Стрічки Фестивалю німого кіно «Німі ночі» в Одесі цьогоріч про декомунізацію та цензуру

15 серпня 2015 - 09:17
Facebook Twitter Google+
Іван Козленко, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка, розповідає про фестиваль «Німі ночі», його еволюцію та цьогорічну програму

Куратор пояснює, що цього року фестиваль має центральний фокус на темі декомунізації та цензури. «Тема фестивалю є нашим соціокультурним меседжем. Ідеться про загрозу знищення творів мистецтва. Це застереження. Ми хочемо продемонструвати амбівалентність і шизофренічність закону про декомунізацію. Раптом прорадянськими починають вважати фільми, які свого часу були засуджені як антирадянські», — нагадує Іван Козленко та додає, що бракує адвокації витворів мистецтва комуністичної доби.

Ірина Славінська: Іване, розкажи, що таке «Німі ночі»?

Іван Козленко: Ми завжди казали, що «Німі ночі» — це дуже красномовний фестиваль. Насправді є дві речі, які варто зазначити. Перше — це справді фестиваль німого кіно, тобто фільми 1920-х років, здебільшого архівних і малодоступних. Ці фільми озвучують сучасні музиканти наживо. Друге — фестиваль з самого початку мав певну стратегію, яка крилася в цій німоті, і символізував німоту української культури на півдні України.

Ірина Славінська: Ти сказав дієслово «символізував» у минулому часі, тобто зараз це вже змінилося?

Іван Козленко:  Так, змінилося. Перші п’ять років ми працювали саме в цій парадигмі, що німе кіно є таким незагарбницьким входженням української культури в Одесу. Впродовж правління Ющенка часто піднімалося питання про насильницьку українізацію. Ми починали фестиваль 2010 року, коли вже закінчилася каденція Ющенка, але прийти і сказати в лоб, що ми прийшли нести українську культуру, ще було б занадто радикально. Ми все ж таки хотіли аудиторію мати, не для себе ж ми прийшли його робити.

Тепер ми спостерігаємо певний ухил у бік українського культурного загалу, тож далі критися та вести партизанщину немає сенсу. Тож ми стали позиціонувати фестиваль як такий, який реагує на сучасні події та знаходить на них відповідь у минулому.

Галина Бабій: Кіно не зовсім німе. Під час демонстрації фільмів буде звучати сучасна музика, і під кожну стрічку ви, вочевидь, підбираєте спеціальний колектив.

Іван Козленко: У перші роки було трішки більше експериментів, тому що ми віддавали всі фільми на створення абсолютно нових музичних творів. І в перших роках було, відповідно, більше помилок. Цього року ми підбираємо або вже створенні проекти, або за півроку даємо можливість музикантам дізнатися про фільм. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.