Слухати

Як заробляють на соцмережах, легально і нелегально, — Дмитро Карамшук

16 серпня 2015 - 09:27 1286
Facebook Twitter Google+
Про те, як можуть розвиватися комунікаційні соціальні мережі, та хто і як на цьому заробляє — у розмові з науковим співробітником Королівського Коледжу Дмитром Карамшуком

Гість студії говорить також можливості українських науковців, про співпрацю з BBC та Netflix і яким чином саме Кевін Спейсі став головним героєм серіалу «Картковий будиночок».

Лариса Денисенко: У вас є нагода порівняти систему, яка зараз має місце в Україні, з британською. Як працює наука і розвиток науки у Великобританії? Що є спільного і в чому різниця?

Дмитро Карамшук: Тут варто розрізняти освіту та науку. З приводу освіти, то тут ще можна проводити якісь паралелі. Я дуже пишаюсь тим рівнем освіти, який у свій час отримав у КПІ. З точки зору науки, мені здається, що відмінності значно більші. Наука у Британії фінансується здебільшого різноманітними державними фондами і я, до прикладу, маю можливість весь робочий день займатися лише наукою. Проводити аналогії в Україні мені, на жаль, важко.

Лариса Денисенко: Дмитре, скажіть, будь ласка, це гранти, які надає держава чи бізнесмени й підприємці?

Дмитро Карамшук: В моєму випадку, цей грант фінансується більшою мірою державою. Але можливі різні програми, хоча все одно більшість з них є державними або програмами, які фінансуються ЄС.

Лариса Денисенко: Яке майбутнє комунікаційних мереж?

Дмитро Карамшук: Основною тенденцією цих мереж, які функціонують зараз, є те, що вони віртуальні. І це, на мій погляд, буде змінюватися: вони будуть наближуватися до фізичного світу. Наприклад, компанія Facebook великі кошти інвестує у віртуальну реальність. Я уявляю, що люди через декілька років сидітимуть не за лептопами, а у віртуальній реальності, спілкуючись у соціальних мережах. Всі додатки, я гадаю, будуть використовувати більше інформації  від сенсорів. Є така задача як визначення контексту. Тобто, за даними сенсорів з мобільних пристроїв можна буде визначити, чим саме ми зараз займаємось.

Лариса Денисенко: Хотілося б більше поговорити про безпеку. Що можна зробити для захисту персональних даних і чи варто взагалі відкриватися людині та повідомляти світові про кожен свій крок?

Дмитро Карамшук: На мій погляд, це певний соціальний контракт. Тобто, я маю певні дані і я можу ділитися ними із соціальною мережею задля отримання взаємного профіту. Я ділюся своїми даними і отримую навзаєм якийсь сервіс. Це є таким собі ринком, який є ще молодим та неврегульованим. З точки зору приватності, це проблема криптографічна. Тут є дві складові. По-перше, як це організувати в соціальний ринок. По-друге, є більш технічне завдання: яким чином захистити комунікаційний канал.

Лариса Денисенко: Хто і як може заробляти на розвитку соціальних комунікативних мереж? Як це відбувається?

Дмитро Карамшук: Треба починати з того, що Facebook і всі соціальні мережі заробляють на цьому. Вони або безпосередньо продають наші персональні дані, як це робить Twitter (Twitter може продати дані за певні гроші), або вони продають цю інформацію безпосередньо рекламодавцям. Звичайні люди також можуть брати в цьому участь в легальному полі: вони можуть створювати додатки на основі різних платформ і також заробляти на цьому гроші. З точки зору нелегального способу заробляння на цих даних — звісно є чорні ринки, де можна купити будь-що.

Ольга Веснянка: Блог Watcher пише про те, що українські хакери заробили на крадіжках прес-релізів 100 млн американських доларів. Вони начебто були в ядрі угрупуванні, яке крало прес-релізи. Ви теж часом чуєте, що українці активні в цій нелегальній роботі?

Дмитро Карамшук: Мені здається, що якщо хакера ідентифікували – то він поганий хакер. Якщо такі випадки асоціюються з Україною, то навіть не знаю, добре це чи погано. Це каже про те, що є певний ринок розвитку інформаційних технологій

Лариса Денисенко: Чи можна на основі соцмереж робити якісь аналітичні висновки? На скільки це корисно для телевізійників?

Дмитро Карамшук: Серіали як телевізійний контент є дуже популярними. І такі компанії як BBC та Netflix роблять аналіз, на основі якого потім створюють контент. Наприклад, в Netflix провели аналіз і зрозуміли, що викладати серіали потрібно у певний момент і повністю всім серіалом, а не розбивати його на тижні, адже це незручно для глядача. Вони пішли далі і використовували певні алгоритми для того, щоб зрозуміти, яких акторів найняти на певне шоу. Той самий Netflix зняв дуже популярний зараз на Заході серіал House of Cards і за допомогою аналізу даних на головну роль було обрано саме Кевіна Спейсі, адже було прогнозовано, що аудиторія схвально на це відреагує. І це стає певним трендом визначати смаки аудиторії та формувати під них контент.

Лариса Денисенко: Які українські проекти позитивно сприйняті за кордоном?

Дмитро Карамшук: Для прикладу, Petcube — це стартап, який продукує іграшки для домашніх тварин з веб-камерою, з лазером та іншими технологічними речами. Одну із них має, до речі, бас-гітарист групи Limp Bizkit.

Фото випуску із сайту antikor.com.ua

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.