Слухати

Теми, за які репресували Мандельштама, актуальні для сучасної Росії, — Сігов

16 січня 2017 - 16:33
Facebook Twitter Google+
З приводу 126-річчя з дня народження Йосипа Мандельштама говоримо з літературознавцем Костянтином Сіговим
Теми, за які репресували Мандельштама, актуальні для сучасної Росії, — Сігов / Програми на Громадському радіо

Євген Павлюковський: 15 січня виповнюється 126 років з дня народження видатного поета, есеїста, перекладача та літературознавця Йосипа Мандельштама. Ким він був і який літературний спадок лишив по собі говоримо з літературознавцем Костянтином Сіговим.

Костянтин Сігов: Мандельштам народився 15 січня 1891 року у Варшаві. Це дійсно важлива дата народження видатного європейського поета ХХ сторіччя.

Євген Павлюковський: Якщо говорити про його біографію, то вона досить типова для того часу, коли освічена творча людина за свої думки опинялась у радянських таборах. Як сьогодні оцінювати постать Мандельштама та той доробок, який він лишив по собі?

Костянтин Сігов: Кращі поети другої половини ХХ століття вважали Мандельштама своїм вчителем. Найвидатніший німецькомовний поет Пауль Целан присвятив свої книгу Мандельштаму. І назву «Троянда нікому» взяв з його вірша. Вже у 33-у році Мандельштам констатував: «Ми живем, под собою не чуя страны», сьогодні більшість його співвітчизників можуть сказати те саме про свою країну. Сьогодні я, коли читаю звістки з АТО про поранених або вбитих бійців та дивлюсь на реакцію жінок та матерів, постійно згадую один з останніх віршів Мандельштама, 37-го року.

Есть женщины сырой земле родные,

И каждый шаг их — гулкое рыданье,

Сопровождать воскресших и впервые

Приветствовать умерших — их призванье.

И ласки требовать от них преступно,

И расставаться с ними непосильно.

Сегодня — ангел, завтра — червь могильный,

А послезавтра только очертанье…

Что было поступь — станет недоступно…

Цветы бессмертны, небо целокупно,

И все, что будет, — только обещанье.

Думаю, що бачення по той бік смерті та тиранії Сталіна, або його наступників, це надзвичайно важливий вектор, для того, щоб зрозуміти, що єднає Мандельштама з європейською поезією від Данте до Целана та Елліота.

Євген Павлюковський: Розкажіть, будь ласка, трохи з біографії Мандельштама. Він вчився в Соборні. Тобто, він мав європейську освіту та зв’язки. Що заважало йому залишити Росію, яка на той момент вже знаходилась під радянською окупацією?

Костянтин Сігов: В 1919-у році в Києві він познайомився з Надією Хазіною, отже його дружина в прямому сенсі стала його Надією. В 1922-у році вони одружились в Києві і в якійсь момент він навіть думав лишитись тут жити. Якби він знайшов тут роботу, то Київ міг би пишатись тим, що зробив щось, аби не дати загинути генію. Але так не сталось і потім він був у Воронежі, а далі на засланні в таборах і загинув біля Владивостоку в абсолютно негідний спосіб, як це траплялось з усіма, хто потрапляв до таборів. Це найвидатніший поет цих часів, який став на захист гідності. Мандельштам дає можливість артикулювати, якими силами людина може чинити опір насильству.

Євген Павлюковський: Скажіть, а що зробило Мандельштама ворогом для радянського режиму? Ми знаємо, що приблизно з 1933-го року на нього почались гоніння.

Костянтин Сігов: Він написав антисталінські вірші. До речі, він був одним з перших поетів, який написав вірші, пов’язані з Голодомором. До речі, одна з найважливіших його статей про природу поетичного слова була надрукована в Харкові. Ймовірно, що в нього були зв’язки з українськими неокласиками.

Очевидно, що вся його пов’язаність з великою європейською традицією була абсолютно неприйнятною для тих, хто вирішив «отрєчся от старого міра». Так само, як і неокласики, він був приречений стати частиною «Розстріляного відродження» в широкому сенсі цього поняття.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.