Слухати

Розділення вірян на Московський і Київський патріархат вже не географічне, — богослов УПЦ МП

29 травня 2017 - 12:34 381
Facebook Twitter Google+
Наскільки необхідним для українського суспільства є прийняття законопроектів № 4128 і № 4511? Чого бояться церкви УПЦ МП?

В студії Громадського Радіо — магістр богослов’я та паламар УПЦ МП Олександр Хахалін. До розмови долучається співавтор законопроекту «Про особливий статус релігійних громад», народний депутат Сергій Висоцький.

Євген Павлюковський: В чому Священний синод вбачає небезпеки, якщо законопроекти № 4128 і № 4511 буде прийнято?

Олександр Хахалін: Цей синод відбувався на честь 25-річчя проведення Архієрейського Собору в цьому монастирі в 1992 році, коли стався «великий розкол» в Україні. Цей закон буде не просто контролювати дії УПЦ МП, з точки зору УПЦ він тлумачиться як той, що обмежує. Виходить, що держава втручається в релігійні справи, хоча офіційно Україна є позарелігійною державою.

Не забувайте, що УПЦ є єдиною організацією в Україні, яка є повністю територіально цілісною, бо на цьому соборі був Лазар — митрополит сімферопольський і кримський.

Євген Павлюковський: Знаємо випадки, коли певні священники УПЦ МП відмовляються служити службу за бійцями АТО. Чи можуть ці речі бути відрегульовані без втручання держави?

Олександр Хахалін: З точки зору теології це називається приватною богословською думкою. Це має регулювати Священний синод УПЦ. Він має налаштовувати цих священників, що вони служать в Україні, вони мають обов’язково це ліквідувати, щоб у суспільстві не було духовного розколу на рівні національної свідомості.

Громада має писати місцевому митрополиту, який має звертати на це увагу.

Євген Павлюковський: У яких саме пунктах законопроекту вбачає загрозу Священний синод УПЦ МП?

Олександр Хахалін: Головні пункти — ті, що стосуються контролю над органами керування УПЦ.

Євген Павлюковський: Пане Сергію, чому ви вважаєте прийняття цього законопроекту необхідним для українського суспільства?

Сергій Висоцький: Законопроект є частиною глобальної концепції щодо політики України стосовно православної церкви та релігійного життя. Концепція передбачає те, що нам потрібна помісна Автокефальна українська православна церква. Нам потрібно досягти своєрідного балансу у внутрішньоправославному житті в Україні.

Щодо цих законопроектів, то у нас є позитивний порядок денний, який передбачає стимулюючі кроки щодо приходу сюди Константинопольського патріархату та Автокефальної української православної церкви.

Перший законопроект — про вільний перехід громад. Він передбачає право вільного переходу громад в інші релігійні організації. Майно — одне з питань законопроекту.

Інший законопроект — щодо спеціального статусу релігійних організацій з центром в країні-агресорі — допомагає продемонструвати українському суспільству та Константинопольському патріархату те, що ми можемо займати рішучу позицію щодо московських впливів на державність України. Ми всі знаємо історію церков в Радянському Союзі, ми всі знаємо, як КДБ завербовував «батюшек».

У 2014 році були приклади, коли під виглядом православних монахів в Україну їхали диверсійні групи.

Якщо на керівну посаду в церкві призначається людина, яка підтримує анексію Криму, чи може держава це дозволити? Ні, не може. Якщо ви як церква ніяк не берете участі в антиукраїнській діяльності, підтримці терористичних організацій, то чого вам боятися?

Андрій Куликов: А чого бояться церкви УПЦ МП?

Олександр Хахалін: Перше, чого боїться УПЦ, — це втручання держави у релігійні справи.

Якщо законопроект реформувати, можливо, він буде регулювати суперечливі питання, але це буде вже інший закон.

Андрій Куликов: Чи є спроби перепідпорядкувати єпархію УПЦ в Криму?

Олександр Хахалін: З боку російської влади цього не відбувається. РПЦ та УПЦ жодного разу не пробували цього робити через те, що цим православна церква показує, що є прихильником територіальної цілісності.

Євген Павлюковський: Межа між прихильниками Київського патріархату та Московського проходить між Сходом і Заходом?

Олександр Хахалін: Після того, як відбулася кримська історія, самопроголошення «ЛДНР», межа змінилася, вона вже не географічна.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.