Слухати

Реформи в Україні проводять ті, хто не може зняти недоторканність із самих себе, — Богдан Данилишин

09 жовтня 2016 - 09:51 256
Facebook Twitter Google+
Про потреби і перспективи української економіки та роль економіки в інтеграції до Європи розповів Богдан Данилишин, екс-міністр економіки України, професор КНЕУ

Василь Шандро: Чи варто в найближчі десятиліття очікувати великих зрушень в економічних стосунках між людьми і впливу економіки на співіснування держав, націй чи інших утворень?

Богдан Данилишин: Україна не може сьогодні виступати як закрита система. Культурні, політичні та економічні зв’язки важливі, у нас досить відкрита економічна система.

Україна має важливі економічні контакти більш ніж зі ста країнами світу, ми бачимо збільшення торговельного обороту в першу чергу із європейськими країнами і зменшення торговельного обороту з Росією. Позитивною тенденцією є нарощення торговельних зв’язків з країнами Північної та Південної Америки, Євразійським континентом.

Ніхто не буде просто так сприймати Україну як державу, що прагне до Європи. Нас будуть насамперед сприймати через нашу конкурентоздатність нашої продукції. Тільки 5-10% нашої продукції конкурентоздатні на світовому ринку.

Ми повинні довести рівень конкурентоспроможної продукції до 15-20%. На світовому ринку має бути не тільки продукція АПК низького рівня обробки — сировину і первинну продукцію. Ще одне питання — наскільки ми усвідомлюємо необхідність подальшого розвитку нашої промисловості.

Мені здається, що ми дарма відмовилися від пріоритетів промислової політики та інноваційності продукції. Обсяг інноваційної продукції становить 7-10% — це незначний відсоток, зважаючи на потенціал держави.

Найближчим часом держава має визначити 4-5 галузей промисловості, які були б конкурентними на світовому ринку, включаючи військово-технічну продукцію, ракетно-космічний комплекс, АПК та обладнання для переробки продукції сільського господарства.

Маючи таке вигідне географічне положення, ми не створили належної інфраструктури для формування транс’європейських та трансазійських шляхів. Модернізація підприємств для дорожнього будівництва і різного виду комунікацій буде локомотивом, що дасть змогу формувати нові робочі місця і задіяти ресурси, які готові вкладати європейські та світові організації.

Ну і сфера ІТ — українські фахівці у цій галузі конкурентні на світовому ринку. Але держава має подбати, щоб вони знайшли застосування своїм знанням і вмінням в Україні, а не були змушені шукати за кордоном.

Тетяна Трощинська: Що мала б продемонструвати Україна, щоб довести свою «європейськість», і чи почала вона вже щось робити?

Богдан Данилишин: У березні 2011 року мені випало зустрітися з Вацлавом Гавелом. У розмові про становлення України як держави і набуття нею європейськості пролунала фраза, що «ви народжені європейцями, тобто ви є ними по формі, але чи є ви ними по суті?».

Правила, встановлені в Європі, є доволі складні і не завжди такі, якими їх нам подають. Для того, щоб ми почила жити по європейських принципах культури, демократії і поведінки, має пройти час. І ми повинні бачити моральних авторитетів, які для нас є моделями поведінки.

Для чеського суспільства таким був Вацлав Гавел. Для мене як греко-католика дуже близькими є погляди і бачення місця України і її перспектив кардинала Любомира Гузара.

Василь Шандро: Економіка — це механізм, який мав би працювати незалежно від раси, релігії культури тощо. Чому ці речі все-таки важливі?

Богдан Данилишин: Це досить філософське питання. Економіка може працювати на людину, може працювати задля людських потреб. А ми повинні задатися питанням, що ми можемо зробити, щоб поставити економічний потенціал для розвитку суспільства і людини.

Українська економіка, яка розвивалася як економіка радянського типу, довгий час працювала фактично сама на себе, і людина знаходилася в ній на 4 місці. Зараз вона повинна працювати як на державу — наповнювати бюджет, так і для забезпечення відповідних стандартів життя людини.

Щоб повернути економіку обличчям до людини, ми повинні вибрати ті елементи, які забезпечать підвищення якості життя людини.

Тетяна Трощинська: На посаді міністра економіки вам вдалося щось зробити, що не було помічено суспільством належною мірою?

Богдан Данилишин: 2007-2010 рр. були непростими для нашої країни. Це були роки світової фінансової кризи. Ми з честю витримали випробування. Україна повною мірою не відчула світової кризи.

У цей період ми розпочали політику відкритості економіки. Заслугою нашого уряду було те, що в 2008 р. Україна стала членом СОТ. Вже тоді ми розпочали діалог про формування асоціації з ЄС. За два роки ми провели 19 раундів переговорів, і вже після Революції Гідності Україна стала членом Європейської торгової асоціації.

Україна стала членом Європейської асоціації вільної торгівлі, і ми тоді ще починали переговори з Канадою і Туреччиною про формування зони вільної торгівлі, і зараз воно дало результати.

Ми розпочали велику роботу по дерегуляції підприємницької діяльності. Цей процес продовжується і зараз. Ми доклали зусиль до відкритості системи закупівель, була ліквідована Тендерна палата.

danylyshyn1.jpg

Богдан Данилишин // Громадське радіо
Богдан Данилишин
Авторські права: 
Громадське радіо

Василь Шандро: Складається враження, що це якийсь паралельний прекрасний світ. Чому ці механізми не спрацювали і не покращився середній рівень життя?

Богдан Данилишин: Ми ніколи нічого не доводимо до кінця. Все закінчується напівмірами і напівреформами. Коли реформа дійде до питання чиїхось інтересів, вона зупиняється. Ми не можемо реформувати без зміни своєї підсвідомості.

Реформувати починають ті, у кого руки не доходять до зняття недоторканності з самих себе.

Василь Шандро: Проблема у десятку олігархів, без яких економіка запрацює, чи у малому бізнесі, який використовує чорну бухгалтерію? Різні обсяги, але принцип той самий — ми уникаємо економічної співпраці з державою.

Богдан Данилишин: Питання у тому, наскільки держава хоче і може впливати на хід економічних відносин, що склалися в державі, і наскільки здатна впливати на систему взаємозв’язків між різними класами і групами.

Наскільки держава і люди, які управляють на певному етапі розвитку держави, хочуть і можуть розірвати зв’язки, які склалися між фінансово-промисловими групами, фінансово-податковими групами, які призводять до сплати чи несплати податку і відповідно наповнення бюджету.

Ми маємо парламентсько-президентську країну, але до парламенту прагнуть люди, які не мають фахової відповідної освіти, які пройшли на лозунг, далекі від державотворення, але інтенсивно інтегруються в олігархічні потоки.

Чим далі від Майдану, тим більше люди, які проходили на його гаслах, віддаляються від реальності, яка привела їх до влади. Наскільки люди, які знаходяться певний період при владі, будуть відповідати суспільному запиту і бачити суспільні інтереси, настільки вони зможуть реалізовувати політику, яку декларували.

Щодо популізму — я вітаю позитивні кроки влади по реформуванню економіки. Це перший уряд, який прийшов до влади, не критикуючи попередників, а беручи все краще, що було зроблено. Їх багато критикують ті, хто у свій час був при владі і міг багато чого зробити.

Зараз говоримо про те, що поданий бюджет. Це позитивний факт, що він поданий, і депутати зможуть його обговорити. Але є й багато критики. Наскільки я пам’ятаю, не було жодного реалістичного бюджету, який би подавався до ВР з боку уряду.

Всі формували бюджет під ті політичні умови, які складалися у той період. Цей бюджет формується в умовах воєнного часу, коли є необхідність збільшення витрат на оборону, модернізацію армії та озброєння. Я б сказав, що цифри доволі реалістичні.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.