Слухати

Фото Міноборони / Скачати зображення

«В Україні курси тактичної медицини читають не військові, а – волонтери» - М.Андрієвський

25 жовтня 2015 - 10:03 475
Facebook Twitter Google+
<strong>Микола Андрієвський, інструктор з тактичної медицини, розповідає, що стандарт надання першої медичної допомоги в бою в Україні створено зусиллями волонтерів. </strong>

Микола Андрієвський: Тактична медицина – комплексне поняття, яке включає в себе надання першої невідкладної допомоги на полі бою. Тактична медицина в нас актуальна стала лише з початком АТО.

А взагалі коріння цієї медицини починається в США. Причиною для її виникнення став цілий ряд конфліктів, у яких брала участь Америка. В американського уряду була мета зменшити кількість втрат серед особистого складу.

Коли США включилися в війну в Афганістані, постало питання, що робити: чи вести туди більше медиків, котрі так як і інші можуть загинути, або зробити солдатів здатними самим собі надати допомогу? В принципі, не є складною проблемою навчити солдата зупинити собі кровотечу, контролювати свої дихальні шляхи або їх почистити, і не важко заліпити вхідний/вихідний отвір в грудну порожнину.

На жаль,у нас війська не оцінили значення тактичної медицини.  

Лариса Денисенко: Тактична медицина не є державною програмою? Те, чим займаєтеся ви, це волонтерство?

Микола Андрієвський: У нас в країні доволі безпрецедентна ситуація. На жаль, в країні курси тактичної медицини читають не військовослужбовці, а – волонтери. Їх дуже багато, на сьогодні вже понад 200 волонтерів, можливо навіть 300. Вони вчать бійців — хто, як може.

Також країни НАТО завозять до нас своїх інструкторів, намагаються навчити солдат з різних підрозділів, дають чудові сертифікати і на тому все закінчується. Не всі солдати, що проходять курс підготовки можуть бути інструкторами і не всім дають можливість працювати в якості інструктора.

unnamed_4.jpg

Микола Андрієвський
Микола Андрієвський
Фото «Громадського радіо»

Тетяна Трощинська: А в США тактична медицина викладається всім, хто за контрактом є в спецпідрозділах, чи взагалі всім, хто має відношення до військової служби?

Микола Андрієвський: З 2009 року тактична медицина в США є обов’язковим курсом для всіх військових, не зважаючи чи це офіцер, бойовий кухар чи водій. Кожен рік у них має бути переатестація. А інструкторами є військові медики. Також в Штатах є можливість здати курс тактичної медицини екстерном. Але я думаю, що екстерном курс здається у випадку перекваліфікації.

Лариса Денисенко: Чому власне Україна не бере вже готову програму і не запроваджує її на державному рівні?

Микола Андрієвський: Питанням тактичної медицини, наскільки я розумію, в нас має займатися Українська військово-медична академія. Вона має розробити або прийняти вже наявний протокол дій, адже він (Tactical Combat Casualty Care – TC3) є в абсолютно вільному доступі. Але, на жаль, чомусь вважається, що ми не можемо взяти готовий протокол, бо це є певний американський бренд.

В программах НАТО є 2 основоположних документів, котрі передбачають, що всі учасники Альянсу зобов’язані надавати тих бійців для військових операцій, котрі пройшли певні курси. Там чітко прописано, що має знати боєць: як надати собі допомогу під вогнем супротивника, зупинити кровотечу, здійснити огляд пораненого, надавати допомогу під час эвакуації і т.д. Крім того, в цих документах прописано, що має входити в комплект бійця.

В нас це, на жаль, це все ігнорується… Хоча начебто вже міністерство оборони працює з аптечним стандартом, хоча він ще трохи недолугий. Але тим не менш вони з цим працюють.

Тетяна Трощинська: З ким переважно ви працюєте? 

Микола Андрієвський: Останні півроку я працюю з спецпідрозділами, з якими я маю змогу працювати 3-5 днів. Цього терміну достатньо для азів, курс має тривати не менше 30 годин. Але якщо ми говоримо про групу спецпризначення, то курс тактичної медицини має йти довше. Викласти курс можна і швидше, але питання в тому чи військові засвоять матеріал. Коли мова йде про мобілізованих, то їм можуть дати день, можуть дати 2 дні. Звичайно, що не всі бійці зможуть сприйняти курс.

Час від часу я отримую відгуки. Нещодавно я запровадив нічні тренування для розвідки. Після того як я поїхав, в них був контакт із супротивником і був поранений. Але вони вийшли без додаткових втрат — за рахунок швидких дій військових бійцю вдалося вижити.

Лариса Денисенко: Можливо цивільному населенню в прифронтовій зоні теж потрібно викладати медицину?

Микола Андрієвський: Я вважаю, що нам треба викладати медицину всім. Звичайно, що цивільному населенню не треба викладати тактичну медицину, бо там перевага більше йде на тактику. Для цивільного населення треба читати курси, адаптовані до них.

Тетяна Трощинська: Ви говорили про шведську модель тактичної медицини, вона цікава для нас?

Микола Андрієвський: Вони єдині, хто дійсно намагався нам запропонувати дійсно дієву концепцію. Ідея полягала в наступному: шведи приїзжають, беруть ряд підрозділів і вчать їх бути інструкторами з тактичної медицини. Курс розрахований на  кілька тижнів – за перший тиждень солдати самі вчаться, і в другий тиждень вони під наглядом шведських інструкторів мають навчити інших бійців.

Мені особисто шведська концепція сподобалась. Я вважаю, що її простота і доступність виконання була б непогана для впровадження в нашу армію.

Повний варіант розмови слухайте в звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.