Слухати

Навчати прав людини треба ще зі школи, - правозахисник

23 березня 2018 - 20:47
Facebook Twitter Google+
Мешканці Чернігівщини частіше за інших скаржаться на порушення прав людини. Чому? З’ясовуємо разом з директором Освітнього дому прав людини

20 180 323_135 801.jpg

Сергій Буров // Фото: Громадське радіо
Сергій Буров
Фото: Громадське радіо

Гість ефіру — директор Освітнього дому прав людини в Чернігові, експерт національного соціологічного дослідження «Що українці знають і думають про права людини» Сергій Буров.

Тетяна Курманова: Згідно з дослідженням «Що українці знають і думають про права людини» соціально-економічні проблеми головні для жителів Чернігова.

Сергій Буров: Я думаю, що чернігівців турбують саме соціально-економічні права, якісь соціально-економічні інтереси, тому що це ближче. Я спостерігаю, мешкаючи в Чернігові, питання комунальних послуг, проїзду, поведінки тих, хто працює на маршрутах. Я не думаю, що у Чернігова є якісь особливості в порівнянні з іншими містами.

Тетяна Курманова: На відміну від жителів Сходу мешканці Центральної України заявляли про порушення своїх прав і готовність їх відстоювати.

Сергій Буров: Жителів Сходу, зокрема підконтрольних частин Луганської та Донецької областей, більше турбують саме те, що ми називаємо правами і свободами першого покоління. Це свобода вираження поглядів, мирних зібрань, право на життя. Можливо, це тому, що їх напряму зачепили воєнні дії, те, що частина цих територій є окупованими. А мешканців Центральної України більше турбують соціально-економічні проблеми.

Тетяна Курманова: Мені здалося цікавим, що рівень прийняття самосуду в Центральній Україні дуже великий.

Сергій Буров: На жаль, це так. Коли людей запитують, яким є найефективніший спосіб захисту своїх прав або боротьби з несправедливістю, люди не так часто згадують суд. Вони схиляються до якихось самостійних дій, самосуду.

Ірина Ромалійська: Чому так стається?

Сергій Буров: Тому що є певна зневіра щодо тієї самої судової системи, влади. Дуже мало у нас на рівні офіційної системи освіти, на рівні підготовки державних службовців говорять про те, що основними критеріями виміру в будь-якій проблемі мають бути права людини.

Я дивлюся на ситуацію в Чернігові, коли дівчата билися, ціла група підлітків спостерігала, як били дівчинку. Ситуація дуже складна. Я спостерігав за дискусією. Люди дійсно готові до самосуду саме тому, що державні органи не працюють. Школи починає у всьому обвинувачувати батьків, батьки школу, поліцію.

Але закликів подивитися з позиції прав людини, у кого з суб’єктів які обов’язки, не було.

Якщо ми хочемо жити в суспільстві, в якому закон поважається, ми повинні розуміти, що права людини розповсюджуються на всіх, вони можуть обмежуватися, але для цього потрібно виконати певні дії, щоб мене чи когось іншого не схопили в будь-який час. Є тільки два абсолютних права — це заборона катувань і рабства.

Тетяна Курманова: Нещодавно правозахисні організації, ви зокрема, просили Міністерство освіти і науки України просили доопрацювати концепцію розвитку громадянської освіти. Чому саме? Як можна навчати прав людини в школах?

Сергій Буров: Зараз ми навіть ініціювали розробку загальнодержавної програми освіти у сфері захисту прав людини і працюємо над цим разом з Міністерством освіти і науки. Щодо концепції громадянської освіти, то це зрушення, що сама концепція розробляється. До речі, у нас в Україні викладали громадянську освіту понад 10 років, але вона була серед предметів за вибором. Школи про це знали мало.

Але концепція в тій редакції, яка зараз існує, містить не все про громадянську освіту. Громадянська освіта — це про гідність людини, про можливість участі громадян в процесі прийняття рішень, про свободу, про рівність, про демократичні відносини. В цій концепції громадянської освіти було приділено багато уваги плеканню національних традицій, про що існує інша концепція — про національно-патріотичне виховання.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.