Слухати

На святі української мови у Харкові нам не дали співати українською, - гурт Sky Rivers

15 грудня 2017 - 19:59
Facebook Twitter Google+
Фронт-вумен гурту Лілі Вінер розповіла, з якими труднощами музиканти зустрілися у Харкові

20 171 215_113 528.jpg

Лілі Вінер та Владислав Шепеленко  // Громадське радіо
Лілі Вінер та Владислав Шепеленко
Громадське радіо
Гурт Sky Rivers створила родина, що переїхала з Луганська до Харкова. В студії Громадського радіо Лілі Вінер та її син Владислав Шепеленко – музиканти гурту.

Михайло Кукін: Ви переїхали, коли почалась війна, так, в якому році?

Лілі Вінер: Так, в 2014.

Михайло Кукін: І власне оцей гурт Sky Rivers ви ж організували вже тут? І ви активно долучаєте до своєї роботи вже харківських музикантів?

Лілі Вінер: Звичайно, й не тільки харківських. У нас і київські музиканти є, ми стараємося.

Ірина Ромалійська: Розповідайте, яка ваша група, як ви її самі називаєте, ну тобто який це стиль чи є визначення?

Лілі Вінер: У нас група роківська група. І зараз ми працюємо над альбомом, а це у нас акустична була обробка.

Михайло Кукін: Там є віолончель навіть, там є класичні інструменти.

Лілі Вінер: Так звичайно, це була акустична обробка, а зараз ми працюємо над роковською обробкою, тобто у нас інші музиканти залишились. Основні музиканти це — Владислав Шепеленко, він наш гітарист, я залишилась як вокалістка і я написала всі ці пісні.

Михайло Кукін: І ви лідерка гурту, фронт вумен, я б сказав.

Лілі Вінер: Так, це мої пісні, я їх дуже люблю і мені хочеться, щоб їх почув кожен.

Михайло Кукін: Але наскільки я пам’ятаю, така початкова ідея все ж таки молодому поколінню належала, ні?

Лілі Вінер: Так, звичайно, бо він мене підтримав, Владислав.

Михайло Кукін: Давайте вже його підключимо до розмови.

Владислав Шепеленко: Насправді, я почав сам писати пісні такі прості роковські, а тут я побачив, що в мене мати дуже гарно співає і дуже класні має тексти.

Михайло Кукін: Ну правильно я розумію, що власне ідея створення гурту народилася вже тут після переїзду?

Владислав Шепеленко: Так.

Михайло Кукін: Ну і наскільки її важко втілювати, я розумію, що просто переселенці, це люди, в яких купа проблем, вони мають вирішити, де жити на новому місці?

Лілі Вінер: Це насправді дуже болюча тема. Знаєте, насправді дуже важко, ніхто не допомагає, навпаки кожен прагне якось зробити тобі погано, але у нас такий характер, знаєте, войовничий.

Михайло Кукін: Прям так кожен, ну не узагальнюйте. Ну я думаю, були люди, які допомагали вам, ні?

Лілі Вінер: Нам бог допомогає, розумієте.

Ірина Ромалійська: А люди ні?

Лілі Вінер: Ні, люди не допомагають, але Бог, ось він послав вас, це що не допомога…

Ірина Ромалійська: А розкажіть, чим займається тато.

Лілі Вінер: Тато в нас оперний співак.

Михайло Кукін: Чи він влаштувався тут, в Харкові, вже на роботу?

Лілі Вінер: Так, звичайно. Від самого початку він працює в палаці студентів Університету внутрішніх справ, Юридична академія так називається імені Ярослава Мудрого — це справжній театр, дуже гарний, дуже красивий і він там вже дуже давно працює, майже коли приїхав сюди так і влаштувався одразу.  Він активно співає, виступає, до речі, я хотіла сказати, що ми в цьому році їздили виступати до Італії, ми виступали в Римі, в Салерно і в Чивітавекк’я. Нас дуже добре прийняли, особливо наші українські пісні, не знаю, так сталося.

Михайло Кукін: Чи всі ваші пісні українською мовою, чи є різними мовами?

Лілі Вінер: Ні, у нас не всі пісні українською мовою. У нас зараз є на російській мові, а також деякі українські пісні ми вже активно переводимо на англійську мову, щоб було зрозуміло, бо італійці українську не дуже знають.

Владислав Шепеленко: Так, їм дуже сподобались пісні і вони просили, щоб іще і розуміти. Бо не всі італійці розуміють українську мову, хоча в Італії багато українців.

Михайло Кукін: Просто багато наших співвітчизників люблять пісні англійською, але ну не розуміють її, пісні ж не завжди за текст люблять насправді…А ви обіцяли розповісти про труднощі все ж таки з записом повноцінного нового рокового альбому.

Лілі Вінер: Насправді труднощі в житті — вони завжди є, і мені вони подобаються, бо коли важко, то починаєш якось мобілізуватися і робити, робити…Труднощі якого характеру? Ну,  звичайно, фінансового. В умовах наших напевно можна якісь заробляти гроші, але відбити те, що ти туди вклав…

Михайло Кукін: Щоб прибуток був більший за витрати.

Лілі Вінер: Так, звичайно так, але по-іншому не можемо. Коли пісня народжується ти хочеш, щоб вона лунала, ти хочеш, щоб вона допомогала, щоб її якомога більше людей почули і щоб це був класний продукт і тому стараєшся, і тому я і не встигла до вересня.

Михайло Кукін: А от ви кажете, ви всі пісні пишете, бо я думав, що Владислав, що це його була початкова ідея і він пише пісні.

Лілі Вінер: Ну взагалі пісні як композитора і як поета більш мої.

Владислав Шепеленко: Я музикантів шукаю, я стараюсь, щоб цей продукт  доробити. Як всі ми чуємо цю пісню ,от і хочеться, щоб вона була класною, тому я стараюсь придумати якусь мелодію на неї докласти, добавити.

Ірина Ромалійська: Владиславе,  а як вам працюється з мамою, ну от знаєте, під постійним наглядом?

 

 

Владислав Шепеленко: Дивіться, мама насправді в мене дуже класна, вона мені як подруга, не тільки як матір, а ще як подруга, тобто з нею класно, з нею весело і я не бачу там якоїсь проблеми

Лілі Вінер: Дякую, Владиславе.

Ірина Ромалійська: Скажіть, а чим ви займаєтеся окрім музики?

Владислав Шепеленко: Зараз я навчаюсь, останній курс в університеті, на економіста вчусь.

Михайло Кукін: А ви, Лілі, ви теж десь працюєте?

Лілі Вінер: Я викладач,старший викладач кафедри юридичної, бо в мене є кілька декілька освіт. На цей час, коли ми почали їздити виступати за кордон ,це звичайно, почало якось мені трішечки мішати, мені прийшлось взяти 0.5 ставки. Прийшлося поїхати в Італію, там починати працювати над альбомом, бо я це поставила на перше місце.

Серед моїх освіт немає музичної вищої, але все ж таки я з 5 років на сцені і так активно займалася, співала дуже багато, коли була маленька навчалася у музичній школі, але іншої країни, потім вийшла заміж і якось чоловік мій пішов співати.

Михайло Кукін: а якої іншої країни?

Лілі Вінер: Росії.

Михайло Кукін: Ви звідти родом?

Лілі Вінер: Да, я звідти родом.

Михайло Кукін: Ви чудово говорите українською мовою, як для людини яка, у дорослому віці переїхала…

Лілі Вінер: А ви знаєте як я її люблю. Я не вчила українську мову в школі, бо в Росії не вчать українську.

Михайло Кукін: ЇЇ і в Луганську мало хто вчив.

Лілі Вінер: Ой, це неправда. Я ж вчила. А я думаю, у нас люди всі ж такі були. Я сама її вчила, мені подобається культура українська, але мені не подобається одне єдине, що українську мову не сприймають останнім часом.  

Ірина Ромалійська: Не зрозуміла думку…

Лілі Вінер: Харків – дуже гарне місце, але коли постане питання, на якій мові співати пісні, будьте певні, тут є запитання. Краще ангійскьою заспівати. Російською, а українська стоятиме десь на останньому мсці.

Ірина Ромалійська: Це від кого ви таке відчуваєте?

Лілі Вінер:  В нас був день української мови, ми хотіли виступити на площі в Харкові, мій чоловік запропонував, щоб ми там виступили. Нам сказали таке: «А, вони українською співають… А є щось на англійській, російській?» Він говорить «Ні, це принципове питання», тоді: «Ні, вибачайте».

 

Ірина Ромалійська: Це була розмова з ким?

Михайло Кукін: Це організатори концерту?

Лілі Вінер: Так, звичайно. Представники місцевої влади.

Михайло Кукін: У вас же є пісні російською, чому ви не заспівали?

Лілі Вінер: Це принципове питання, я хотіла українською. Розумієте, народ, в якого немає культури, не несе він її, його не буде, народу. Але, можливо, тема застаріла, моливо ми йдемо вже десь далеко, зараз дуже багато питань.

Михайло Кукін: Ви кажете, тепер стали їздити за кордон. За які кошти, це оплачувані гастролі?

Лілі Вінер: Це за власні кошти ми робимо. Я не багата і не бідна жінка, в Луганську я дуже добре жила. Я навіть не бачила такої великої проблеми… Біль тої утрати матеріальної вже минув. Я не можу сказати, що я надзвичайна людина, і мені не болить, я інколи плачу, але все ж таки це вже минуло. І далі потрібно йти, і заробляти, і робити. У Римі я потрапила в Ватикан і зараз так воно співпало, що в той день, коли ми туди прийшли, було закрито. І виходив Папа Римський для тих, хто заранше прийшли туди. І я попросила Божого благословіння нашому гурту, для наших пісень.

Читайте також: В Луганську слухають наші пісні українською мовою, — гурт Sky Rivers.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.