Угода про асоціацію — можливість довести світу якість української продукції

20 серпня 2015 - 09:31 232
Facebook Twitter Google+
Любов Акуленко, координаторка ініціативи «Сильніші разом», і один із авторів тексту Угоди з ЄС Тарас Качка — гості нового проекту Громадського радіо — «Європейська хвиля»

В рамках проекту «Європейська хвиля» говоритимемо про практичні наслідки виконання або гальмування Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, а також  про зміни, що відбуваються або мають відбутися завдяки Угоді.

Наталя Соколенко: То що ж таке євроінтеграція в розрізі життя простої людини?

Любов Акуленко: Я завжди дивлюся на європейську інтеграцію в розрізі того, що ми робимо. Ми завжди аналізуємо такий специфічний напрямок, який називається «зона вільної торгівлі». Нашою мрією є те, що б українці без проблем торгували з європейцями. І у нас, і у Польщі яблука ростуть однаково. Різниця у підході до того, як їх обробляють, збирають, розфасовують.

Тарас Качка: Коли ми говоримо про Угоду, ми говоримо про нюанси. Українське яблуко на сьогодні є конкурентоспроможним, але варто зважати на санітарні норми та інші деталі, про які ми думаємо в останню чергу, купуючи це яблуко.

Любов Акуленко: Так, українське яблуко смачне, але є певні стандарти. В європейському саду чи полі перша вимога — обладнані туалети.

Василь Шандро: Тут в місті не завжди його знайдеш, не те що в полі.          

Любов Акуленко: Туалет і рукомийник потрібні для безпеки. Це система безпеки, яка гарантує нашу безпеку, впливає на якість продукту та робить нас конкурентоспроможними.

Тарас Качка: Насправді, тут не можна сказати, що ми такі недолугі. В Україні була і є традиція науки і практики щодо контролю безпечності і якості продуктів. Важливим є те, що світ інтернаціоналізується. Тому необхідно не лише гарантувати безпечність, але і зробити так, щоб всі ті заходи, які вживаються в Україні, нормально оцінювалися контролюючими органами тих країн, куди ми плануємо ввозити продукт. Угода про Асоціацію — це спосіб пояснити Європейському Союзу, що ми теж є нормальною державою з точки зору дотримання санітарних норм та стандартів. Потрібно пояснити і довести цивілізованому світу, що в Україні вирощують нормальні яблука.

Василь Шандро: Чи не є українське яблуко «яблуком розбрату» для міжнародних потужних компаній, які налагодили ринки?

Тарас Качка: Ще до підписання Угоди про Асоціацію ми були конкурентоспроможними і постачали концентрований яблучний сік. Фактично половина яблучного соку, який робиться в Європі, робиться з українських яблук. Спочатку ми експортували яблука із Західної України, потім почали вивозити яблучний сік як такий.

Наталя Соколенко: Давайте спробуємо порахувати перелічити ті напрямки в Угоді про асоціацію, які просуваються добре, а які практично гальмуються.

Любов Акуленко: Ті, які добре — реформа безпечності харчових продуктів, енергетична реформа і антимонопольне законодавство.

Тарас Качка: Хочу акцентувати увагу на тому, унікальність теперішньої ситуації в тому, що досить часто ми виконуємо Угоду про Асоціацію не тому, що потрібно її виконати, а тому що рецепти, прописані у ній, є ідеальними для вирішення внутрішніх проблем. В нас є гарний успіх у державних закупівлях, тому що в нас є потреба врегулювати цю сферу, адже вона дуже корумпована. Зрозуміло, що є багато інших сфер, які в Угоді не зазначені, але без яких нормальна реформа не може бути. Наприклад, без реформування державної служби в цілому. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.