Слухати

В 2016 році ми отримали щеплення від очікування месії – Лідія Смола

01 січня 2017 - 07:32 527
Facebook Twitter Google+
Таким щепленням був досвід, отриманий суспільством після звільнення Надії Савченко

Докторка політичних наук і професорка КПІ Лідія Смола підбиває підсумки 2016 року.

Тетяна Трощинська: Ми будемо говорити про те, що вдалося, а що не вдалося в 2016 році, щоб ми могли проаналізувати і самих себе, і наше суспільство, і тих, кого ми обрали. Давайте почнемо з інформаційної війни, яка присутня в інформаційному просторі.

Лідія Смола: Найбільшим досягненням цього року стало те, що ми зберегли нашу державність попри дії ворога. Але також ми набули досвіду і в певних моментах починаємо перехоплювати ініціативу. Маленький приклад таких перемог над ворогом – це меми, короткі інформаційні коди. Коли ми кажемо про сепаратистів, чи про людей, які підтримують дії РФ в цьому конфлікті, ми коротко кажемо «ватник». Або ще є мем «кіборг», який придумали наші супротивники. Ми говоримо: «наша армія – це кіборги» і вже ніякої реклами не потрібно.

Більше того, РФ починає виправдовуватися за ці меми, РФ починає протидіяти. В Алтайському університеті для вступників на спеціальність журналістика абітурієнтам пропонували написати твір на тему «Гордое имя ватник». Пам’ятаєте був фільм «В бой идут одни старики»? Ось вони взяли фото Бикова з цього фільму в фуфайці, на якій прифотошоплено напис «я ватник».

Тетяна Трощинська: І це абсолютно маніпулятивна історія, адже такий напис спотворює суть фільму.

Лідія Смола: Так. Але якщо ви реагуєте на мем, то реагуєте якщо вас воно зачіпає. Тому на інформаційному фронті ми можемо говорити про невеличкі перемоги.

Василь Шандро: Це хаотичні речі?

Лідія Смола: До речі, ще одною перемогою є створення спільноти організацій, які протидіють інформаційній війні. Ця спільнота називається Бастіон і туди увійшли низка волонтерських і громадських організацій. Коли з’являється приклад російського втручання в інформаційній сфері, то коло експертів одразу починає про це говорити. Наприклад, фахівці одразу побачили, що РФ починає нову операцію про «трудящіх», які звертаються до Порошенка з приводу відновлення дружби з РФ. Цю кампанію було зроблено настільки топорно, українців в Росії досі не сприймають як людей, здатних мислити і аналізувати. Можна було зробити тонше і нам ми було важко протидіяти. Але цю ситуацію викрили одразу.

Мемом, яким Росія поки що успішно впливає на Україну залишається «зрада». В інтернеті підхоплюють хвилю, на яку держава не може вчасно і адекватно прореагувати.

Василь Шандро: Мені здається, що цей мем за останній рік набув дещо іронічного звучання. Це неймовірна риса українського народу – через висміювання надавати серйозним і навіть страшним речам зовсім іншого контексту.

Лідія Смола: Вміння посміятися і зіронізувати – це вміння розумних і сильних людей. На людину легко впливати і маніпулювати нею, коли вона залякана, не бачить перспективи і думає, що все пропало. Людиною ж, яка розуміє, що вихід завжди є і немає тупикових ситуацій, а є такі, над якими можна посміятися, важче маніпулювати. Легше маніпулювати людиною заляканою, яка не бачить варіантів.

Василь Шандро: Це говорить про те, що в суспільстві зростає рівень критичного мислення?

Лідія Смола: Ми не можемо говорити про те, що все суспільство однорідне. Є чудова теорія дифузій Еверетта Роджерса, який розділяв суспільство на кілька категорій. 2.5% — це новатори, 13.5% — це ті, які перші приймають зміни. Якщо у суспільстві є 10% тих, хто вірить в якусь потужну ідею, то пасивність решти 90% не має аж такого значення.

Тетяна Трощинська: Інша річ, що вони все ж таки уповільнять шлях до змін.

Лідія Смола: Країна – це система інертна. Вона не може швидко розвертатися. Може це й добре. Але якщо в країні є люди, які бачать новий шлях, то вона зі скрипом розвертатиметься і відриватиметься від 300-літнього періоду поневолення. Можливо ці зміни зараз не настільки очевидні але вони є.

Росія досі не бачить цих змін і не розуміє, що вони є. І, можливо, це також добре, тому що дає нам час зміцніти. Але найбільшою помилкою, яку допускали у війнах за всю історію людства є недооцінка противника. Росія поки ще сильна і нам про те потрібно пам’ятати.

Василь Шандро: Ми маємо ці 10%?

Лідія Смола: Думаю, що так.

Василь Шандро: А 2,5% новаторів?

Лідія Смола: У мене немає соціологічних даних, я не дуже можу оперувати цифрами. Але думаю, що цим людям зараз надважко. Тому що політична система, на жаль, не змінилася. Не все погано, але й займатися тотальним інформаційним самозаспокоєнням також не варто.

З однієї сторони у нас запрацювала система Прозорро. Попри весь опір. Система опирається але зміни йдуть. Водночас, скільки б не виступав Генпрокурор з розповідями про те, як все класно, а з Дмитром Сусом і його Audi Q7 ситуація не вирішилася. Найбільше, що потребує зараз наше суспільство – це нового суспільного договору.

Тетяна Трощинська: Коли президентом був Леонід Кучма, спочатку з’явилися олігархи, а потім відбулося їхнє зрощення з політикою. Це було непомітно чи була згода суспільства на це?

Лідія Смола: Була згода журналістів, які «мочили» одних і вихваляли інших. Була згода суспільства. Шкодую, що у нас цього року не почали відбуватися репутаційні втрати політиків.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.