Слухати

Що писали про кримських татар медіа до анексії Криму?

04 серпня 2016 - 06:07 1095
Facebook Twitter Google+
Говоримо про те, як в Україні змінилася риторика щодо висвітлення життя кримських татар

В студії Громадського радіо Анастасія Безверха, фахівчиня з дослідження медіа

Ірина Славінська: Як раніше і коли говорили про кримських татар в українських медіа? 

anastasiya_bezverha.jpg

Анастасія Безверха // «Громадське радіо»
Анастасія Безверха
«Громадське радіо»

Анастасія Безверха: Будемо говорити про 2 періоди, оскільки вони є предметом мого дослідження. Перший період: 2010-2013 рр. — період до анексії Криму, другий: 2014-2015 рр. — події після анексії. Говоримо про два рівня представлення кримських татар як національної групи: рівень національних ЗМІ та кримських. Очевидно, що ЗМІ в Криму новини про кримських татар подавали інакше — була своя специфіка. Якщо говорити про національний рівень, то в першому періоді основний посил у газетах був у двох контекстах: депортації і конфліктах. При цьому громадянська рамка (чому люди вийшли на протест, які права обмежені тощо), як правило, залишалася поза увагою ЗМІ. Основним фокусом був сам конфлікт — загольнохуліганський протест.

Юрій Макаров: Чому саме така часова рамка? 

Анастасія Безверха: Я слідкувала за цією тематикою в українських ЗМІ, починаючи з 2005 року. Але той період, коли я взяла вибірку і проаналізувала журналістські тексти в національних ЗМІ — це саме такі дати. Про інші періоди я не маю репрезентативного уявлення, хоча є очевидним, що ситуація була такою самою або гіршою, тому що тенденцією (до анексії) було покращення ситуації.  

Юрій Макаров: Це коли?

Анастасія Безверха: Підходячи до 2012 року, в кримських ЗМІ також покращувалась ситуація: зменшувалась кількість ксенофобських матеріалів. Був запит на порозуміння, почалось усвідомлення того, що кримські татари є частиною кримського населення. Та ось настав переломний момент, коли відбулась анексія.

Юрій Макаров: Я думаю, що переломний момент настав раніше на Євромайдані.

Ірина Славінська: Якщо говорити про початок анексії Криму як маркер зміни цієї риторики, то тут ми беремо кінець лютого, коли з’являються перші російські військові у Криму чи травень, коли було проведено так званий референдум?

Анастасія Безверха: Я думаю, що не варто вставляти якусь точну календарну дату. Якщо згадати період весни 2014 року, то навколо Криму було дуже мало матеріалів загалом і те, що було, стало констатацією інформаційного вакууму — коли щось відбувається, а ми не можемо дати цьому оцінку.

Ірина Славінська: Можна проілюструвати появою у фейсбуці сторінки «Крим_SOS», яка розпочала свою роботу як єдиний інформаційний ресурс однією з перших. Саме тут можна було побачити останню інформацію з півострова. Тут треба подякувати засновнику і засновницям: Тамілі Ташевій, Севгіль Масаєвій, Аліму Алієву. Вони фактично втрьох надавали інформацію. Сьогодні «Крим_SOS» відома більше як волонтерська ініціатива, яка допомагає переселенцям. Я пам’ятаю свою розгубленість. Виявилось, що я нічого не знаю про те, що відбувається в цьому регіоні, мені невідомі імена місцевих впливових людей. Це в медіа відчувалося?

Анастасія Безверха: Очевидно, що соціальні мережі в під час зміни геополітичної ситуації йшли на два кроки вперед, ніж традиційні ЗМІ. Не були відомі імена, фактаж півострова — все це через те, що національні ЗМІ цього не публікували. Окрім Джамали, Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова український читач нічого і нікого більше не знав.

Юрій Макаров: Ще з того часу мене обурює те, що центральна влада України віддала Крим фактично на відкуп так званим місцевим елітам. 

Анастасія Безверха: Крим був завжди специфічним регіоном. Там завжди правила місцева еліта — це правда. Був період, коли Янукович призначив Василя Джарти (представник донецької політичної групи) керувати півостровом. Тоді була маса незадоволення з точки зору місцевої політичної і бізнес еліти. В Криму завжди хотіли мати «свого».

Юрій Макаров: Там же був Арсеній Петрович Яценюк.

Анастасія Безверха: По-моєму, він там був представником Президента.

Юрій Макаров: Але ж він був присутній в Кримському уряді, його ще називали «Знайка».

Анастасія Безверха: Я не можу точно сказати в які це було періоди, але ж в Криму найбільш успішною була місцева еліта, яка багато років тримала «своїх». Кримські татари були завжди присутнім «молодшим братом». Міжнаціональна політика, яка багато років просувалася в Криму, вказувала на повагу до всіх національностей. Як тільки доходило до політичного рівня, було зрозуміло, що місце національних меншин на останній шпальті місцевих газет.

Юрій Макаров: Хто про що говорив? Усі ЗМІ мають свого власника. Чи були олігархічні або політичні інтереси?

Анастасія Безверха: Якщо брати кримський рівень, де партійні та бізнесові інтереси переплетені і часто входять в конфлікт з кримськими татарами, то там вплив і взаємозв’язок можна було прослідкувати. На національному рівні, на мою думку, теж така ознака у вторинності інтересів до кримських татар. На національному рівні вони фактично нікому не перешкоджали, тому що вони знаходились в Криму, ми про них мало що знали. Кримські татари ніколи не претендували  на статус, який би цікавив бізнесові і політичні сили. Це найбільша зміна, яку ми побачили після анексії. Кримські татари та їх політичні лідери почали говорити за всю Україні.

Ірина Славінська: Вони стали більш помітними, локації, в яких вони були розташовані під час цього говоріння змінилися. Тепер це і сесійна зала Верховної Ради.

Анастасія Безверха: Вони і раніше там виступали, бо завжди були депутатами. Але інтерес до них був зовсім інший.

Юрій Макаров: Так, але вони не виступали від імені України. Ті, кого ми вважаємо українськими патріотами, вони так само не говорили про кримських татар як про частину нашого інтересу.

Анастасія Безверха: Оце і є основна зміна. Українці побачили в кримських татарах групу, з якою мають спільні інтереси, спільну втрату Криму. Те, що українці звернули увагу на них і тепер ставляться до кримських татар як до рівного політичного гравця — основна зміна. Відтепер кримські татари виступають спікерами і промовцями тих тем, які стосуються інтересів всіх українців.

Юрій Макаров: На лініях електропередачі до Криму були аварії, які якось були пов’язані з певною присутністю кримсько-татарських активістів. Пам’ятаю, вони перешкоджали ремонту цих високовольтних веж, які випадково впали. Потім кримсько-татарськи активісти перешкоджали сполученню Криму з материком (товарна блокада). Як тепер ці події висвітлювались різними українськими ЗМІ?

Анастасія Безверха: Дуже цікаво, що ви пам’ятаєте, що тільки кримські татари брали участь у протесті. Але ж насправді, вони не складали і третини від загальної кількості учасників. Українські ЗМІ формували уявлення, що там були саме кримські татари. ЗМІ висвітлювали по-різному. Якщо брати «Кореспондент», «Коментарі», газету «Сегодня», то там висловлювався протест незадоволення тим, що активісти перешкоджають роботі; підтримувалась позиція сили правоохоронців. «Украинская правда» завжди піддавала сумніву застосування сили проти тих активістів, підкреслюючи кожного разу, що це мирний протест. Лексичними формами ЗМІ виражали різні позиції ставлення до цих людей.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.