Слухати

Що буде із суспільним мовленням після відставки Аласанії

04 листопада 2016 - 00:35 95
Facebook Twitter Google+
Розповідають члени Наглядової ради НСТУ Тарас Аврахов і Вадим Міський

Про майбутнє суспільного мовлення та про те, хто його повинен очолити спілкуємось із членами Наглядової ради при Національній суспільній телерадіокомпанії України Тарасом Авраховим та Вадимом Міським.

Наталя Соколенко: Якщо раніше ми знали, що існує державний телевізійний канал та радіоканал, які називались Національна телерадіокомпанія та були її обласні філії, то тепер відбувається реформа, де із усіх цих державних мовників робиться суспільний мовник. Тобто, засоби масової інформації, які не належать державі, і не належать приватному власнику, а є такою обов’язковою ознакою демократичного устрою країни. Пане Тарасе, ви згодні із тим, що суспільний мовник є необхідною деталлю в конструкції демократичної країни?

Тарас Аврахов: Не даремно кажуть, що нічого кращого, ніж демократія не придумали. Так само і у Європі: нічого кращого не придумали, ніж суспільний мовник у кожній цивілізованій країні. Такий європейський стандарт. Якщо ми йдемо до Європи, то ми повинні і цей стандарт витримати повністю.

dsc08862_0.jpg

Тарас Аврахов // Громадське радіо
Тарас Аврахов
Громадське радіо

Наталя Соколенко: Я ще нашим слухачам скажу, що таке Наглядова  рада і як вона формується, а далі поговоримо про функції. Наглядова рада тепер замість Кабінету міністрів буде призначати керівника суспільного мовника, який зараз формується на базі Державної телерадіокомпанії. Так от, частина у цій Наглядовій раді – це представники фракцій і груп парламенту. І от наш перший гість Тарас Аврахов представляє квоту депутатської групи «Воля народу». Також до нас приєднався Вадим Міський, який представляє другу частину Наглядової ради, громадський сектор. А сформована ця Наглядова рада була майже рік тому. Тому, зараз ще не приступила до повного виконання своїх обов’язків, тобто, призначення керівника суспільного мовника. Чому не ви будете призначати нового керівника, якщо вчора Зураб Аласанія подав у відставку?

Вадим Міський: Така ситуація, що Наглядова рада поки що не має за чим наглядати із юридичної точки зору. Зараз у нас все ще є Національна телекомпанія України, а от Наглядова рада вона вже відноситься до Національної суспільної телерадіокомпанії України. І я з вами погоджусь, що за духом закону, який говорить про те, що офіційні представники держави не мають вплив на вибори керівника на призначення, на кадрову політику, програмну політику цього каналу, Наглядова рада повинна гарантувати незалежність мовника. Але тут поки що не немає того мовника, незалежність якого потрібно гарантувати. За духом закону вони б мали проконсультуватися із нами, тому що принципове державне рішення уже прийняте: більше держава не втручається, а керуватиме усім цим Наглядова рада.

Поки що не має за чим наглядати із юридичної точки зору

Наталя Соколенко: Але не так сталося, як гадалося.

Тарас Аврахов: Думаю, що до цього треба ставитись спокійно. Сподіваюсь, що не будуть тягнути із призначенням. Усі прекрасно розуміють, що ця людина призначається на певний час, і, сподіваємося, що дуже короткий. Чим коротший буде час, тим краще.

Євген Павлюковський: Що ви маєте на увазі під коротким часом? До кінця цього року, поки не буде створено до кінця січня Національну суспільну телерадіокомпанію України?

Тарас Аврахов: Ні. Доки не буде проведено вибори керівника суспільного мовника.

Євген Павлюковський: За словами Зураба Аласанії, він пішов у відставку, бо переживає, що  частина грошей, яка має виділитись на суспільний мовник,  піде на Євробачення. Із 900 мільйонів гривень залишиться тільки 193 мільйони, відповідно суспільний мовник не буде за що створювати. Чи справді тут є така загроза, що суспільний мовлення із січня не отримає цих коштів?

Тарас Аврахов: Давайте не ставити воза перед конем. Це надзвичайно важливо забезпечити гідне фінансування суспільного мовника. Адже не створюється гарний контент за копійки. Але не тільки грошима вирішується це питання. Воно також вирішується журналістами.

Наталя Соколевська: А де взяти журналістів, якщо немає грошей?

Тарас Аврахов: Розумієте, була система, при якій жили державні мовники. Приблизно у тій системі, в якій жили державні мовники, існує і багато суспільних мовників. Які повинні в скрутний час боротися за своє місце, свою аудиторію, і трохи заробляти на рекламі. Приблизно так жило і державне. А тим мінусом, що хтось інколи туди писком сунув, де не треба було, це правда. І ті ЗМІ, які знали свою аудиторію, і боролися за неї, то, в принципі, працювали дуже по-різному. Це стосувалося і технічного переоснащення, і доходів журналістів також.

Наталя Соколенко: У конвертах? Я знаю, що у Сумській обласній державній телерадіокомпанії, яка є частиною державних мовників, про які ви говорите, журналісти отримували доплату у конвертах безпосередньо від команди тодішнього очільника Сумської обласної державної адміністрації пана Чміля. Він останні місяці правління Януковича був уже в Адміністрації Президента у Києві. Журналісти були дуже незадоволені, коли відбулася Революція гідності, коли прийшов новий керівник Микола Чернотицький і припинив цю практику.

Тарас Аврахов: Я ніколи не брав у очільника якогось крісла для того, щоб підкормити людей і зробити їх залежними. Хоча мені доводилося приймати різні рішення. Але я говорю зараз про офіційну зарплату, яку отримували люди. Моя зарплата як керівника була обмежена законом, відповідно до якого я мав не більше восьми тисяч.

Наталя Соколенко: На посаді керівника Національної радіокомпанії?

Тарас Аврахов:
Так. Тим не менше, у нас були люди, які отримували більше за мене. Я думаю, що такі цифри не дуже зле виглядають. На жаль, за роки, які ми рухаємося до суспільного, таких зарплат уже нема.

Наталя Соколенко: Як ви забезпечували ці зарплати?

Тарас Аврахов: За рахунок спеціального фонду. Була частина грошей на загальному фонді, а інша – на спеціальному. Спеціальний фонд поповнюється доходами від реклами. Далі закон практично не регламентує обмеження. Журналісти отримували загальну премію у різному відсотковому співвідношенні. Я завжди вважав, що якщо ти хочеш, щоб у тебе була команда, то треба витримати кістяк: журналісти, ведучі, редактори. Вони отримували одну премію, другу премію, а також так звану рекламну премію.

Наталя Соколенко: А зараз не отримують?

Вадим Міський: Як мені відомо, зараз працівники Національного радіо теж мають окремі премії, але обсяг скоротився.  

Тарас Аврахов: Обсяг скоротився із об’єктивних причин. А потім сталось те, чого всі боялися: провалився Перший телеканал, втративши аудиторію.  І його поклала команда Зураба Аласанії.

Провалився Перший національний, втративши аудиторію. І це зробила команда Зураба Аласанії

Наталя Соколенко: Наскільки важливим є рейтинг суспільного мовника? Я процитую вашого колегу, члена Наглядової ради майбутнього суспільного мовника Євгена Глібовицького, який сказав, що не варто порівнювати рейтинги, які дає UA:Перший і комерційного телеканалу. Звісно, що суспільний мовник програє, бо не дає розважальних дурниць у ефір.

Тарас Аврахов: Ви говорите про дешевий рейтинг. А давайте подивимося на телекомпанію Перший національний і Національне радіо. Телекомпанія втратила свого глядача, і навіть більше, україномовного глядача. Так, вони втратили аудиторію з різних причин. У той самий час Національне радіо, яке по своїх стандартах суспільно значимого контенту набагато ближче до стандартів суспільного мовника, утримує шосту-сьому позицію.

Наталя Соколенко: Дотримання стандартів за останніми даними ГО «Детектор медіа», на жаль, Національне радіо не так добре дотримується стандартів балансу, оперативності, як телебачення.

Тарас Аврахов: Не можна оцінювати мовника лише за інформаційним мовником. Це далеко не найголовніше у суспільного мовника будь-якого.

Наталя Соколенко: Питання про важливість чи другорядність рейтингу для суспільного мовника я хочу також поставити Вадиму Міському.

Вадим Міський: Хочу сказати кілька слів на захист Національного радіо. Мова іде про те, що оцінювали підсумковий випуск інформаційної програми, якого зараз немає в Національного радіо. Бо у них немає одного підсумкового випуску. Він розбитий на дві частини. Оцінювали лише одну із них, тому є недотримання оперативності. А про баланс зараз не йдеться.Чи кількість глядачів є принциповою? Думаю, що так. Нам також потрібно розрізняти, який це глядач. Якщо ми втратили глядача, який дивиться Поплавського, то на мій погляд, це не суттєва втрата для суспільного мовника.

Я не погоджусь із Тарасом Авраховим, що на суспільний мовник приходять не тільки за інформацією збалансованою, об’єктивною, незаангажованою. Якщо у нас вийде забезпечити таку інформаційну службу на Першому національному, то можна говорити, що ми величезну роботу із розбудови суспільного мовника зробили.

Євген Павлюковський: Найперше завдання стоїть створити суспільне мовлення. Адже із січня воно може просто не створитися через недостачу коштів. Я би хотів до цього питання повернутися, зрештою, і до причини відставки Зураба Аласанії.

Вадим Міський: У Законі про суспільне мовлення написано, що щорічний обсяг фінансування  суспільного мовлення встановлюється окремим рядком у державному бюджеті України. Він не повинен бути меншим, ніж 0,2% від загального фонду державного бюджету України. І цього року у нас з’являється ще один рядок в державному бюджеті, який призначений для проведення Євробачення.

Склалося хибне враження через заяву Зураба, що кошти взяли із бюджету суспільного і об’єднали це у один рядок. Там є два рядки

Мені здається, що склалося хибне враження через заяву Зураба, що кошти взяли із бюджету суспільного і об’єднали це у один рядок. Там є два рядки, які в сумі дають трошки менше, ніж 0,2 відсотка. Просто не додали великий шматок коштів на суспільне мовлення. Чому кошти, які взяті на проведення Євробачення, не із бюджету суспільного? Тому що вже у бюджеті 2018 року рядка про Євробачення не буде, а кошти на суспільне на цій підставі Міністерство фінансів все рівно залишить мало.

Наталя Соколенко: Хочу повернутись до майбутнього і до ваших функцій. В Німеччині існує свій суспільний мовник, де дуже високі зарплати на ринку. У них працюють найкращі журналісти і найкращі ведучі. Ви, як Наглядова рада, чи маєте повноваження, бачення, бажання робити так, щоб на UA:Перший і Національному радіо були найвищі зарплати у журналістів і у ведучих? Щоб на цей суспільний мовник прийшли дійсно найкращі журналісти.

Вадим Міський: Я не впевнений, що ми зможемо забезпечити такі зарплати. Це є у наших повноваженнях. Але доведеться оперувати тим бюджетом, який нам виділить Міністерство фінансів. Мова іде про 899 мільйонів, із яких 193 мільйона залишається на зарплати. А це на сім тисяч співробітників рівно по дві тисячі гривень.

Наталя Соколенко: Питання до Тараса Аврахова, який раніше очолював Національну радіокомпанію України. Скільки квадратних метрів Українське радіо має лише на Хрещатику 26, звідки ми зараз мовимо? Чи є тут ресурс потіснитися, здати в оренду, і щоб за рахунок отриманих грошей призначити гідні зарплати? Щоб ми могли залучити зірок  на радіо і на телебачення.

Тарас Аврахов: Будь-яке рішення стосовно зарплат і взагалі існування майбутнього суспільного мовника повинно прийматися у  якихось стандартах. І ми повинні іти від того контенту, який він виробляє, від тої сітки мовлення, яка була запропонована. Ми ж не говоримо про людей. Також залежить і від кількості людей, яка буде працювати. Вона повинна бути адекватна.

Наталя Соколенко: Я говорю про позитивну селекцію. Щоб на суспільний мовник прийшли найкращі журналісти України. Ви, як члени Наглядової ради, бачите резерв для підвищення цих зарплат? Наприклад, у тому, щоб не використовувати тисячі квадратних метрів, яке зараз використовує Національне радіо.

Тарас Аврахов: У Національного радіо не так багато перевищення по квадратних метрах. Його немає. Окрім того, тут працює велика кількість людей і створюється велика кількість контенту.

Наталя Соколенко: Які у вас є особисті критерії до майбутнього керівника Національної суспільної телерадіокомпанії і очікування від того, яким має бути ефір на суспільному радіо та телебаченні?

Тарас Аврахов: Я очікую від тієї людини професійних підходів. Він повинен відповісти на ті запитання, на які я за останні два роки я не отримав. Це прості речі: яка наша аудиторія і як ми за неї боремося, які засоби досягнення. Тоді, я розумію, що ми справді будуємо суспільний мовник. Коли людина розуміє не тільки що робить, а й для чого. В якійсь мірі нам потрібен адміністратор, але і талановитий журналіст.

Керівник суспільного мовлення має бути яскравим адміністратором із західною освітою

Вадим Міський: Це має бути надзвичайна людина. В першу чергу візіонер, який уявляє собі, яким повинен бути кожен із каналів, яка має бути програмна сітка, яка аудиторія цього каналу та як повинно відбуватися мовлення на регіональних каналах. З іншого боку, потрібен управлінський досвід. Це має бути яскравий адміністратор із західною освітою, у тому числі, який уже спробував керувати державними органами, можливо, мовниками.

Євген Павлюковський: Що очікуєте від січня. Чи буде запуск суспільного мовлення? 

У найкращому випадку ми отримаємо керівника суспільного у квітні-травні наступоного року

Вадим Міський: Я думаю, що у найкращому випадку ми отримаємо керівника у квітні-травні. Одразу в січні нам потрібно прийняти низку керівних документів, запустити конкурс на голову правління, потім запустити конкурс на членів правління. І я сподіваюся, що вже із травня місяця нам не залишиться жодної потреби втручатися в програмну політику каналу. Це все вже буде робити правління.

Тарас Аврахов: Ми оптимістичні і своїм оптимізмом повинні надихнути інших. А чи буде? Треба просто робити і все.

Наталя Соколенко: Коли буде українське суспільне мовлення, виходячи із наявних даних?

Тарас Аврахов:
Не знаю відповіді на це питання. При позитивних моментах нам тільки на початковий етап знадобиться щонайменше півроку.

 

 

 

 

 

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.