Слухати

В Україні є тенденція до надмірної відкритості персональних даних?

12 січня 2017 - 06:54
FacebookTwitterGoogle+
Таку думку у ефірі Громадського радіо висловив керівник секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Богдан Крикливенко

Обговорюємо опублікований Єдиний реєстр боржників. Наскільки опубліковані дані суперечать захисту персональних даних? Коментує керівник секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Богдан Крикливенко.

Богдан Крикливенко: Це новий закон про виконавчі провадження. Мова в медіа йшла про боржників і якийсь умовний чорний список на якомусь сайті. Насправді ж цей реєстр міститиме прізвище, ім’я і по батькові, а також назви юридичних осіб боржників, щодо яких здійснюється провадження виконавчою службою. І лише після відкриття провадження будуть вноситися данні боржника.

Ірина Славінська: Як юридично відбувається відкриття провадження?

Богдан Крикливенко: Мова йде про процедуру примусового стягнення боргу з боржника на користь кредитора. Це відбувається на підставі рішення суду, після чого провадження передається до виконавчої служби.

Ірина Славінська: Хто запускає систему примусового стягнення боргу?

Богдан Крикливенко: Мова йде про всі сфери суспільно-правових відносин, це не тільки житлово-комунальне господарство і комунальні послуги. Йдеться про всі виконавчі провадження. Цей реєстр працює і без ІНН. Можна здійснювати пошук лише за прізвищем ім’ям і по батькові. Цей реєстр наразі не наповнений, він лише в стадії наповнення. Наразі немає процедури автоматичного залиття інформації з реєстру державної виконавчої служби, яку наразі ліквідували, в цей реєстр боржників.

З точки зору захисту приватності важливо, яка інформація буде у цьому реєстрі і який буде до неї режим доступу. Що є тут ключовим з точки зору поширення персональних даних? Це прізвище, ім’я і по батькові, дата народження особи, назва державного виконавця і вид боргу, який стягується. Якщо зауважити світову практику, то в деяких країнах такого у відкритому доступі немає взагалі. В публічному просторі це є, наприклад, в Грузії. Але в Грузії не вказується дата народження боржника і вид боргу, який людина сплачує. Тобто це інший обсяг відкритої інформації.

Така практика ще є в Казахстані. Але там також не вказують дату народження і вид боргу. Ми будемо надалі наголошувати, що такі данні мають бути закриті.

Лариса Денисенко: Задля чого вводиться, і що забезпечує відкритість такого реєстру? А також як цим можуть зловживати?

Богдан Крикливенко: Основна мета – щоб люди, які надають фінансові послуги і хочуть перевірити платоспроможність певної особи могли це зробити. Тут мова йде про приватний інтерес. Згідно з 8 статтею Європейської конвенції з прав людини державі не можна втручатися у приватне життя громадянина, а далі перераховані виключення за умови яких таке втручання дозволяється. І от одним з таких виключень – є турбота про економічний добробут за наявності відповідного закону.

Але ми вважаємо, що наразі йдеться про надмірність відкритої інформації. Можна було б зробити інший механізм, щоби реєстр був відкритий для нотаріусів, адвокатської спільноти за логіном і паролем і залишалася б примітка, що такий-то адвокат переглядав таку-то сторінку. Але ж зараз йдеться про доступ будь-якого до інформації про будь-кого.

Ірина Славінська: Що сьогодні можуть зробити ті, хто проти публікації своїх даних у такого реєстрі?

Богдан Крикливенко: Закон містить норму про те, що погашення заборгованості призводить до негайного видалення запису про особу з реєстру. Не виключено, що тут є поле для зловживання. І особа, у якої є кошти, може насправді не гасити свій борг.

Лариса Денисенко: Чи йдеться про те, що людину, яка має борги, вважають правопорушником і тому публікують повний обсяг інформації?

Богдан Крикливенко: Я б хотів звернути увагу на тенденцію до певної надмірної відкритості інформації, яка зараз є в Україні. Якщо ви попрацюєте півгодини за комп’ютером, то вже матимете інформацію про людину, яка вас цікавить. Можна за 20 гривень взяти витяг з реєстру нерухомості, можна взяти інформацію у відкритому реєстрі рухомого майна, тепер і у реєстрі боржників.

Ми переслідуємо мету відкритості інформації про власність державних службовців. Але часто те, як використовуються такі реєстри не має нічого спільного з цією метою. Ми не сформували для себе ще відповіді на запитання, чи можна збирати повну інформацію про людину і поширювати її. Інформація про вид боргу є дуже чутливою інформацією.

В Україні культура приватності є ще на початках свого розвитку. Рівень скарг через розголошення персональних даних до офісу уповноваженого з прав людини найнижчий серед всіх сфер. Люди дуже мало знають про свої права в цій сфері. Змінити ситуацію з реєстром можна або через зміни до законодавства, або ж через позов до Конституційного суду. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.