Слухати

Жінка-жертва насильства має діяти за чіткою схемою

26 листопада 2016 - 07:30
FacebookTwitterGoogle+
Які кроки має зробити жінка, що зазнала насильства, розповідають членкині правління БО «Позитивні жінки» Аліна Ярославська та Віра Варига

Також представниці організації «Позитивн жінки» розповіли, із якою дискримінацією та якими видами насильства стикаються ВІЛ-інфіковані жінки в Україні.

Лариса Денисенко: Чому «Позитивні жінки» долучилися до організації заходів у рамках «16 днів проти гендерного насильства»?

Віра Варига: «Позитивные женщины» — это национальная сеть, которая объединила ВИЧ-позитивных женщин и женщин, уязвимых к инфицированыю.

Женская эпидемия растет. Женщина более уязвима по биологическим признакам, кроме того, есть статистика, которая подтверждает, что насилие и ВИЧ — совсем рядом.

Большинство женщин не понимают, что такое насилие, что существует несколько видов насилия: все начинается с психологического, финансового, и тогда уже переходим к тому насилию, которое видно «на лицо».

Из-за гендерных ролей, которые женщине навязывают близкие люди, ей свойственно воспринимать насилие как должное. Она привыкает к этой ситуации.

Женщина стесняется предложить мужчине презерватив для более защищенного секса, потому что считается, что это должна быть его инициатива.

За статистикой, среди выявленных в этом году ВИЧ-позитивных людей 75% — женщины в возрасте от 14 до 25 лет.

Едуард Лозовий: Які заходи планує ваша організація у рамках «16 днів»?

Аліна Ярославська: Через свої активності ми намагаємося розповісти, що таке насильство, у тому числі психологічне чи економічне. Все починається із психологічного насильство, тому на це також треба звертати увагу.

Наші заходи відбуваються у 23 містах і 2 селах України. Ми вперше почали працювати із сільськими жінками, і вони самі запропонували провести заходи у цих селах.

Едуард Лозовий: Велике місто забезпечує певну анонімність, а в селі не приховаєш нічого. Як вам вдалося переконати жінок у селах із вами відкрито спілкуватися?

Аліна Ярославська: Наші дівчата із Чернігівської області вибрали два села, привезли двох фахівців, зокрема гінеколога. У селі дали оголошення про безкоштовний огляд, і наші волонтерки пропонували безкоштовне тестування на ВІЛ.

Якщо великі міста охоплені громадськими організаціями, то містечка і села залишаються поза увагою, і ми спробуємо працювати у цьому напрямку на прикладі Чернігівщини.

yaroslavska_zalyga.jpg

Аліна Ярославська та Віра Варига // «Громадське радіо»
Аліна Ярославська та Віра Варига
«Громадське радіо»

Лариса Денисенко: Ви оприлюднювали дані, які свідчать, що ВІЛ-інфіковані жінки можуть зазнати образи або навіть насильства від медичного персоналу. Перед людиною закривається багато дверей, коли інші дізнаються, що вона інфікована.

Аліна Ярославська: На жаль, з анонімністю, особливо у малих містах і селах, у нас великі проблеми.

Ми проводили дослідження — опитали 1000 ВІЛ-позитивних жінок по всій Україні. 48,7% не вірять, що медпрацівники не розголосять їх статус.

Ми порівнювали насильство, з яким стикалися люди до отримання ВІЛ-статусу і після — воно зросло у 15 разів: якщо до інфікування з цим стикалось 3,2% опитаних, то після — майже 50%.

Лариса Денисенко: Як реагувати ВІЛ-інфікованим жінкам на насильство з боку медичних працівників?

Аліна Ярославська: Жінки можуть звертатися навіть до нашої організації. У нас є юристка, готова захищати жінок чи консультувати їх, якщо вони не готові ще іти на серйозні кроки, захищати свої права до кінця.

Віра Варига: В первую очередь нужно научиться не бояться писать заявления вышестоящему руководству учреждения. Именно писать, а не говорить.

Во-вторых, у нас есть горячие линии по ВИЧ-СПИДу, тоже можно звонить.

Нарушения прав, стигма, дискриминация и насилия — это очень близко. Бороться нужно с эпидемией этой дискриминации, и это одно из заданий нашей организаций.

Едуард Лозовий: Поки у Кримінальному чи Цивільному кодексі немає зафіксованого покарання за якесь явище, то у керівництва закладів немає правового інструменту.

Чи варто вам ініціювати затвердження якихось конкретних норм відповідальності за такі речі?

Аліна Ярославська: Україна наступного року звітуватиме щодо виконання Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Наша організація почала готувати альтернативний звіт, що охоплює 4 групи: ВІЛ-позитивних жінок, наркозалежних, секс-працівниць та ЛГБТ-спільноти.

Ми представлятимемо свій звіт на зустрічі і проситимемо давати рекомендації Україні, що вона має зробити насамперед законодавчо, щоб не допускати порушення прав певних груп.

Лариса Денисенко: У вашому звіті пише, що понад 35% українських жінок зазнали насильства від сексуального партнера. Самі жінки це усвідомлюють?

Віра Варига: Исследование проводились правильно, и женщины понимали, отвечая на этот вопрос, что это насилие от сексуального партнера.

Лариса Денисенко: Згідно з дослідженням, 47% жінок не отримали ніякої підтримки. Про яку підтримку ідеться і чому жінки її не отримали?

Віра Варига: Мы о поддержке общественных организаций, о том, какие услуги они предоставляют. Эти женщины не знали, где получить помощь, как вообще себя вести в ситуации насилия.

Если женщина столкнулась с физическим насилием, ей в первую очередь нужно сработать на то, чтобы остаться живой, то есть не проявлять агрессию. Если женщина знает, что ее муж или партнер агрессивен, у нее дома был чемоданчик с вещами, которые она просто может взять и выйти.

Важно договориться с соседями: если вы слышите крики, не бойтесь вызвать полицию — это может спасти мне жизнь. Если есть возможность, нужно самой сразу же вызывать 102. Не участкового, а именно 102, потому что там вызовы фиксируются.

Даже если полиция будет говорить, что это бытовой спор и вы разберетесь сами, вызов принят и вы можете подать заявление.

Очень важно написать это заявление и проверить, что ему дали ход, пойти снять побои в первые сутки, чтобы потом не доказывать и не искать свидетелей.

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.