближчі пару років. По-перше, референдум не був юридично зобов’язуючим. І його результат не означає, що Курдистан став незалежною державою. Люди просто висловили свою думку з приводу того, чи бути цьому регіону незалежним.

Ірина Славінська: Тут йдеться лише про Іракський Курдистан, чи долучилися і курди з Туреччини?

Ілія Куса: Найбільша кількість курдів проживає на території чотирьох країн — Туреччина, Ірак, Сирія та Іран. Найбільше їх у Туреччині — 14-15 мільйонів. Цей референдум стосувався лише території Іракського Курдистану, Курдського автономного округу. Це єдина федеральна одиниця у складі Іраку.

Цей референдум стосувався лише цієї території + спільних територій — райони навколо Іракського Курдистану, на які претендували курди багато років та центральна влада в Багдаді.

До 2014-го року ці спірні території контролювалися Багдадом, тобто іракськими силами, а після 2014-го року іракська армія покинула ці райони під час наступу терористів Ісламської держави. Ці райони фактично зайняли курдські загони, і зараз вони їх досі контролюють. Тільки з цієї причини вони вирішили включити ці райони в референдум, а саме — в склад Курдистану, який має стати незалежною державою.

Анастасія Багаліка: Люди хочуть цієї незалежності? Журналіст Павєл Пеньонжек, перебуваючи в Ербілі, говорить, що люди щасливі.

Ілія Куса: Ербіл — це столиця Іракського Курдистану. Мало того, це штаб-квартира Курдської демократичної партії, яка зараз домінує в парламенті, і яка ініціювала цей референдум. Тобто Ербіль не є показником для настроїв всього курдського населення, зокрема, коли ми кажемо про курдів інших країн, особливо турецьких курдів, які не всі підтримали цей референдум.

Чому так? Якби подивитися на те, що коїлося в місті Сулейманія, який знаходиться західніше, то там такої ейфорії не було. А це штаб-квартира іншої партії. Також була розгорнута дуже потужна кампанія проти референдуму з боку ще одної курдської партії, яка називається «Рух за зміну». Вони вважають, що цей референдум не за незалежність, а це маніпуляції президента Іракського Курдистану для того, щоб він втримався при владі.

Ірина Славінська: В чому полягає ця маніпуляція?

Ілія Куса: Треба розуміти — курди не є монолітною силою. Вони відрізняються між собою навіть більше, ніж іракські араби. На території Іракського Курдистану проживає багато етносів. Якби журналісти транслювали те, що відбувалося на вулицях Кіркука, який є арабським містом, то вони побачили би, що там відбувалися сутички.

Серед курдів багато політичних партій, які між собою борються. Дві головні — це Курдська демократична партія Масуда Барзані, яка має дуже тісні зв’язки з Туреччиною, і друга — Патріотичний союз Курдистану Джаляля Талабані, який був президентом Іраку, відповідно має зв’язки з іракським істеблішментом і з Іраном. І ці дві сили між собою ворогують. Вони мають різних регіональних покорителів: одна — Туреччину, друга — Іран.

Зараз в Курдистані дуже серйозна політична криза. По-перше, впали ціни на нафту, а нафта буда одним з головних джерел прибутку для Курдистану. По-друге, президента Масуда Барзані намагаються усунути від влади, адже він вже багато років одноосібно править Курдистаном. Парламент не працював два роки, а президентський термін правління сплив ще 19 серпня 2015-го року. І Масуд Барзані намагається цим референдумом мобілізувати всіх прихильників та всіх інших курдів під своєю партією за такою націоналістичною програмою.

Повну версію розмови можна прослухати в доданому аудиофайлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.