Слухати

Жінок обирають. Але чи жінки балотуються?

12 серпня 2015 - 10:00 446
Facebook Twitter Google+
Говоримо про участь жінок у виборах і доступ ресурсів. В студії Ольга Айвазовська (координаторка виборчих програм ОПОРИ) та Олена Єна (керівниця програми «Жінки — лідерки» НДІ)

Ірина Славінська: Якщо подивиться на історію незалежної України і всі вибори, які відбувались за цей час. Як справа з тим, як вибирають жінок, чи балотуються вони?

Олена Єна: Жінок обирають, і на високі посади теж, були таки прецеденти. Навіть майже на рівних засадах з чоловіками. Інша справа, чи дійсно балотуються жінки, чи їх висувають. Наприклад, на останніх виборах 2014 року було обрано рекордну кількість жінок за роки незалежності — зараз їх трохи більш, ніж 11%. 

Ірина Славінська: Здавалось би, це ганебна цифра для європейської країни.

img_2208_1.jpg

Олена Єна
Олена Єна

Олена Єна: Так, це ганебна цифра. Ми пасемо задніх серед європейських країн, ми на передостанньому місці серед країн ОБСЄ серед країн з жіночною політичною участю. Росіяне попереду в цьому списку. На жаль, ми займаємо 105 місце в світі серед 120 країн за політичною участю жінок. Я не знаю, як ми можемо називатись європейською країною саме за цим показником

Ірина Славінська: Одразу перепитаю, що таке політична участь жінок?

Олена Єна: В даному випадку я привела цифри, яки аналізує ООН щороку. Нещодавно вони випустили мапу гендерної рівності. Вони аналізують представництво жінок у вищому представницькому органі. Але у нас є органи місцевого самоврядування, де жінок ще менше. В деяких обласних радах жінок ще менше — менш, ніж 10% жінок. Є певний прогрес за останні 2 роки. 2014 рік багато що змінив: змінились стратегії, які приймають політичні партії, змінилось ставлення суспільства до жінок і самих жінок до політики. Тому я сподіваюсь, крива прогресу буде йти верх. Але сама по собі крива йти не буде. Є кілька передумов, які потрібно виконати

Ірина Славінська: Які перспективи у майбутніх жінок-кандидаток на виборах місцевих рад?

Ольга Айвазовська: Я не знаю, які перспективи. Кожна виборча кампанія — індивідуальна гра. Дуже важко прогнозувати «середню температуру по палаті». Формально ми повинні говорити про рівні можливості для участі у виборах та зони впливу

Славінська: Тобто зараз вони не рівні?

Ольга Айвазовська: Не зовсім. Це питання — як формальна традиція: політичні партії ставлять на чоловіків. Це питання ресурсів, впливу та стереотипів. Є стереотипи, що жінка не актуальна на посаді в парламенті, чи виконавчій владі. Приклад — тільки дві жінки були обрані у мажоритарних округах на виборах у 2014 році, хоча балотувались набагато більше.  Це приклад, що жінка, не така політична «інвестиція», як чоловік. Це не питання тільки статистики щодо висування, але і перспектив бути обраної за рахунок електоральної ситуації. Але є і позитивні речі. На недавньому закладі у Вашингтоні ми обговорювали питання рівності умов для жінок і чоловіків в різних аспектах.

Наприклад, 94% країн мають законодавче обмеження щодо ведення бізнесу жінками. Тобто, законодавством передбачено, що у жінок немає власної активності в бізнесі, права підпису, тощо. Таких прикладів багато. Україна дуже перспективна. Але з іншого боку, є стереотип пострадянський, що жінка не достатньо якісна політична «інвестиція», як чоловік. Система, яка сьогодні запропонована, не зважаючи на декларативну квоту у 30%, які представники різних статей повинні бути висунуті, не зовсім адекватна: партії не будуть ставити жінок по тих округах, які є найбільш електоральне перспективними. Ми формально можемо бачити дотримання цієї вимоги, але в житі все інакше. Крім того, немає санкцій для партій, які не будуть дотримуватись цієї вимоги

Андрій Сайчук: Така ситуація тільки в політиці: А як з бізнесом?

Олена Єна: За статистикою, у бізнесі у нас трохи краща справа. Рейтинг світового економічного форуму — ми на в цьому році на 56 місці з 144 країн. Там 4 критерії: показниками тривалості життя, освітою та ін. Україна — на 31, 29 місці, а що стосується участі у політичному рівні — на 100-х місцях. Це тягне нас донизу. Я не зовсім погоджуюсь з тим, що сказала Ольга переді мною. Мені здається, важливо розуміти причини тієї ситуації, яка склалася.

Трошки на захист партій. Вони починають розуміти, що в жінках є ті агенти змін, які можуть змінити політичну культуру цих партій. По-друге, це те, що зможе підвищити їм власну електоральну успішність. Багато партій думає про те, як залучати жінок і робити себе більш привабливими для жінок. Але тривалість життя партій дуже маленька, а гендерна рівність — тривалий проект. Партії не мають часу для серйозних проектів, як виховання в середині партій.

Партії інколи кажуть: де нам набрати ці 30% жінок? А насправді повинно, щоб всередині партії були умови, щоб і чоловікам, і жінкам було зручно. Але ось тут, я згодна, умови абсолютно різні в політиці: це і стереотипне сприйняття, що підігрівається медіа, і доступ до ресурсів. Те, що тільки 2 жінки були обрані на мажоритарних округах на цих виборах, це наслідок того, що у жінок немає доступу до ресурсів. Якщо аналізувати жінок у минулому скликанні, це жінки, які представляли великий капітал. І вони могли фінансувати власні кампанії.

Ірина Славінська: Ми згадували, що лише 2 жінки були обрані на мажоритарних округах на цих виборах. Чому за жінок-кандидаток не голосують?

Олена Єна: Я б не так ставила питання. Ми провели минулого місяця опитування громадської думки: лише 2% респондентів сказали, що їм важлива стать кандидата. Це неважливо. Тут мова йде про кандидатів, яких номінують. Жінок ніколи не було більше 20% серед всіх кандидатів. Другий фактор — видимість жінок-кандидаток. Якщо повернутись до питання висвітлення жінок-кандидаток, то, як правило, жінок згадують у 20-25% публікацій.

img_2211_2_0_0_0.jpg

Ольга Айвазовська
Ольга Айвазовська

Ольга Айвазовська: Я би говорила не тільки про кількісні, статистичні показники, а й про вплив. Реально понад 11% жінок в парламенті — це не показник. Я розумію, серед 89% чоловіків, які там є, центр прийняття рішень там набагато менший — 2% присутніх у парламенті чоловіків-депутатів. Жінкам ще гірше. Серед цих 11% є багато активних жінок-депутаток. ОПОРа з колегами готує програму на цю тему. Наші дослідження показують, що жінки – з найбільш дисциплінованих, активних людей. Але їхня активність поки що не трансформувалася в серйозний вплив. Лише деякі жінки стали лідерами думок у свої фракціях. Але я думаю, що ми на етапі перехідного періоду. Я пам’ятаю вибори 2010 року та інші, де жінки були зовсім інші — для краси на плакатах.

Дзвінок:  В цьому столітті немає проблеми, що жінку не чують. Може це не соціальна проблема? Чи немає природних чинників?

Дзвінок: Я переконаний, що дружина — це помічник чоловікові. Чи ви подумали про збереження сім’ї, коли створювали передачу?

Олена Єна: Саме від чоловіків я чую, що проблеми нема. Мені здається, що обидва питання мають спільне підґрунтя про те, що це не соціальна проблема. Я переконана, що це соціальна-економічна проблема. В інших країнах природа жінки не заважає їм бути політиком, наприклад, чи керівником, маючи семеро дітей, як, наприклад, міністр оборони в Німеччині. В Україні, на жаль, немає соціально-економічних умов, що дозволили би жінкам в рівній мірі реалізовуватись так, як вони хочуть. Це зручна позиція, її треба змінювати.

Ольга Айвазовська: Це не тільки форма реалізації жінки. Це суспільний інтерес, тому що країни, де жінки активні в політиці, країни, де жінки інтегровані в політичні процеси, вони більш активні в питаннях захисту прав людини та ін. Ця функція достатньо природна, тому що жінки є лобістами тих знань, які вони отримали від природи в вихованні власного сімейного досвіду.

Ірина Славінська: Але з іншого боку, це теж стереотип певний.

Ольга Айвазовська: Суспільство здорове не може бути зацікавлене тільки в інь-янь. Якщо у нас тільки війна, то ми не гармонійне суспільство. Треба розуміти, що жінка більш чутлива до ряду тем, ефективніша в деяких рішеннях більше, ніж чоловік. А чоловік може бути ефективним в інших рішеннях. Це можна якісно інтегрувати. Але є інші позиції. Те, що жінка є міністром оборони, є перейняттям тих навичок, які в «традиційному» суспільстві є чимось неприйнятним, або особливо новим.

Я знаю багато жінок, які встигають бути й добрими мамами, й дружинами, й громадськими, або політичними діячами. Але є одна умова — адекватний чоловік.  Якщо жінка і чоловік  має спільні інтереси і завдання, то план реалізується в повному форматі.

Олена Єна: Але якщо жінка-політик не має чоловіка? Вона не має права реалізувати себе в політиці, навіть, якщо у неї є дитина? Мені здається, треба повернутись до початку: до права людини. Зараз придумали фактори, чому жінка має бути в політиці. Це збільшення комплексів, які вже нав’язані жінкам? Це питання прав людини. У нас більш ніж половина виборців – це жінки, вони мають право реалізовуватись так само, як чоловіки.

Ірина Славінська: Гості згадали солідарність і поява представників іншої статті (в контексті України, це жінки) можуть принести низку змін. Наприклад, одна з депутаток розповідала, що про між колег є солідарний намір пролобіювути дозвіл приходити до ВР з дитиною. Зараз за регламентом це заборонено. Зараз ведуться переговори про це. Це приклад того, як можуть поєднуватись і індивідуальні, і політичні і інь-янь, і як можуть індивідуальні потреби змінить цілий політичний ландшафт країни.

Андрій Сайчук: Наскільки вас ображає шовіністичне ставлення чоловіків до жінок?

Олена Єна: Мене не ображає, це легке пояснюється цими умовами, в яких ми живемо, стереотипами. Мені здається, що добре, що цю тему обговорюють чоловіки. Це призведе до розуміння, навіщо це потрібно. Настане час, коли переважна більшість мислездатних людей буде розуміти, що це на користь всім, і тут нема ніяких загроз, якщо жінка буде більш представлена в політиці ні конкретно для чоловіків. Звичайно, поки жінки будуть в меншості в «чоловічому клубі» в політиці, вони шукають можливостей рухатись єдиним фронтом. Чим більше їх буде ставатись, тим менше вони будуть здаватись загрозою для всіх інших.

Ольга Айвазовська: Я додам. Мене не ображають ці речі. Я з такими речами давно стикаюсь. Навіть в університеті мені викладач говорив, що я повинна, по-перше, бути дружиною, жінкою, матір’ю, а потім спеціалістом. Я в ході комунікації з колегами бачу більш адекватну ситуацію. Мене в виборчому процесі не цікавить, хто саме порушив законодавство, кому саме перешкоджають. Але скажу, що жінкам треба бути трохи більш «зубатими», бо стереотипний підхід нівелює їхні активності на етапі створення сім’ї. В школі, університети жінки набагато активніші, але потім ця активність спадає. Цього не треба допускати. Жінки заслуговують тієї активності, яку вони мають. Але проблема в тому, що ми зараз розмовляємо з чоловіками про жінок.

Андрій Сайчук: Мені здається, треба додати, що жінки не хочуть потіснити чоловіків з п’єдесталу маскулінності, а хочуть додати трохи жіночності.

Ірина Славінська: Я би сказала, зайняти своє місце, гарантоване Конституцією, правами та обов’язками, наприклад, попрацювати депутаткою.

Андрій Сайчук: Але є речі притаманні чоловікам. Але з жінками і політика стає трошки іншою.

Олена Єна: Цього хочуть виборці: вони хочуть жінок, які будуть приходити в політику, не щоб ставати чоловіками, вони хочуть, щоб політика була і для жінок, і для чоловіків. Щоб вона була збалансована.

Ірина Славінська: На що варто звернути особливу увагу, коли йдеться про місцеві вибори?

Ольга Айвазовська: Важливо, щоб виборці розуміли, що «данайців» треба боятись. Що жінки можуть бути не меш корупціогенні, тому будьте уважніші до цього.

Олена Єна: Треба бути уважним, приглядатись до тих кандидатів, за кого голосуєте. А партіям треба дійсно думати про те, хто буде представляти їх на місцевому рів

logo  За фінансової підтримки Уряду Швеції.
Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.