Слухати

З боку української влади була бездіяльність у протидії Північному потоку - 2, - Гончар

25 лютого 2018 - 09:07
Facebook Twitter Google+
Обговорюємо новини щодо проекту Північний потік - 2 та наслідки, до яких може призвести побудова цієї газотранспортної системи

gonchar.jpg

Михайло Гончар // «Громадське радіо»
Михайло Гончар
«Громадське радіо»

На зв’язку зі студією — президент центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.

Наталя Соколенко: Голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв заявив, що Німеччина надасть остаточний дозвіл на будівництво Північного потоку — 2 уже в березні. Ми б хотіли поговорити з вами про загрози цього проекту, які стали дуже і дуже близькими.

Михайло Гончар: Північний потік уже існує. Це дві нитки загальною потужністю 55 мільярдів кубічних метрів газу щорічно. Мова йде про другий Північний потік, себто ще плюс дві нитки такої ж потужності. Загалом така трансбалтійська газотранспортна система з Росії до Німеччини буде мати чотири нитки і потужність 110 мільярдів кубів. Для порівняння минулого року Росія експортувала на європейський ринок 193 мільярди кубічних метрів. 110 мільярдів, загальна потужність двох потоків, є левовою часткою російського експорту. Традиційно Україна відігравала ключову роль в транзиті російського газу до Європи. Протягом останніх років ця роль була зведена до 46 — 48% всього газу, який реалізує Росія на європейському ринку, йшло через українську газотранспортну систему. За це ми отримуємо щороку від 2 до 3 мільярдів доларів доходу. Стратегія Росії не нова. Вона була чітко виписана ще в енергетичній стратегії 2003 року і полягає в тому, щоб створити безтранзитні газопровідні системи і не використовувати послуги транзитних країн. Мова йде не тільки про Україну, хоча передусім про нас.

Чому така активна позиція Польщі? Вона передбачає, що у випадку реалізації Північного потоку — 2 транзит через систему Ямал — Європа, яка проходить територію Білорусі та Польщі, також може бути мінімізований. У цьому контексті польський уряд має рацію, тому що після другої газової кризи не тільки українські чи польські експерти били на сполох, але й багато західних експертів вказували на те, що Росія будує безтранзитні газотранспортні системи не стільки з метою бізнесу, скільки з метою створення домінуючого положення на європейському газотранспортному ринку і може мати надлишок газотранспортних потужностей, потім довільно когось карати, когось заохочувати за гарну поведінку. Мова йде про давній намір ще з 90-х років, який свого часу був озвучений покійним головою правління Газпрому Ремом Вяхирєвим, «вырубить Украину по транзиту». Зараз вони наближаються до цієї мети.

Мова йде про давній намір ще з 90-х років, який свого часу був озвучений покійним головою правління Газпрому Ремом Вяхирєвим, «вырубить Украину по транзиту»

Паралельно слід зауважити, що мова йде не тільки про реалізацію Північного потоку — 2, який ще не став будуватися, а також і про Турецький потік, фактично цей газопровід сягає середини Чорного моря. Якраз реалізацією цих двох проектів Росія і намагається досягти становища, коли вона не буде використовувати (або мінімально використовувати) транзитні послуги української газотранспортної системи. Тоді ЄС отримає зі сходу 100% монополію з боку Росії щодо постачання газу в ЄС.

Коли у Берліні, Брюсселі заперечують проти ліквідацією Росією транзиту через Україну, то Газпром відповідає: ми не збираємося повністю припиняти транзит через Україну, ми приблизно залишимо 10 — 15 мільярдів кубічних метрів транзиту. Для газотранспортної системи України, яка має потужність по транзиту 142 мільярди кубічних метрів на рік, за транзиту 10 — 15 мільярдів кубічних метрів це буде абсолютно збиткове функціонування такої газотранспортної системи. Суто економічні чинники та безпекові спонукають Україну і Польщу, країни Балтії виступати проти цього російського проекту. Він суперечить не тільки інтересам України та Польщі, а й європейській енергетичній політиці, зокрема принципу диверсифікації.

Анастасія Багаліка: Чи можемо ми зараз говорити, що Північний потік — 2 — це беззаперечний факт, він точно буде збудований?

Михайло Гончар: На мій погляд, ні. Я би не виключав деякі гіпотетичні можливості. На мій погляд, єдина сила, яка може зупинити Північний потік — 2, — це американські санкції, вони передбачені відповідним законом, прийнятий у Штатах 2 серпня 2017 року.

Наталя Соколенко: Наскільки добре в цьому напрямку працює МЗС України та загалом українська держава?

Михайло Гончар: З українського боку не бракує заяв проти Північного потоку — 2, але суть не в заявах. Питання в тім, що з українського боку через бездіяльність вищого політичного керівництва країни протягом останніх років (проект Північний потік — 2 з’явився на порядку денному влітку 2015 року) не створена відповідна система забезпечення енергетичної безпеки України. Мала би бути призначена посадова особа, координатор діяльності низки відомств.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.