Слухати

Серіали стали більш інтелектуальними, ніж колись, але «мило» не зникло, — Олег Вергеліс

16 січня 2017 - 14:15
FacebookTwitterGoogle+
Про феномен телевізійних серіалів взагалі та вітчизняних зокрема говоримо з театральним критиком Олегом Вергелісом

Євген Павлюковський: В 1993 році в цей день, 15 січня, вийшла остання — 2137-ма — серія серіалу «Санта-Барбара». Це один з найдовших серіалів у світі. І це стало приводом поговорити сьогодні про феномен телесеріалів. З нами в студії мистецтвознавець, критик Олег Вергеліс. Пане Олеже, зараз серіали стають більш інтелектуальними?

Олег Вергеліс: Звісно, градація, класифікація серіалів з того часу дуже змінилася. Якщо пригадати давні часи ще дотелевізійні, то мильна опера була у вигляді радіосеріалів. Це 32-й рік. Все це тримало людей дуже довгий час, рекламодавці давали свої товари, і ці опери стали «мильними». Сьогодні, мені здається, телевізійна серіальна індустрія переживає дуже гарний час, тому що дає максимально цікавий різноманітний вибір для кожного: і інтелектуала, і домогосподарки, і для політика, і для дітей. Цей серіальний бізнес іноді перекриває якістю прокатне кіно.

Євген Павлюковський: Перша серія «Санта-Барбари» вийшла вийшла 30 липня 1984 року, а завершилася 15 січня 1993-го. Чи можна пояснити «живучість» цього серіалу? Після падіння Радянського союзу його почали транслювати у незалежній Україні, але не з початку, здається, зі 187 серії. В США він закінчився, а в нас почався.

Олег Вергеліс: Нинішні молоді люди, 20-річні, взагалі не знають, про що там йшлося, а сприймають «Санта-Барбару», як емблему минулого. Це усталений вираз, як певний фразеологізм — щось довге, сімейне, «мильне». Там чотири сім’ї: три багаті, одна бідна. І вони повсякчас переплітаються: зради, змови, конфлікти в бізнесі. І фантазії сценаристів вистачило на дев’ять років. А от у “Шерлока”, на жаль, фантазії не вистачило навіть на чотири сезони. Я бачив пиратську копію, прости боже, сьогодні вдень. Коли «Санта-Барбара» з’являлась в ефірі, всі дуже чекали цього, чергового повороту сюжету. 

Любомир Ференс: Взагалі сама індустрія серіалів була популярна і довгограюча, тому що було багато домогосподарок в США, і вони мусили чимось займатися вдень. Але зараз, в принципі, аудиторія дуже сильно змінилася. Ми можемо пригадати старе «мило»: «Рабиня Ізаура», «Дика Роза», «Санта-Барбара» — це все типове «мило». Це назви, які репрезентують й мають спогади мого дитинства. 

Олег Вергеліс: Тому що у 90-ті дитинство було досить обмежене. Розпався Радянський Союз, продукту власного у колишніх республік було обмаль, і вони, мабуть, за якісь невеликі кошти придбали пакет цих серіалів. Пам’ятаю, трошки пізніше на «плюсах» була «Династія» (я захоплювався актрисою Джоан Колінз). І це увійшло в повсякденне життя. Коли вітчизняні телевізійники розбагатіли, виникла і наша серіальна індустрія. Дуже не бідна, як ви розумієте. Сьогодні актор серіалу багатший, ніж ви, в декілька разів. Може собі дозволити купити і заміську віллу, і дорогу машину. Не хочу казати цифри, але він оцінює себе за певну знімальну зміну вище, ніж учителька середніх класів заробляє за місяць.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.