Слухати

На Черкащині можна отримувати до 8 тисяч грн, але бракує кадрів, — заступник голови ОДА

19 жовтня 2017 - 15:58 1367
Facebook Twitter Google+
Громадське радіо в рамках проекту «Громадське радіо у твоєму місті» побувало у Черкасах. Ми поспілкувалися із адміністрацією ОДА про ключові проблеми регіону

В нашій студії Ярослав Березань, заступник голови Черкаської облдержадміністрації.

Любомир Ференс: Давайте розпочнемо з децентралізації. Однією з найперших об’єднаних територіальних громад, яка була створена на Черкащині і в Україні, є Білозерська ОТГ. Який результат дало це об’єднання за два роки?

Ярослав Березань: Білозірська ОТГ дійсно була створена однією з найперших в Україні, і на сьогодні є однією з найпотужніших і найуспішніших об’єднаних територіальних громад на Черкащині. Там підібрана нормальна команда керівників та є розуміння того, що вони роблять. Наприклад, на Черкащині є дві стратегії розвитку — Черкаської області і Білозірської ОТГ.

Любомир Ференс:  З чим пов’язаний такий успіх?

Ярослав Березань: Голова ОТГ підібрав хорошу команду, і вони дуже грамотно використовують інструменти, які надає їм держава, і правильно використовують ті гроші, які отримують.

Любомир Ференс: Люди самі сформували цей пул чи їм хтось допомагає?

Ярослав Березань: Тоді вони робили це самі. Зараз ми лише створюємо інструменти, які б допомагали іншим об’єднаним громадам не пробивати стіну головою, а йти тим шляхом, який проходили інші.

Для прикладу, ми робимо базу даних всіх проектів, які колись використовувалися, і рекомендуємо використовувати ці проекти іншим ОТГ. Зокрема, це австрійська грантова програма по створенню Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Євгенія Гончарук: Скільки зараз в Черкаській області об’єднаних територіальних громад і чи немає проблеми при їх створенні?

 Ярослав Березань: На сьогодні в нас 10 об’єднаних територіальних громадах, 29 жовтня відбудуться вибори ще в 14, а в грудні ЦВК призначило вибори ще в двох ОТГ. Тобто на кінець року в нас буде 26 об’єднаних територіальних громад, чотири з яких міські.

Євгенія Гончарук: Чи розуміють люди, навіщо їм об’єднуватися? І чи немає конфліктів щодо того, яке з сіл має бути центральною садибою?

Ярослав Березань: Там, де є конфлікти, нічого не створюється.

Любомир Ференс: Чи багато таких конфліктів є?

Ярослав Березань: Не багато, але вони історичні, і я не знаю, як на своєму рівні їх вирішувати.

Любомир Ференс: Що ви маєте на увазі?

Ярослав Березань: Ми маємо історичне місто – село, де народився Тарас Григорович Шевченко. Є село Шевченкове і є село Моринці. Там він народився, а там – його музей, і ці села між собою межують. Але сільські голови на спільних нарадах навіть не сідають поруч за стіл. Тобто там є такий конфлікт, що вони ніколи не підуть в одну ОТГ. І я не уявляю, як наразі їх об’єднати.

Любомир Ференс: Ви позитивно відгукувалися про Білозірську ОТГ, але, якщо взяти в цілому Черкаську область, то по рейтингах вона є в аутсайдерах. В рейтингу Комітету виборців України вона займає одне з останніх місць. Чому так?

Ярослав Березань: Я б хотів, щоб всі користувалися рейтингами Мінрегіонбуду. Це офіційний рейтинг, який створюється Кабінетом Міністрів. Щодо рейтингу Комітету виборців України, то я хотів би бачити експертів, які висловилися, що Черкащина пасе задніх в питаннях децентралізації.

Любомир Ференс: За даними Комітету виборців України, в області одні з найнижчих обсягів виконання будівельних робіт та темпів прийняття в експлуатацію житла. Крім того, експерти відзначають практично відсутню залученість інвестицій в регіон.

Ярослав Березань: Іноземні інвестиції в нас збільшилися в рази. Якщо взяти рейтинг за 9 місяців Міністерства регіонального розвитку, то в нас значно збільшилися капітальні інвестиції – ми перейшли з 12 на 9 місце.

Любомир Ференс: А хто з іноземців вкладає в Черкащину?

Ярослав Березань: По пам’яті зараз не можу сказати. Але за останні місяці в нас відкрилося спільне з Австрією підприємство по переробці меду. Є ще підприємство, яке переїхало зі сходу, і воно співпрацює з Німеччиною. В сільському господарстві є підприємство, де власники – французи, голландці.

Любомир Ференс: Але це дрібні інвестиції?

Ярослав Березань: Конкретних цифр зараз я назвати не зможу, але приблизно 600 мільйонів гривень інвестицій було залучено в підприємство по переробці меду. Це австрійсько-українське підприємство, яке ми відкривали два-три тижні назад.

Іноземні інвестиції в нас, в основному, йдуть на сільське господарство. В Шполянському районі є підприємство, яке напряму належить громадянину Франції. І тут важливо, куди йдуть наші товари. На минулому тижні в нас був інвестиційний форум, і голова ОДА сказав правильну річ, що головна реклама Черкащини – це товари наших виробників на полицях європейських магазинів. Це сигнал для іноземців, що їм буде тут зручно і комфортно працювати. І наша задача зробити так, щоб тут було всім зручно працювати, в першу чергу, місцевим, адже через місцевий бізнес будуть заходити і іноземці.

Також в нас відкривається другий завод Saturn, вони переносять виробництво з Китаю. Є внутрішнє виробництво – підприємство «Укрвіт», яке займається захистом рослин, але вже відвойовує ринок у китайців і виходить на експорт. Ми отримуємо і валютну виручку, і робочі місця.

Євгенія Гончарук: Що, на вашу думку, можна ще виправити у вашому регіоні, аби легше було бізнесу — і українському, і іноземному вкладати гроші?

Ярослав Березань: Найбільша проблема, яка піднімалася на нашому інвестиційному форумі, це пайовий внесок при водо експлуатації виробничих приміщень. Якщо бізнесмен побудував цех вартістю 200 мільйонів, він повинен сплатити 20 мільйонів пайового внеску в місцевий бюджет, щоб цей цех можна було ввести в експлуатацію. І це є найбільша проблема. Їм, на жаль, зручно зекономити і не вводити в експлуатацію деякі об’єкти. Маємо ситуацію з «Укрвіт», які створили чи не найкращу лабораторію на теренах СНД, але її вартість величезна. Тому наразі їм потрібно сплатити 1 мільйон доларів в місцевий бюджет міста Черкаси як пайовий внесок, хоча вони створили десятки робочих міст.

Любомир Ференс: Що зараз з вертолітним майданчиком, в який «закопали» 100 мільйонів? На чиєму він балансі і хто туди літає?

Ярослав Березань: Не можу сказати. Я так розумію, що він державний, і він не утримується нашими коштами. Наскільки я знаю, туди дуже рідко хтось літає.

Євгенія Гончарук: Місцеві ЗМІ пишуть, що тарифи на опалення у Смілі мають зрости втричі, і це найвищі тарифи в Україні? Чому склалася така ситуація?

Ярослав Березань: В Смілі буде збільшений тариф не втричі, а на 30%. Це питання місцевої влади, ми зі свого боку робили все, що могли. І організовували напряму зустрічі в Міністерстві палива та енергетики, і в «Нафтогазі», щоб вони між собою домовлялися. Зараз в результаті децентралізації дуже багато повноважень, в тому числі і затвердження тарифів, передали на місця. Тому це місцеве самоврядування має знайти вихід, щоб зменшити тариф.

Любомир Ференс: Хто є найбільшим платником податків на Черкащині?

Ярослав Березань: Підприємства.

Любомир Ференс: «Наша Ряба»?

Ярослав Березань: Не впевнений. Той самий «Укрвіт» за два роки сплатив під 600 мільйонів податків.

Любомир Ференс: Дуже дивно, адже саме Черкащина є вотчиною пана Косюка, тут виробляють найбільше курятини, йому відшкодовувала держава на підтримку його бізнесу.  

Ярослав Березань: Я не можу зараз сказати цифри по «Нашій Рябі».

Євгенія Гончарук: Як ви працюєте із питанням заборгованості по зарплаті на державних підприємствах?

Ярослав Березань: Найбільша проблема в нас була на «Черкасобленерго», там були відкриті навіть кримінальні справи. За втручанням обладміністрації і особисто голови ОДА був відшуканий механізм, яким чином надати ради цьому рішенню. В нас є велике підприємство «Азот» — один з найбільших споживачів електроенергії, і саме через їхню заборгованість перед обленерго була заборгованість по заробітній платі. Декілька місяців йшла робота. Річ у тому, що аналоги добрив, які виробляються на «Азоті», заходили в Україну з Росії і були дешевшими. В результаті місяць тому був введений мораторій на ввезення мінеральних добрив з Росії, таких, які виробляє «Азот».

Євгенія Гончарук: Чи є достатня кількість робочих місць в регіоні? Для невеличких містечок є  проблема, коли молодь, розуміючи, що їй немає, де працювати, виїжджає за кордон в пошуках кращої долі.

Ярослав Березань: Буду сперечатися, адже знаю багато прикладів, коли людей возять на роботу за 50 км. В нас дефіцит робочих кадрів.

Євгенія Гончарук: Які це підприємства?

Ярослав Березань: Абсолютно різні. В Черкасах було багато хіміків, тут було багато хімічних підприємств. На сьогодні їх дуже мало і вони дорого коштують. На переліку в службі зайнятості міста Золотоноша стоїть 200 осіб. Тобто людей возять з Черкас в місто Золотоношу.

Я не розумію, чому люди виїжджають, можливо, хочуть одразу стати багатими.

Любомир Ференс: Якби тут сидів черкащанин він би вам сказав – йдіть і попрацюйте за 3 тисячі гривень.

Ярослав Березань: Зарплати в 3 три тисячі гривень тут немає.

Євгенія Гончарук: Яка середня зарплата по області?

Ярослав Березань: 4600, і це по різних галузях. Маємо місто Сміла – 25 км звідси, де навесні висіла купа бордів, що є робота і заробітна плата – від 8 тисяч гривень для простого працівника. Людина навчається три місяці і стає оператором лінії пластикового віконного профілю із зарплатою 8 тисяч гривень.

Любомир Ференс: Мені важко повірити, що черкащанин, маючи зарплату в 8 тисяч гривень, поїде в Польщу працювати за 12 тисяч гривень.

Ярослав Березань: Коли людина платить 8 тисяч гривень, вона й вимагає належної праці. Якщо ви пройдете по житлових кварталах Черкас, то побачите дуже багато об’яв, що потрібні працівники.

Повернімося до Білозірської об’єднаної територіальної громади. Там в 2016-му році побудували 5 квартир, три з яких – для лікарів. Вони дають ці квартири безкоштовно, сплачують комунальні послуги, лікар отримує зарплату з бюджету та зарплату з бюджету ОТГ, і ця заробітна плата становить 12 тисяч гривень. Немає лікарів.

Євгенія Гончарук: Можливо, проблема в тому, як організоване життя в цьому населеному пункті.

Ярослав Березань: Та це 10 км від Черкас. Коли я заходив на посаду заступника голови облдержадміністрації, то я був адвокатом і припиняв свою діяльність в ЦНАПі в Білозір’ї. Бо мені там було зручно — 15-20 хвилин на автомобілі з Черкас.

Отже, на сьогодні найбільша проблема – це робочі кадри.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.