Слухати

«Громадське радіо» / Скачати зображення

В Україні є своя жестова мова, — перекладач Ігор Бондаренко

25 травня 2016 - 07:31 1241
Facebook Twitter Google+
Говорити про перекладача жестової мови — сурдоперекладач, все одно, що називати поліціянта «ментом», — каже гість

Про те, як люди із порушенням слуху соціалізуються, наскільки їм комфортно жити в Україні — говоримо із перекладачем жестових мов Ігорем Бондаренком.

Ігор Бондаренко: Називати нас сурдоперекладачами — це те саме, що поліціянта називати «ментом».

Терміном «сурдопереклад» нас ставлять в рамки того, що ми працюємо нібито лише для глухих. А ми працюємо більше не з аудиторією, а з мовою. Жестова мова визнана у всіх країнах такою ж, як і словесна.

Ми не надаємо допомогу, а надаємо послугу з перекладу. Здебільшого працюємо в Українському товаристві глухих (УТОГ). Більшість людей з порушенням слуху асоціюють себе з із субкультурою глухих.

Лариса Денисенко: Як живеться людям, які представляють цю субкультуру в Україні?

Ігор Бондаренко: Ми вимушені допомагати глухим соціалізуватися, отримувати інформацію, якої вони позбавлені з причини того, що не чують. Розповідаємо людям, які ніколи не спілкувалися з глухими, як це робити, як до них звертатися. Часто до них звертаються у третій особі — це неправильно. Ми мусимо популяризувати культуру спілкування з людьми з порушенням слуху.

Ольга Веснянка: Чи правильно дивитися в очі та більше артикулювати при спілкуванні з ними?

Ігор Бондаренко: Дивитися в очі — це дуже правильно. А от старатися більше артикулювати не бажано, адже артикуляція спотворюється. Краще говорити, як завжди.

Лариса Денисенко: В Києві відбувся перший форум «Політика рівності на робочому місці». Зокрема, успішні практики представляла компанія «Ашан», яка розповідала, що дуже багато і касирів, і менеджерів просять, щоб їх навчили мови жестів для того, щоб спілкуватися з людьми, котрі прийшли за покупками і мають порушення слуху. З цього року в них запроваджено спеціалізовані програми, які допомагають персоналу вивчити мову жестів. Чи відомі ще якісь ініціативи?

Ігор Бондаренко: Так, «Ашан» — не єдиний, але був піонером у цій справі в Україні. В інших торгівельних мережах, закладах громадського харчування теж практикується подібне. Такі програми пропонують глухим можливості працевлаштування, однак, здебільшого на низькооплачувані посади.

Держава в особі медико-соціальних експертних комісій, які розробляють індивідуальні програми реабілітації для людей з інвалідністю, в тому числі для глухих і слабко чуючих, пропонує їм роботи УТОГ (Українське товариство глухих).

Ольга Веснянка: Жестова мова є універсальною по всьому світі?

Ігор Бондаренко: Є близько 152 жестових мов у світі. При тому, вони називаються не за мовною ознакою, а за територіальною. Наприклад, є американська, британська, австралійська жестові мови. В Україні — українська жестова мова, в Росії — російська, хоча вони подібні, бо пішли від «радянської».

Ще й досі в Росії вважають, що в Україні та інших колишніх радянських республіках використовується російська жестова мова. Насправді, ми говоримо зараз про те, що після здобуття незалежності Україною, після відкриття кордонів жестові мови почали розвиватися самостійно. Тому можна говорити про самостійну українську жестову мову.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.