Слухати

Ми на порозі бібліотечної революції — директорка Волинської бібліотеки

08 жовтня 2017 - 17:25
Facebook Twitter Google+
Бібліотека, як простір реалізації проектів: про Луцьк креативний і те, як міські бібліотеки стають частиною цього креативу.

img_5913.jpg

Юлія Євпак та Людмила Стасюк // Громадське радіо
Юлія Євпак та Людмила Стасюк
Громадське радіо

Гості ефіру: менеджерка креативних індустрій департаменту культури Луцькради, голова ВОГО «Інститут волонтерства та громадської співпраці» Юлія Євпак та директорка Волинської обласної бібліотеки імені Олени Пчілки Людмила Стасюк.

Наталка Соколенко: Преамбула для наших слухачів: бібліотечна справа в Україні наразі переживає реформу подібну до тієї, що відбувається у судовій системі, просто про це мало говориться. Бібліотечні заклади та бібліотекарі проходитимуть або вже навіть проходять переатестацію, як і судді. Далі — більше, кількість бібліотек буде скорочено, їх планують об’єднати і зробити потужнішими. За різними оцінками, десь до 80% фондів у кожній бібліотечці необхідно списати, бо вони застарілі — матеріально або ідеологічно  та потребують заміни. І бібліотекарі зараз налякані тим, що і фонди скорочуються, і бібліотеки закриваються, і переатестація, та ще й скороченими бути бояться.

Але що відбувається у Луцькій бібліотеці, що це за експеримент, який має назву «Бібліотека, як простір для реалізації проектів». Хто взагалі ризикнув почати експерементувати?

Людмила Стасюк: Наша бібліотека є головною в області і водночас є публічною. Ми до реформ вже морально готові, бо брали участь у масштабному проекті всеукраїнському «Бібліоміст» (Проект фонду Білла і Мелінди Гейтсів). У нашій області близько 85 бібліотек — учасники того процесу. У 2010 році у нас була відкрита база навчання, регіональний тренінговий центр, — це за умовами проекту. Але ми підтримуємо і надалі цю ідею. Він став базою багатьох масштабних перетворень. Відносно проекту, який розпочинається, то іделогом цього проекту є Юлія Євпак і громадська організація, яка активно співпрацює впродовж 5 років. Окремі міні-проекти в програмі «Бібліоміст» вона реалізовувала в нашій бібліотеці електронне врядування, проект, що стосується здоров’я тощо.

Але саме цей проект наійбільше відповідає ідеї перетворення бібліотеки в центр громади. Поряд з тим, що ми поєднуємо функції надання методичної допомоги бібліотекам, ми стали масштабним майданчиком для втілення проекту «Місто рівних — місто різних».

Наталка Соколенко: Можна будь ласка детальніше про нього? Пані Юлія, коли у вас виникла ця ідея і ви прийшли до бібліотеки і як вас там зустріли?

Юлія Євпак: Про нашу наукову бібліотеку я не можу сказати нічого поганого. Я і моя команда працюємо вже протягом трьох років. Дуже багато проектів, які були досить сміливими, і я пам’ятаю час, коли був Майдан і нам не було де збиратися і ми збиралися в бібліотеці. До прогресивності бібліотек в мене немає питань. Щодо того, коли в Луцьк приїждають переселенці, і виникле питання зробити щось таке, щоб інтегрувати їх в громаду, і щоб вони почувалися громадою міста, ми вирішили податися до грантової співпраці з міжнародною організацією з міграції. Ми розуміємо, що для нашої громади це важливо, і як чиновниця, розумію, що виділити з бюджету 250 тисяч гривень на меблі для бібліотеки, це дуже велика сума. І її не дадуть.

Під час Майдану нам не було де збиратися і ми збиралися в бібліотеці — Юлія Євпак

Андрій Куликов: А на книжки скільки?

Юлія Євпак: По цьому гранту у нас немає такої умови, щоб закупити книжки, йдеться про облаштування бібліотеки як інтеграційного простору. Щоб можна було закупити таке як фотоапарат, проектор, щоб використовувати на тренінгах. Там декілька напрямків: навчання екологічної свідомості, арт-терапія, і культурна частина, а також частина, за яку я дуже вболівала, адже це облаштування на базі бібліотеки театральної студії для дітей з особливими потребами. Діти наразі вже займаються там музикою.

Андрій Куликов: Мене на самом початку нашої розмови, чесно кажучи, насторожило вживання слова «ідеологія», адже я пригадую, що коли я був зовсім юний — мешкав у дворі київської школи, і там час від часу відбувалося списання «ідеологічно застарілих книжок». Бібліотекарі виносили ці книжки у двір і залишали там, де ми могли їх взяти. От ви спишете книжки, і що ви з ними робитимете?

Людмила Стасюк: Інститут національної пам’яті став ініціатором впровадження відмови від ленінської класифікації фонів, що панувала понад 20 років і переходимо на світову класифікацію. Раніше, так як ви і кажете, усі ці науки «ідеологія», «історія КПРС» були спереду, а тепер, так як і має бути, будуть природничі науки, з яких усе іпочинається.

Ви казали, що у наших бібліотечних закладах відбувається революція, так, ми на порозі революції.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.