Слухати

Шукаємо красуню на посаду секретарки, або Як боротися з дискримінацією?

18 травня 2016 - 08:20 317
Facebook Twitter Google+
Ірина Текучова, координаторка інфокампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!», розповіла про старт кампанії у регіонах

Ольга Веснянка: Кампанія іде в регіони, багато міст зауважено. Кампанія надала підтримку регіональним організаціям для того, щоб там провести просвітницькі, інформаційні заходи. Всього це 8 регіонів: Чернігів, Вінниця, Львів, Одеса, Харків, інші міста. У Львові дівочий клуб «Юнка» цим займатиметься. Будете говорити про можливу дискримінацію людей за ознакою статі? 

iryna_tekuchova.jpg

Ірина Текучова // Громадське радіо
Ірина Текучова
Громадське радіо

Ірина Текучова:  Информационная кампания «Дискримінація обмежує. Протидій!» стартовала в 2015 году. Нашим основным партнером является офис уполномоченного по правам человека, при поддержке фонда «Возрождение» мы создали мощную информационную кампанию, которая призвана доносить до людей, что такое дискриминация, как с ней бороться и как распознавать ее в обыденной жизни.

В прошлом году кампания была больше сконцентрирована в Киеве и только точечно в регионах. В этом году мы решили расширить нашу географию, выйти в регионы. Мы открыли конкурс мини-грантов. Пять областей должны были начать региональные кампании: Одесская, Черниговская, Львовская, Винницкая и Харьковская.

Ольга Веснянка: Ще у місті Тернополі і Золотоноші у Центрі розвитку молоді. Чому обрали Золотоношу? Там є дискримінація?

Ірина Текучова: Как раз это города, которые сами к нам обратились и сказали, что они готовы собственными силами приобщиться к кампании.

Сергій Стуканов: Я думаю, ми ще поговоримо про ці регіони. Але я не можу не спитати у вас про дуже цікавий буклет. На першій шпальті намальовані оголошення, які зазвичай люди на стовпах чи на парканах вішають. Одне оголошення: «Шукаємо молодих, привабливих дівчат для роботи офіціантками в барі». Припустимо, хтось не буде відповідати вказаним вимогам. Чи має така людина право на когось поскаржитися? Є якісь законні підстави?

Ірина Текучова:  Конечно, у нас гендерная дискриминация закреплена на законодательном уровне. Помимо Конституции и основного закона о противодействии дискриминации есть еще закон о рекламе и закон о занятости населения, которые прямо запрещают публикацию объявлений, которые содержат в себе гендерную дискриминацию, дискриминацию по возрасту, по этническому происхождению и так далее.

Если вы видите такое объявление, самый простой способ – написать нам. На сайт discrimi.net. Мы знаем, как с этим обращаться, мы знаем механизм.

Сергій Стуканов: А якщо квартира не здається донецьким? Це приватна власність.

Ірина Текучова: Как только человек постит объявление, он вступает в публичные отношения. Это значит, что на него распространяется законодательство. Если мне нравятся блондины и не нравятся брюнеты – это личное дело. А как только мы вступаем в публичные отношения, уже нужно соблюдать законодательство.

Ольга Веснянка: В Одесі, де нині розпочнуться інформаційні заходи, їх будуть організовувати ІТ-бабусі. Справді бабусі?

Ірина Текучова: К сожалению, они грант не получили, но захотели приобщиться к нашей кампании и говорить в том числе о дискриминации по возрастному признаку. Это бабушки, которые пропагандируют активное долголетие и борются с дискриминацией. У них должен быть летом фестиваль на пляже. Они соберутся со всего региона. Мы планируем сделать что-то креативное.

Ольга Веснянка: А наприклад, у Харкові ті, хто буде робити заході в рамках кампанії – обласне відділення Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ. І цій тематиці приділите увагу?

Ірина Текучова: Естественно, это дискриминация по состоянию здоровья. Буквально на этих выходных в Харькове проходил Sport Music Fest, они презентовали выставку карикатур «Дискриминация и толерантность в Украине». Достаточно интересные карикатуры, которые будут интересны всем. Сейчас они в Белой церкви находятся в Краеведческом музее.

Сергій Стуканов: Ірино, я зазирнув на ваш сайт, побачив там сюжет у кулуарах Верховної Ради. Ви підходили до депутатів і запитували, коли буде ухвалено антидискримінаційний закон. Депутати казали: коли внесуть до порядку денного. Не було відповіді. Все ж таки, коли його чекати? І які там мають бути закладені механізми?

Ірина Текучова:  Этот закон был принят в 2013 году.

Ольга Веснянка: Уже. Себто то був жарт, провокація.

Ірина Текучова: Съемки были в 2014. Очень жалко было смотреть на результаты, когда большинство опрошенных в ВР даже не знали о том, что такой закон существует. Но я думаю, что сейчас эта тема больше поднята на публичный дискурс. Я думаю, что депутаты в курсе того, что закон принят.

Ольга Веснянка: Я так розумію, що кампанія орієнтована більше на молодь?

Ірина Токачова: Наша целевая аудитория – это молодежь от 14 до 35 лет. Но мы понимаем, что своей деятельностью мы захватываем аудиторию намного шире.

Ольга Веснянка: Дівочий клуб «Юнка» що підготував?

Ірина Текучова: У них как раз акцент на гендерной дискриминации. Недавно они проводили в регионе форум-театр, где рассказывали в том числе о гендерной дискриминации. Получилось очень интересно, было красиво.

Ольга Веснянка: В Івано-Франківську, Тернополі що планується?

Ірина Текучова: Ивано-Франковск и Тернополь пришли сами, мы не открывали там конкурс. В Ивано-Франковске недавно уже выпустили наши партнеры видеоответ на заявление мэра о том, что гей не может быть патриотом Украины. Активисты провели опрос, действительно ли все жители так считают. Этим видео они опровергли это заявление.

Ольга Веснянка: Кажучи про Івано-Франківськ, ми чуємо час від часу, що виникають ксенофобні прояві про начебто мігрантів і мігранток, яких немає там, а є тільки іноземні студенти. До речі, частина з них ще і переселенці, які навчалися раніше у вузах Донецьку та Луганську. Як ця тематика щодо людей різних національностей звучатиме у вашій кампанії?

Ірина Текучова: Наша кампания затрагивает абсолютно все признаки дискриминации. Если региональные партнеры видят, что необходимо сделать акцент на каком-то региональном признаке, они под этот признак делают мероприятия. Я думаю, что дискриминация по этническому происхождению, по месту жительства будет затрагиваться абстолютно во всех регионах.

Сергій Стуканов: Важливе питання – реакція людей. Після радянського минулого така думка: мене десь дискримінували, але начебто так і має бути. І людина опускає руки, йде собі шукати далі. Ви спостерігаєте, що люди стають в цьому відношенні більш освіченими і активними, починають відстоювати свої права?

Ірина Текучова:  Эта тенденция прослеживается по возросшему количеству писем, которые мы получаем. Но 90% тех писем, которые мы получаем, содержат факт дискриминации. Например: без моего разрешения поставили домофон в подъезде, я считаю, что меня дискриминируют.

Есть процедура, чтобы проверить, действительно ли это дискриминация. Это легко. Вы сначала обратите внимание – вас дискриминировали, потому что вы относитесь к какой-то социальной группе либо это было просто нарушение прав, которое могло случиться с каждым?

Ольга Веснянка: Часто студенти кажуть: нас не беруть на роботу нас дискримінують, тому що ми молоді. Але ми знаємо, що може бути правомірна мета. Роботодавець може сказати: мені потрібні люди з досвідом. Це буде дискримінація?

Ірина Текучова: Опыт не относится к признакам дискриминации. Также дискриминацией не будет, если в кино или театр необходимы актеры определенного возраста и пола, и это обусловлено концепцией сценария. Это не будет дискриминацией, потому что есть правомерная цель. Другие случаи – это будет дискриминация.

Ольга Веснянка: Кажучи про гендерну дискримінацію, у вашому буклеті є оголошення: «Для роботи кур’єром потрібен хлопець віком 18-25 років». Чи є це оголошення дискримінацією? І якою?

Ірина Текучова: Да. Сразу по нескольким признакам: во-первых, это парень, а не девушка – гендерная дискриминация, и это возрастная дискриминация.

Ольга Веснянка: Якщо говорити про сили безпеки в Україні. Чи може бути така робота, для якої потрібен досвід служіння в армії. Буде тоді дискримінація, що беруть тільки чоловіків?

Ірина Текучова: Пока нет. Но сейчас очень большая дискуссия по этому поводу. Мы получили не одно сообщение, что заставлять мужчин служить в армии и не брать женщин является дискриминацией. Мы получаем такие письма. Но на данный момент это не дискриминация.

Сергій Стуканов: Чи багато судів останнім часом відбувається у зв’язку із дискримінацією?

Ірина Текучова: Это очень длительный процесс. У нас народ достаточно апатичный: любят сесть, поплакать. Максимум – рассказать соседям и не принимать никаких действий. Но есть успешные кейсы, когда человек выиграл дело. Это был человек с инвалидностью. У него не было доступа к аптеке, где не было пандуса.

Ольга Веснянка: Це була справді хороша справа. Дмитро Жарій виграв справу, після чого це потрапило в поле зору уряду, який дав розпорядження, щоби в аптеках обов’язково були пандуси. На завершення скажіть, пані Ірино, ви координуєте заходи в різних містах. Вам особисто щось цікаво? Ви кудись поїдете?

Ірина Текучова: Мы планируем в Одессе сделать песочную анимацию о дискриминации, презентовать, скорее всего, на открытом воздухе. Сейчас мы обсуждаем концепцию и сценарий. Но я очень хочу посетить это, по итогам мы сделаем видеоролик, и вся Украина сможет посмотреть.

Швеція

За фінансової підтримки Уряду Швеції. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.