Слухати

На війні атеїстів не буває, — капелан

17 листопада 2017 - 00:07 149
Facebook Twitter Google+
Отець Роман розповідає про спілкування з пораненими бійцями та особливості капеланського служіння

Гість ефіру — капелан УПЦ КП отець Роман, який працює у військовому госпіталі.

Тетяна Курманова: Нам казали, що в ЗСУ повинне було закінчитися формування капеланської служби. Ви теж до неї належите?

Отець Роман: Так, госпіталь — це ж ВСУ. Понабирали штат капеланів, в деяких місцях добирають.

Ірина Ромалійська: Що робить капелан на війні чи у госпіталі?

Отець Роман: Служить словом і ділом, спілкується з особовим складом. Я спілкуюся ще й з хворими або пораненими. Їх дуже багато привозять.

Ірина Ромалійська: Це така заміна психологів?

Отець Роман: Можна сказати і так.

Ірина Ромалійська: З якими проблемами до вас звертаються?

Отець Роман: Молоді хлопці звертаються переважно через те, що не дочекалася дівчина. Старші за віком люди щось питають. На війні і в морі атеїстів немає. Коли людина знаходиться на цій межі, коли може померти, вона дуже змінюється, ці теми її дуже хвилюють.

Тетяна Курманова: А як ви працюєте з людьми, які належать до інших конфесій? Чи були проблеми з людьми інших конфесій?

Отець Роман: Ні, проблем не було. Був випадок, коли в палаті лежав мусульманин. Я повинен поважати його вибір. Нас Господь створив вільними. Людина повинна сама визначатися. Він сказав, що є мусульманином багато років, але йому бабуся дала іконочку: «Розмокла вже, під броніком була у мене. Хочу ще одну іконочку». Навіть через це уже йде проповідь цим людям.

Тетяна Курманова: Чи потребують вони її?

Отець Роман: Я ж не одразу з порога проповідую Євангеліє. Треба, щоб людина тебе почула. Було багато хлопців, на плечах яких загинув товариш. Ти повинен намагатися повернути цій людині барви життя. Це важко, але це потрібно робити.

Ти повинен намагатися повернути людині барви життя. Це важко, але це потрібно робити.

Ірина Ромалійська: Що ви робите з тими, хто не вірить? Я не дуже розумію, чому церква присутня у військах офіційно. Мені здається, що релігія — дуже інтимна річ. Це не має бути насадженням з боку держави. Ваша служба формується офіційно. Це можна розцінювати як насадження.

Отець Роман: Ми не насаджуємо, ми поважаємо вибір людини. Було багато атеїстів, вони хотіли спілкуватися. Вони трохи висміювали, але я з ними розмовляв на інші теми, не на релігійні.

Ірина Ромалійська: До цього зазвичай у військах був Московський патріархат? Київський патріархат останні 2 — 3 роки?

Отець Роман: Капеланства у нас не було, це було тільки на папері. Може, в деяких підрозділах десь в Україні і були. Але так, був Московський патріархат. Коли сталася війна, ми побачили, що сталося, що МП творить, з’явилася потреба саме в капеланах КП.

Ірина Ромалійська: Капеланів Московського патріархату зовсім немає?

Отець Роман: Наскільки я знаю, немає. Думаю, і не буде, це було б неправильно.

Ірина Ромалійська: До вас приходять люди, які кажуть, що вони — християни, але з Московського патріархату? Чи є це для когось проблемою? Стикалися з таким?

Отець Роман: Так, звичайно стикався, не тільки на військовій службі. Я ще в Маріуполі служу багато років. І тут стикався. Але якщо люди до нас приходять, як правило, вони у нас і залишаються. Тому що там, на жаль, іде дуже серйозна пропаганда.

Тетяна Курманова: Що потрібно для того, щоб священик став капеланом? У вас є якісь іспити? Знаю, що треба знати українську. Що ще?

Отець Роман: Іспитів немає. Це тільки перші кроки формування капеланства. Я думаю, що потім будуть якісь курси. Нещодавно в Київ приїжджали капелани США, якщо не помиляюся. Вони спілкувалися з нашими капеланами. Був маленький семінар. Зараз цього немає, але я думаю, що щось таке буде.

Тетяна Курманова: А декілька років служби у пастві, якісь рекомендації?

Отець Роман: Так, потрібна рекомендація від правлячого архієрея.

Ірина Ромалійська: Яка різниця між Московським та Київським патріархатом у Маріуполі за кількістю храмів?

Отець Роман: Московського патріархату храмів 10. Наших храмів 4.

Ірина Ромалійська: Чи були тут такі випадки, коли люди казали, що їм не потрібні московські священики, давайте нам українських?

Отець Роман: Саме в Маріуполі цього не було. Було в інших містах Донецької області.

Ірина Ромалійська: Як церкви Московського патріархату зараз в Маріуполі торкаються теми війни?

Отець Роман: Не моляться за хлопців з АТО, які загинули, які служать, за їхнє здоров’я. У них пропаганда, вони вважають, що це громадянська війна, Росія не є агресором у цій війні.

Звичайно, людина може в своїх внутрішніх молитвах помолитися, але якщо вона подасть якісь офіційні записки, то вони відмовляються від цього.

Тетяна Курманова: Штатний капелан — це як? Ви отримуєте зарплатню?

Отець Роман: Поки ні. Я тільки повинен входити до штату, а так це військова офіційна посада.

Тетяна Курманова: Ви були на війні?

Отець Роман: Так, я ж тут живу. Ми з самого початку їздили до хлопців, їсти відвозили, тому що на початках була проблема з постачанням їжі. Потім це переросло в поїздки з волонтерами. Зараз це вже служіння.

Мене багато військових не дуже серйозно сприймають, тому що я молодий. Мені 27 років. Чоловік 55 років бачить в мені свого сина, а я його маю вчити. Це дуже важко, цей бар’єр треба подолати.

Тетяна Курманова: В Росії святять зброю, боєголовки. Українська православна церква освячує зброю?

Отець Роман: Зброя освячується. В молитві є такі слова, щоб вона лежала так, як і лежить, щоб вона не знадобилася. Може, у них якийсь інший чин в МП, якщо вони освячують боєголовки. Це дуже страшна зброя.

Тетяна Курманова: Як капелану знайти своє місце, щоб на вбивство не спонукати?

Отець Роман: Було багато неприємних ситуацій, коли я розповідаю людині, що велике діло зберегти життя. А він мені каже: «Батюшка, як же? Якщо не я, він мене вб’є?». Це ж війна, тут немає нічого красивого, це страшна річ. Я кажу: «Хлопці, якщо у вас буде така можливість, старайтеся зберегти життя».

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.