Слухати

Унікальне свято африканської культури відбудеться влітку на Чернігівщині

08 травня 2017 - 07:04 192
FacebookTwitterGoogle+
На фестивалі «Мама Африка» на хуторі Обирок будуть пісні, танці, страви і занурення до світу африканської культури

Гостя ефіру — співорганізаторка фестивалю «Мама Африка» Катерина Мізіна.

Катерина Мізіна: Вся програма фестивалю буде складатися з африканців. Ми хочемо показати африканську культуру українцям чи іншим національностям. Ми хочемо, щоб її представляли саме носії, тому запрошуємо передусім африканців, які живуть в Україні. Африка значно ближча, ніж здається. Вона уже в нас тут є. Це люди, яких ми знаємо, але не сприймаємо як носіїв африканської культури. Наприклад, Мирослав Кувалдін — лідер гурту The ВЙО. Його тато з Нігерії. Мирослав буде ведучим нашого фестивалю. Він допомагає нам знайти мостики між африканцями та українцями.

Сподіваємося, що доїдуть учасники з самої Африки. Наприклад, дуже чекаємо гурт із Судану. Значно більше буде тих артистів, які живуть тут. Цей фестиваль не тільки для того, щоб показати, він для того, щоб познайомити. Це такий майданчик для африканців, які живуть тут, показати себе.

Кінг Квазулу з Південної Африки живе в Україні 6 чи 7 років. Щойно ми обговорювали плани щодо концерту у нас на фестивалі. Нігерієць Джеррі робить кілька проектів з українцями.

Андрій Куликов: Обирок — де це?

Катерина Мізіна: Мистецький хутір Обирок знаходиться у Чернігівській області неподалік Батурина. Це поселення існує давненько, але 10 років тому туди приїхали молоді люди, заселили покинутий хутір і створили з нього простір, де уже 10 років відбуваються різні фестивалі, свята, семінари, майстер-класи. На Чернігівщині це більший культурний центр, ніж Чернігів.

Сергій Стуканов: Як спало на думку провести фестиваль саме африканської культури? Ви прагнете показати все розмаїття Африки?

Катерина Мізіна: Африка величезна — 54 країни. Можливо, цього разу не вдасться охопити все розмаїття, але хочеться показати, що воно є.

В Африці є не тільки темношкірі люди, є різні релігії, різні країни.

У нас є стереотипи щодо того, що Африка бідна, не має води, але там є значно розвиненіші країни, ніж Україна.

Сергій Стуканов: У вас на фестивалі можна буде почастуватися африканською їжею.

Катерина Мізіна: Це моя улюблена частина фестивалю. Це буде величезний африканський ярмарок. Весь фестиваль буде посеред лісу. Хутір — це маленьке поселення. Інколи доводиться роз’яснювати, що там немає хорошого інтернету. Найближче місто за 40 кілометрів — Бахмач чи Конотоп.

Ми побудуємо ярмарок, де буде африканська кухня. Ми запрошуємо зараз африканців, африканські ресторани, студентів чи африканців, які живуть в Україні і люблять готувати, пригощати і продавати африканську їжу. Окрім їжі, буде дуже багато всяких виробів ручної роботи, одягу.

Андрій Куликов: Нещодавно тривожні події відбулися в Івано-Франківську. Починалося зі спільних селфі, а закінчилося нападом ультранаціоналістів на студентів з Африки. Наскільки ви свідомі таких ризиків?

Катерина Мізіна: Віддаленість місця від великих мас людей — це перше, що нас вбереже. Територія буде охоронятися. Ми не будемо пропагувати вживання алкоголю, ми не будемо його продавати.

Ми також хочемо торкнутися цієї теми у фестивальній програмі. Коли ми повернулися з подорожей Африкою, побачили, що стосунки між українцями та африканцями тут невідомі, спільнота африканців закрита.

Сергій Стуканов: Хто та людина, яка прийде на ваш фестиваль?

Катерина Мізіна: Хутір за 10 років свого існування має свою аудиторію. Там збираються активні люди, туди приїздять лідери думок. Там бувають і міністри, і хіпі.

Андрій Куликов: Чому «Мама Африка», а не просто «Африка»?

Катерина Мізіна: У мене є кілька пояснень. Коли я мандрувала, то на березі Нілу познайомилася з нубійською родиною. Мама Джамалат, не знаючи англійською, з нами комунікувала, вчила пекти нубійський хліб, грала на барабанах. Для мене вона є уособленням Африки. Слово «Африка» має рід, тому мама.

Сергій Стуканов: Чим представники африканських націй відрізняються чимось від українців? Я маю на увазі риси характеру.

Катерина Мізіна: Відрізняються, але ми більше шукали і знаходили спільні риси. Побувавши в Судані, ми побачили багато спільного в історії цієї країни і нашої. Ми знаходили багато спільного в одязі бабусь в селах, у заняттях (плетіння корзин) в Африці і в Україні.

Сергій Стуканов: Ви пропонували взяти участь Гайтані?

Катерина Мізіна: Так, але остаточної відповіді ще не отримали.

Андрій Куликов: Хто, окрім вас, займається організацією фестивалю?

Катерина Мізіна: Це команда людей, які люблять Африку. «Бос» нашого фестивалю — Леонід Кантер. Ми його так жартома називаємо. Він є засновником мистецького хутору Обирок. Катерина Усеніна — директор ярмарку. Всі ці люди були в Африці або відчувають її і хочуть поділитися цим відчуттям.

Повний варіант розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.