Слухати

Я не здивований рішенням Савченко. Наші жінки — взірець мужності, — Зісельс

07 березня 2016 - 07:45 713
Facebook Twitter Google+
За Савченко, Сенцовим та іншими, які потрапили до лап диктатури, стоїть Україна. Навіть якщо ми це робимо не дуже вдало, не дуже послідовно, ми все одно вчимося захищати своїх людей, - Йосип Зісельс

Вже третій день триває сухе голодування Надії Савченко, яке вона оголосила на знак протесту проти позбавлення її останнього слова Ростовським судом. Про абсурдність диктаторських режимів і про те, що відчувають люди, які опиняються їхніми заручниками говоримо з громадським діячем, правозахисником, діячем українського та єврейського дисидентського руху Йосипом Зісельсом, який був двічі ув’язнений тоталітарним радянським режимом.

Також телефоном спілкуємося зі співорганізатором акції у підтримку Надії Савченко на Майдані Незалежності, головою ГО «Спілка учасників АТО Святошинського району міста Києва» Віталієм Мазуром.

20 150 811_214 919_0.jpg

Йосип Зісельс / «Громадське радіо»
Йосип Зісельс
«Громадське радіо»

Наталя Соколенко: Пане Йосипе, чи знав світ, що ви перебуваєте за ґратами за свої погляди і громадянську позицію?

Йосип Зісельс: Моя ситуація схожа. Але між дисидентами, які протистояли тоталітарній радянській владі у 60-і, 70-і та 80-і роки, і тим, що кається зараз, є велика різниця. Це було невеличке коло людей, можливо, декілька тисяч на величезну країну. Ці люди знайшли в собі сили протистояти імперії і комунізму. Це було не легко. Але це була певна школа.

Ми готувалися до цих викликів, до того, що треба буде себе захищати, коли тебе заарештують. Наприклад, мій товариш Микола Горбаль, який працював у Культпросвет-училищі, написав поему «Думи мої, думи» і його за це заарештували. Він отримав 7 років в’язниці. Він був дуже позитивно налаштований український націоналіст. Він дуже хотів, щоб його мова та поезія постали, так, як це було треба. Він був готовий за це навіть відсидіти. Але, звичайно, коли перед цим читаєш про те, як треба себе поводити на допитах, то звичайно це допомагає.

Сьогодні ситуація інша. За Савченко, Сенцовим та іншими людьми, які потрапили до лап диктатури, стоїть Україна. Навіть якщо ми це робимо не дуже вдало, не дуже послідовно, технічно, ми все одно вчимося захищати своїх людей. Треба вчитися, щоб захищати будь-якого громадянина, щоб з ним не сталося в інших країнах. 

Для мене українські жінки завжди були взірцем мужності. Я пройшов дисидентський шлях і був знайомий з видатними українськими жінками. Вони створювати той світ і ту позитивну, надійну атмосферу, яка оточували тих, хто сидів у тюрмах. Я був добре знайомий з Надійкою Світличною, Раїсою Руденко, Стефою Шабатурою. Дуже мужньою була також поведінка жінок тих політв’язнів, які сиділи у тюрмах. Вони залишалися сам на сам, від них відверталися багато друзів і родичів, адже вони тоді вважалися ворогами народу.

Тому я не здивований поведінкою Надії Савченко. Я знаю, що у українських жінок є великі запаси мужності і гідності. 

Наталя Соколенко: Ви були двічі засуджені до 3 років колонії посиленого режиму за «наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад». Що таке колонія посиленого режиму?

Йосип Зісельс: Це класифікація колонії. До звичайного режиму потрапляли при першому засуджені і не за тяжкі злочини. За тяжкі злочини потрапляли на посилений режим. За друге засудження вже давали суворий режим.

Посилений режим містив багато обмежень. Було дуже мало листування. На посиленому — це три листи на місяць. Я писав кожен день листи, як щоденник, щоб кожні 10 днів був готовий новий лист. Також дозволялася одна продуктова посилка на рік. Також був дуже суворий режим нагляду і важкі роботи.

Я на посиленому режимі був у Сокирянах, де довелося працювати на шахті. Ми добували каміння для будівництва.

Андрій Сайчук: Наскільки ефективним в радянські часи був такий інструмент протесту, як голодування?

Йосип Зісельс: Був не великий вибір протестних заходів. Голодування вибирали тоді, коли вже не залишалося іншого вибору. Я оголошував голодування один раз, коли мне несправедливо запроторили до карцеру. Це було не сухе голодування, а я просто не їв. До мене не застосовували примусове годування. Сухе голодування Савченко — це дуже серйозно, якщо за тиждень до неї не буде застосовано заходів, вона може померти. Більше тижня на сухому голодуванні вижити неможливо.

Наталя Соколенко: Пане Віталію, розкажіть, чому особисто ви вирішили організовувати акцію на підтримку Савченко на Майдані Незалежності?

Віталій Мазур: Це не просто мій обов’язок, як громадин, а і моє право. Ми маємо підтримувати наших бійців і тих, хто зараз знаходиться у полоні. Ми також зібрали близько 1000 підписів громадян і передали їх в МЗС для того, щоб вони залучили якісь політичні важелі. Можна було зібрати і більше підписів, але частина громади пішла до російського посольства. Для того щоб визволити Надію з полону наш президент може застосувати свій політичний вплив. Або Савченко можна обміняти на велику кількість російських бойовиків. На крайній випадок їй доведеться відбувати покарання ті роки, як може собі дозволити воювати Росія. Я відчуваю, як їй зараз важко на сухому голодуванні. Ми просто не могли не вийти і не виказати їй свою підтримку.

Андрій Сайчук: Я не думаю, що Порошенко має якийсь вплив на Путіна.

Йосип Зісельс: Я не думаю, що взагалі хтось має вплив на Путіна. Це дуже цинічна російська влада. Росія використовує всі можливості, щоб затвердити себе і принизити Україну разом з тими, хто за неї воює. Російська влада хоче нас зламати. Україна може вчинити як Ізраїль. Там не жаліють терористів, які сидять у ізраїльських тюрмах. Для Ізраїлю кожна своя людина дуже важлива. Якщо Україна йде демократичним шляхом, ми теж не повинні жаліти терористів. Ми їх ще раз потім піймаємо, або їх просто заб’ють на фронті. Треба віддати стільки полонених, скільки треба, щоб Савченко повернулася в Україну.

Термін ув’язнення Савченко у 26 років — це просто ціна. Чим більший термін, тим більше вони можуть виторгувати за неї своїх полонених. Але вона сама не хоче, щоб її обмінювали на терористів, які пришли на нашу землю. Її воля може завадити цьому процесу.

Савченко вже увійшла в історію. Вже більше року вона одна робить опір режиму. Це дуже важливо для виховання нашої молоді. У нас є люди, які здатні пожертвувати собою заради України і вона так не одна.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.