Слухати

Україна має стояти на жорсткій державницькій позиції щодо мови, — депутатка Заліщук

15 вересня 2017 - 08:50 166
Facebook Twitter Google+
Чому Україна зазнає критики щодо своєї мовної політики від країн-членів ЄС у зв’язку з прийняттям нового Закону «Про освіту»?

Говоримо з народною депутаткою Світланою Заліщук про критику мовної політики України від країн-членів ЄС, яка виникла через новий Закон «Про освіту».

Євген Павлюковський: Чому така критика цього закону? Ми побачили, що такі напади почали відбуватися з боку країн, у яких мовна політика досить жорстка.

Світлана Заліщук: Мені здається, все дуже природно. Румунія, Угорщина захищають свої державні інтереси. Політика мови – це такий чутливий, але досить ефективний елемент просування не лише культурних та соціальних питань, це елемент просування політичних та економічних інтересів. Перш за все я вважаю, що нам потрібно говорити про безпекові питання. З моєї точки зору відстоювання мовного питання для України – це навіть не ствердження нашої ідентичності як політичної нації, це питання безпеки кордонів. Чому? – Тому що ми переживаємо агресію під прикриттям «захисту російськомовного населення», і ми розуміємо, що Угорщина та Румунія веде таку проактивну мовну політику на території України. Я хочу зауважити, що у нас є села, території, де діти – українські діти, громадяни України взагалі не володіють державною мовою. Стаття сьома також гарантує можливість для людей  поряд із навчанням державною мовою вивчення їхньої мови. Тобто вони можутьформувати групи чи класи, де будуть вивчати мову національної меншини, водночас, бузумовно, іспити вони будуть складати українською.

Любомир Ференс: Пропонуємо послухати сюжет нашої колеги Ольги Павлової: Заплановану на четвер, 14 вересня, позачергову сесію Закарпатської обласної ради перенесли на 21 вересня. Депутати, як і планували, розглянуть звернення до Президента України з тим, аби він не підписував Закон України «Про освіту» як такий, що порушує права національних меншин.

Читайте також: Хто і чому незадоволений новим Законом «Про освіту» в Україні?

Любомир Ференс: Чи не захищають ці громади, які живуть на Закарпатті свою національну ідентичність?

Цей закон покликаний до того, що кожен громадянин України, якої б національності він не був, повинен знати, в тому числі, державну мову

Світлана Заліщук: Я думаю, що це не є проблемою, і не має бути проблемою, тому що питання освітнє, питання регулювання мови в школах не повинне зачіпати визначення людської ідентичності. Ви можете вирішити бути угорцем та румуном на території України, і це є нормально, більше того, Україна як європейська держава повинна гарантувати, що ви можете навчатися своєю мовою, вивчати її, держава жодним чином не повинна втручатися в приватне користування мовами: вдома, на вулиці, з друзями, з родиною хоч все життя ви можете говорити своєю мовою і бути тим, ким ви хочете бути. Але цей закон покликаний до того, що кожен громадянин України, якої б національності він не був, повинен знати, в тому числі, державну мову. Тому що за Конституцією державна мова у нас одна – українська. Це дуже дивно, коли в нас громадяни України не зможуть прочитати Конституцію, не зможуть зрозуміти свого Президента чи парламентарів, в той час як інші країни будуть інтерпретувати ті чи інші політичні рішення – так як відбулося з Росією. Наша інформаційна політика була побудована таким чином, що певна територія країни дивилася іншою мовою телеканали, і Росія інтерпретувала, які рішення ухвалюються в Києві в 2014 році.

Євген Павлюковський: Повертаючись до сюжету Ольги Павлової, а саме позиції Геннадія Москаля, ішлося, що закон був розроблений для того, щоб захиститися саме від російської мови, від певної русифікації, і питання з іншими меншинами, можливо, там було не так добре пропрацьовано.  Яка ваша позиція з цього приводу?

Світлана Заліщук: Я хочу, щоб ми розуміли, що Угорщина, як і Румунія веде політику паспортизації українських громадян. Вона її активно продовжує. На території України проживає понад 500 000 українських громадян, які мають паспорт Угорщини, понад 200 000 людей, які мають румунський паспорт. Така політика, з моєї точки зору, робить вразливою Україну і можливість ухвалення та реалізації державної політики в тій чи іншій сфері на таких територіях, де проживають такі громадяни. Сьогодні можна чітко констатувати: ми партнери з Угорщиною, з Румунією, ми разом реалізовуємо нашу європейську інтеграцію, і Угорщина та Румунія дуже часто допомагає Україні це робити, але ми повинні так само проводити політику убезпечення від будь-якої можливості зловживання тим чи іншим урядом, тим чи іншим політиком оцього чутливого моменту.

Любомир Ференс: Вас не здивували країни? Угорщина, Румунія, Болгарія, Греція. Але у цьому переліку немає Польщі.

Світлана Заліщук: Польща зробила свою заяву, але вона була досить обережна, я б сказала нейтральна. Поляки сказали: ми будемо стежити наскільки Україна буде гарантувати права національним меншинам та корінним народам реалізовувати своє право на вивчення своєї мови.

Любомир Ференс: Чому Угорщина та Румунія так різко висловилися? Ви згадали про паспортизацію, але її активна фаза була кілька років тому, зараз вже важче отримати паспорт.

Світлана Заліщук: Питання мови та національної ідентичності так чи інакше впирається в політику і в просування своїх інтересів. Це означає, що люди, які мають паспорт іншої країни на території України будуть голосувати за того чи іншого політика на місцевому рівні, за того чи іншого політика на центральному рівні. Що це означає? – Здобуття певної влади, впливу, яке буде визначати ті чи інші преференції для бізнесу, для тих чи інших рішень, наприклад, геополітичних, а ми знаємо, що Угорщина зараз активно співпрацює з Путіним, ми знаємо, що Путін давно не був в ЄС, але недавно в’їхав саме на територію Угорщини, і взяв участь в якихось заходах. Питання мовне – це передумова подальших геополітичних, політичних, економічних інтересів, які набагато легше провадити. Мова – це боротьба за уми, але надалі – це активи, ресурси, люди, вплив, це і є суттю цього питання.

Євген Павлюковський: Закон «Про освіту» є таким базисом, з якого буде починатися освітня реформа. Коли його розробляли, приймали, то не очікували такої жорсткої реакції: ми вже зараз маємо чотири країни, які дуже жорстко висловилися проти нашого закону. Якщо ситуація буде мати більше напруження, яка буде доля Закону «Про освіту»?

Світлана Заліщук: Я думаю, що тут нам треба стояти на державницькій позиції, і далі відстоювати своє право вирішувати долю української мови і долю освіти в Україні, це по-перше, особливо в такий момент, коли ми реально воюємо і розуміємо, що, в тому числі, мовне питання є гарантом того як працюватимуть наші кордони в Україні. Другий момент, я вважаю, що є проблема з комунікацією. Ми не проінформували наших колег, в тому числі закордонних, що ми будемо ухвалювати такий закон, що в нас буде така правка, ми недостатньо обговорили її. Я думаю. Що це могло б пом’якшити реакцію. Третє, що ми повинні зробити – це довести українському суспільству та міжнародним партнерам, що наша мовна політика точно відповідає а)Конституції; б)міжнародним зобов’язанням. Навіть якщо буде звернення до Конституційного суду певної групи політиків, це буде гаразд, тому що я вважаю, що нормально почути рішення Конституційного суду наскільки це рішення буде відповідати, наприклад, Конституції України.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.