Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

Сім’я Карімова почувається в небезпеці, — Олексій Кафтан

31 серпня 2016 - 08:35 331
Facebook Twitter Google+
Що чекає на Узбекистан після Карімова, який зумів вибудувати модерне життя для еліт, лишивши рабське становище для інших громадян?

У студії «Громадського радіо» — журналіст-міжнародник Олексій Кафтан.

Тетяна Трощинська: На офіційному сайті президента Узбекистану повідомляють, що він зараз знаходиться на стаціонарному лікуванні. Разом з тим, в Інстаграмі його дочки Лоли є прохання про конфіденційність і повідомлення про те, що у Іслама Карімова був крововилив. Олексію, що за цим стоїть?

Олексій Кафтан: Повідомлення про важку недугу президента Карімова звучали протягом останніх років. Його слабкий стан здоров’я не був ні для кого таємницею. Інформація на сайті президента, схоже, не оновлювалась ще з минулого тижня. Повідомлення в Інстаграмі Лоли Карімової — найцікавіший момент. Якщо публічна особа на своїй сторінці пише подібні повідомлення, це інформація по секрету всьому світу. Вочевидь, Лола на момент написання посту знала, що стан її батька є вкрай важким. Навіть якщо про смерть тоді ще не йшлося, очевидно, вона почувалася в небезпеці і в такий спосіб намагалась зіграти на випередження з тим, щоб цю небезпеку зменшити.

Парад і урочистості на День Незалежності Узбекистану буде скасовано. Це теж не є прямим свідченням смерті президента, але це є вагомим аргументом на підтримку версії про те, що його не стало.

Тетяна Трощинська: Чому сім’я Карімова почувається в небезпеці?

Олексій Кафтан: Модель управління, яку за 27 років свого перебування при владі вибудував Карімов, була настільки заточена під нього, що було годі думати про якусь цивілізовану модель передачі влади. За цих обставин почалась реальна боротьба за владу між кількома групами впливів. Природно, що Лола стала на якийсь бік у цій грі.

Вирісши в самаркандському дитячому будинку, Карімов не був представником самаркандського клану, так само, як не був представником жодного з 6 кланів. Це дало змогу Москві привезти до влади в Узбекистані незаангажовану людину. Карімов дуже добре скористався моментом і розіграв партію в такий спосіб, що не належачи до жодної з груп впливу, він став над ситуацією, а потім одноосібно взяв відповідальність за все, що відбувається у країні. Попри те, що Узбекистан має всі формальні ознаки демократичної держави, ні для кого не було таємницею, що це одна з найбільш тоталітарних країн у цій частині світу.

Василь Шандро: Узбекистан став автономним у прийнятті рішень чи Кремль впливав на рішення Карімова?

Олексій Кафтан: Тут я би провів паралель між Карімовим і Йосипом Брозом Тіто.

Що той, що то, будучи напівкровками, приклалися до формування націоналізму титульної нації. Кожен з них сформував свою модель розвитку держави. І той, і той не боялися йти на конфлікти з умовною метрополією Москви. І той, і той зуміли розбудувати найпотужнішу і найчисельнішу армію в регіоні. Наслідки смерті що того, що того будуть значними, якщо не сказати глобальними.

Тетяна Трощинська: Говорячи про глобальність, ви маєте на увазі дезінтеграцію регіону?

Олексій Кафтан: Стабільність Узбекистану забезпечувалась дуже жорсткою системою управління. Конкуренція кланів, яку Карімову вдалося спрямувати в політичне русло, так само є дуже жорсткою. Якщо не буде досягнуто нового консенсусу, все це випливе назовні. Фактично, зі смертю Карімова закінчився консенсус між кланами. Все це викликає значне напруження, а можна згадати ще й сусідній Афганістан, в якому також є значна узбецька діаспора.

Стабільність Узбекистану забезпечувалась дуже жорсткою системою управління.

Узбекистан — найчисельніша і наймолодша нація в регіоні — така собі юність і радикалізм.

У Туркменістані, наприклад, смерть Туркменбаши призвела до появи нового Туркменбаши. Проте, думаю, в Узбекистані все буде набагато важче, складніше і трагічніше.

Тетяна Трощинська: Що собою являє нинішнє узбецьке суспільство?

Олексій Кафтан: Воно в дуже дивний спосіб поєднує модерний спосіб життя еліт і рабське становище переважної більшості населення. Тут Середньовіччя є Середньовіччям.

Василь Шандро: Ці клани мають якісь геополітичні напрямки?

Олексій Кафтан: Говорити про якого-небудь штибу інтеграцію за часів Карімова було неможливо, адже для нього участь у будь-яких інтеграційних проектах була тактичною грою.

Василь Шандро: Карімов не був людиною Москви?

Олексій Кафтан: Він був поставлений Москвою у 1989 році, проте в наші часи він був сам по собі. Багато чого тут пояснюється географічно мапою — немає спільного кордону з Росією.

Василь Шандро: У Киргизстана також немає спільного з Росією кордону.

Олексій Кафтан: Киргизстан є країною, в якій стикаються інтереси щонайменше трьох гравців і це тримає певну рівновагу. Ташкент також намагався тримати рівновагу, але це була дистанційна багатовекторність.

Що стосується потенційних кандидатів на роль наступника, віце-премьер Рустам Азімов чомусь характеризується як прозахідний політик. Натомість фаворит цих перегонів прем’єр-міністр Узбекистану і голова Служби нацбезпеки характеризуються як проросійські політики. За Карімова проросійський чи прозахідний — це такі фігури мови, про які не можна було говорити серйозно. Все вирішувала одна людина. Як все повернеться далі? Я не знаю, тут треба говорити про те, хто кому і що зможе запропонувати. Велика гра почалася, коли Карімов опинився в лікарні.

Василь Шандро: Як нам реагувати на ці події?

Олексій Кафтан: Навряд чи ми зможемо якось втрутитися, але тут слід пам’ятати про те, що це ще один виклик Москві. Те, що зараз відбувається в Узбекистані — виклик регіональній безпеці.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.