Слухати

Україна у трійці лідерів країн-постачальниць рабів, - Голинська

04 грудня 2016 - 06:50
Facebook Twitter Google+
За статистикою найбільш небезпечною країною для наших заробітчан є Росія, - представниця Карітас
Україна у трійці лідерів країн-постачальниць рабів, - Голинська / Програми на Громадському радіо

У студії Громадського радіо Наталя Голинська, керівниця всеукраїнського проекту «Підтримка діяльності мережі консультативних центрів для людей, що потерпіли від торгівлі людьми» Карітас Україна

Сергій Стуканов: На якому місці зараз знаходиться Україна у рейтингу небезпеки потрапити у рабство, якщо такий рейтинг існує?

Наталя Голинська: Україна є країною походження живого товару і країною-постачальницею. За рейтингом офіційним у Європі вона є у трійці лідерів. До трійки входить ще Росія і Молдова.

Сергій Стуканов: Де є межа між остарбайтерами, які працюють на нелегальних умовах, і тим, що можна назвати сучасним рабством?

Наталя Голинська: Я би розділила трудову міграцію і торгівлю людьми. Між ними ж спільне, але це різні поняття. Багато заробітчан, що виїжджають закордон потерпають від торгівлі людьми, тобто, вони можуть стати жертвами. Але це не є синоніми.

Жертвами торгівлі людьми є люди, яких завербували, перевезли, або вони виїхали, можливо, самостійно, які попали у боргову кабалу, працю яких використали для різних цілей і до них застосовували насильство за працю, наприклад, не платили зовсім, або невеличкий мінімум. Тому, є розуміння наших громадян, що виїзд закордон може бути ризикованим через можливу торгівлю людьми. Але це не так однозначно і не завжди трудовий мігрант стає жертвою торгівлі.

Євген Павлюковський: З початком російської агресії проти України як ця ситуація змінилася? Наскільки є розповсюджена ситуація, коли вербують наркокур’єрів для роботи у Російській Федерації?

З початком конфлікту на сході України у нас почали ідентифікувати такі форми торгівлі людьми, як  втягнення у збройний конфлікт. Тобто, змушування до того, щоб брати зброю до рук і воювати

Наталя Голинська: Одна із форм торгівлі людьми – це втягнення у злочинну діяльність. Тобто, наших громадян використовують для того, щоб доставляти наркотики, або змушують до крадіжок.

З початком конфлікту на сході України у нас почали ідентифікувати такі форми торгівлі людьми, як втягнення у збройний конфлікт. Тобто, змушування до того, щоб брати зброю до рук і воювати. Також змушування до побудови захисних споруд, до копання окопів, до обслуговуючої праці тих військових одиниць.

Є наші громадяни і люди, яким вдалося вибратися із цієї ситуації. Це реальні свідчення. Вони говорять, що їх заставляли збирати мертві тіла, снаряди, які не розірвалися. Також є свідчення, що на непідконтрольних Україні територіях втягують і збройний конфлікт дітей, підлітків з допомогою маніпуляцій та різних психологічних підходів, а інколи – силою. Вони також розповідають і більш жахливі ситуації трудового рабства, зокрема, сексуальної експлуатації, на непідконтрольній території України.

Наша організація допомагає людям, які вирвалися із ситуації торгівлі людьми.

Сергій Стуканов: Чи є експертна оцінка скільки українців є на даний момент у статусі сучасних рабів закордоном України?

Від початку незалежності України понад 160 тисяч громадян стало жертвами торгівлі людьми

Наталя Голинська: Точнішу статистику веде Міжнародна організація із міграції. За цією статистикою від початку незалежності України понад 160 тисяч стало жертвами торгівлі людьми. Хоча, ця статистика не є досконалою, і я думаю, що таких людей є більше. Проблема у тому, що ці всі випадки не ідентифікуються і не обліковуються. Є люди, які були у трудовому рабстві і постраждали від трудової експлуатації, але нікуди не зверталися і не отримували жодної допомоги.

Євген Павлюковський: Щодо подібної ситуації на мирній частині України. Наскільки  це явище розповсюджене, хто у зоні ризику і як себе можна убезпечити?

Наталя Голинська: Є так звана внутрішня торгівля людьми. Тобто, в Україні. Такі випадки були і у моїй практиці, і у моїх колег. Люди їхали на сезонні роботи із одного регіону в інший, або із віддалених сільських районів до великих міст, і там також потерпали від трудової експлуатації.

Як не стати жертвою і не попастися на гачок до ділків і трафікерів? В першу чергу, потрібно бути дуже пильним і не ризикувати, не до кінця всьому довіряти що кажуть зловмисники.

Українці досить довірливі і можуть довірити кошти, документи людині, яку тільки знають по імені та лише за номером телефону. Щоби себе забезпечити, наприклад, їдучи за кордон, треба усю інформацію заздалегідь перевірити. І навіть перед самим виїздом, перед прийняттям рішення треба дуже добре обдумати і дуже добре зважити що важливіше: ймовірний заробіток, чи ваша безпека, здоров’я, і, можливо, навіть життя.

Багато українців, повернувшись із рабства, у шоці кажуть, що вони не знали, що таке може бути у 21 столітті.

Сергій Стуканов: Яка країна є найбільш небезпечна для трудових мігрантів і, зокрема, тих, хто не має трудової візи?

Наталя Голинська: За статистикою найбільш небезпечною країною для наших заробітчан є Росія. Тому що туди можна виїхати без візи, там є потреба у робочій силі і немає мовного бар’єру. Останні роки, на жаль, туди трудова міграція є, і люди потерпають, бо, як правило, наших громадян використовують як будівельників на різних будовах. Але це свого роду концтабори, де вони обмежені у свободі.

Сергій Стуканов: Серед трудових мігрантів закордон  свідомо їдуть не лише на працю нелегальну, але і на працю, яка пов’язана із кримінальним світом, зокрема, проституція. Який відсоток цієї проблемної категорії людей і чи це свідомо?

Наталя Голинська: За статистикою Міжнародної організації із міграції лише 5% людей, які були ідентифіковані як жертви торгівлі людьми, постраждали від сексуальної експлуатації. Але беручи ширше тему проституції і сексуальної експлуатації українських жінок, я би хотіла сказати, що у 90-х і на початку 2000-х більше жінок виїжджало, зокрема, молодих. Але вони виїжджали не для того, щоби займатися проституцією, а по оголошенню праці у кафе, розважальних центрах, танцівницями, офіціантками. Можливо, вони думали, що будуть заробляти і своїм тілом також, але, як правило, жінки, починаючи працювати проститутками потім хочуть відійти від цього заняття, але потім їх не відпускають і змушують цим займатися.

Багато пропало безвісти і було вбито, але ми не знаємо цієї статистики, бо українки виїжджали за фіктивними документами. А зараз є менше таких випадків і на перше місце виходить трудова експлуатація.

Сергій Стуканов: Як запровадження безвізового режиму вплине на ситуацію із трудовими мігрантами?

Наталя Голинська: Знаю, що необхідність отримати візу розвиває мережу нечистих на руку ділків і фіктивних фірм, які виготовляють паспорти і візи нашим громадянам і наживаються на цьому. З досвіду праці наших організацій, люди дають на вироблення документів дуже великі кошти, не знаючи, кому вони їх дають.

Думаю, якщо буде безвізовий режим, то зникне тіньовий бізнес по виготовленню документів.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.