Слухати

Як сформувати потребу в українській свідомості на Донеччині?

16 березня 2018 - 17:46
Facebook Twitter Google+
За рахунок чого люди на Донбасі можуть вподобати українське?

igor_stokoz.jpg

 Ігорь Стокоз // Громадське радіо
Ігорь Стокоз
Громадське радіо

Із заступником голови обласної військово-цивільної адміністрації Ігорем Стокозом будемо обговорювати питання реінтеграції Донбасу, надання міжнародної допомоги та формування громадянського суспільства на Донеччині.

Андрій Куликов: Ми часто говоримо про реінтеграцію Донбасу. Наскільки ви вважаєте правильним цей термін на тлі заяв, що до війни і Революції Донбас був виокремлений з України? То тоді ж яка реінтеграція? Це - інтеграція.

Ігор Стокоз: Він був виокремлений, мабуть, дещо ментально. Протягом багатьох років тут створювалася інформаційна парасолька, безоплатні тюнери і тарілки каналів НТВ+ з однієї сторони. З іншої сторони – постійне твердження, що «Донбасс кормит всю Украину», бо тут знаходяться люди труда. І це створювало у частини населення таку яву, що дійсно від Донбасу залежить вся Україна.

Андрій Куликов: Так і я кажу про те саме – йдеться про реінтеграцію чи інтеграцію?

Ігор Стокоз: Це та сторона, яка сьогодні не контрольована українською владою, і там дійсно йде реінтеграція.

Андрій Куликов: Наскільки Обласна військово-цивільна адміністрація готова до того, щоб перебрати контроль і відповідальність на неконтрольованій нині території? Що для цього потрібно?

Ігор Стокоз: Це, напевно, найскладніше питання – що ми будемо робити, коли ми повернемо ті території? Це питання дуже дражливе, тому що частина українського суспільства говорить, що вони самі зробили свій вибір, частина суспільства говорить, що там же наші люди, і я теж прихильник цієї ідеї, що більша частина тієї території – це наші люди. Згадайте лише ті перформанси, які робили на День Незалежності, коли на березі Кальміусу в будинку замкнули стрічку гімну України, включили гучномовці і довго грав гімн України. Дуже багато команд є на тій стороні, які розповсюджують листівки, що вас чекають дома. Тобто не можна казати, що всі колаборанти, там є притомні люди, і ми маємо за них боротися.

Для цього ми і активізуємо свою роботу, наприклад, ми вважаємо, що до іншої частини можна достукатися через дистанційну освіту, і ми залучаємо сюди дітей на ЗНО, ми створюємо всі необхідні умови. Були, навіть такі ситуації, що у батьків не було документів, і ми дітей зустрічали на цій стороні, супроводжували, щоб вони мали змогу здати ЗНО. Тому наш державницький підхід – треба працювати з усіма і боротися за всіх.

Тетяна Курманова: Деякі активісти прогнозують, що у 2018-му році міжнародні донори зменшать фінансову допомогу Донбасу. Чи ви також прогнозуєте зменшення цієї підтримки, і який зараз її рівень?  

Ігор Стокоз: Дійсно, деякі організації зменшують фінансування, наприклад, на цей рік Міжнародна організація з міграції зменшує допомогу вполовину, якщо в минулому році був мільйон, то в цьому – 500 тисяч. Це чисто на соціальну сферу, на роботу з громадами, на тренінги тощо.

Але разом з тим, в нас є зараз проекти і з ДФРР, із GIZ, в нас є цей запас потужностей.

Ми намагаємося тут зробити українську мову популярно і модною

Тетяна Курманова: Про які цифри йдеться?

Ігор Стокоз: У 2017-му році у нас було передбачене 15,3 мільйона євро, потім ця цифра збільшилася до 17,4. Я так розумію, що десь на цьому рівні ця цифра буде триматися і у 2018-му році.  

Тетяна Курманова: Це на розбудову інфраструктури?

Ігор Стокоз: Так, на інфраструктуру, на ремонти і таке інше.

Андрій Куликов: Наскільки дослухаються до вашої ВЦА у Києві, коли йдеться про формування політики на Донеччині?

Ігор Стокоз: Ми є органом виконавчої влади на місці. Звичайно, що ми узгоджуємо свою діяльність з центральними органами влади. Ми збираємо інформацію, аналітику про певні процеси, які відбуваються тут. Подаємо звіти про свою діяльність, і наша інформація враховується при формуванні державної політики по відношенню до Донеччини та Луганщини.

Андрій Куликов: Скільки відсотків тих рішень, які приймаються в Києві, формуються на підставі того, що радять з Донеччини або з Луганщини?

Ігор Стокоз: Я цифри назвати не можу, бо я не займався моніторингом таких речей. Але, наприклад, в нас була ситуація з Травневим та Гладосовим. Ми виходили з пропозиціями стосовно тих чи інших рішень, і вони виконувалися. У всякому випадку, на ті ситуації, де конче необхідно приймати рішення, ми отримаємо позитивні висновки на 100%.

Що стосується Верховної Ради, то ми постійно під мікроскопом. Особливо, Комітет соціальної політики і низка депутатів постійно тут мешкають. Буквально позаминулого тижня останній візит був пані Королевської, і я тільки за березень був вже дав рази на комітетських слуханнях стосовно стану реалізації соціальної політики у Донецькій області, і знову на 22-ге березня потрібно їхати. Тому ми подаємо ті пропозиції, які потребують термінового вирішення.

Наприклад, зараз звернулася громадськість, люди з особливими потребами стосовно негарного стану Слов’янського курорту. І от буквально на цьому тижні їздив наш представник на комітет. Тому що залишився один санаторій-оздоровниця у Слов’янську, він унікальний, і ми вирішуємо питання стосовно нього.

Тетяна Курманова: Поговорімо про децентралізацію. Скільки наразі у Донецькій області створено об’єднаних територіальних громад із запланованих 39-ти?

Ігор Стокоз: На сьогодні в нас створено 9 ОТГ.

Тетяна Курманова: Чому так мало?

Ігор Стокоз: Не можна забувати, що в нас є «сіра зона», наприклад, Торецьк. За перспективним планом в Торецьку ОТГ входять Південне, Залізне, Чигирі, і там є проблеми. Як там формувати ОТГ, якщо там до останнього часу не вщухали обстріли? Як там створювати ОТГ, якщо в нас прифронтові зони звільнені від податків, то с чого формувати бюджет? Крім того, потрібно розуміти, що цей процес є дуже складним, тому що є конфлікт інтересів, кожен хоче об’єднатися з тими, з ким вважає за потрібне.

Тетяна Курманова: Я знаю, що в Костянтинівці є багато проблем з об’єднанням.

Ігор Стокоз: Костянтинівка доволі активна громада, там є претензії громади до місцевої влади.

Тетяна Курманова: Якісь успішні приклади об’єднання ви можете навести? Наприклад, хвалять Шахівську громаду.

Ігор Стокоз: Всі ці громади, які сьогодні сформувалися, на мою думку, рухаються в правильному напрямку. Наприклад, створюються місцеві управління соцзахисту, осередки освіти і культури.

Андрій Куликов: Приїжджаєш до Краматорська, бачиш інші назви вулиць, афіші українською мовою, на них написано, що приїжджають українські виконавці. Це видимість чи це глибоко?

Ігор Стокоз: Все починається з мови, вважає наша команда. В нас є український народ, тому ми намагаємося тут зробити українську мову популярно і модною. І в нас це вдається.

Тетяна Курманова: І до війни у Донецьку була поширена українська мова.

Ігор Стокоз: Я вам скажу так: вся сільська Донеччина, Харківщина і Луганщина на 100% говорить українською мовою. Але йдеться про великі промислові міста, а там з українською мовою було дещо гірше.

Андрій Куликов: Ми ведемо мову про моду на українську мову, а мені здається, що потрібно вести мову про потребу. А якщо ми ведемо мову про потребу, то ми маємо визнавати потребу людей розмовляти російської чи ромською мовами тощо.

Ігор Стокоз: Тоді наші медійники і кіномитці мають створити такий продукт, який спонукатиме потребу у людей середнього віку для того, щоб вони були зацікавлені спілкуватися українською мовою і споживати український контент.

Тетяна Курманова: Хотілось би вас ще запитати про програму підтримки звільнених з полону. Чи є вона і яка саме?

Ігор Стокоз: В нас є програма підтримки звільнених з полону. Перше – це соціальна адаптація, допомога в пошуку роботи, сприяння в пошуку житла, ми надали фінансування звільненим, які приїхали на терени Донеччини. Буквально три тижні тому було видане розпорядження голови ВЦА про додаткове фінансування в розмірі 50-ти тисяч гривень кожному. І це попри ті 100 тисяч, які будуть видаватися Мінсоцем.

Тетяна Курманова: Як зараз з житлом для переселенців?

Ігор Стокоз: Не можу сказати, що дуже добре. В нас є соціальні гуртожитки в Слов’янську, Краматорську та Маріуполі. В нас є місця компактного проживання, це Троянда, Святі Гори, де мешкають ті переселенці, яких виселили в Одеській області, це люди з інвалідністю, їх близько 200 чоловік. Ми відшкодовуємо з обласного бюджету витрати на їх утримання.

Тетяна Курманова: Чи можемо ми говорити про якісь цифри? Наприклад, що житла вистачає лише третині переселенців?

Ігор Стокоз: Сьогодні в Донецькій області зафіксовано 541 тисяча переселенців. Для всіх в нас немає можливості сьогодні надати житло. Наприклад, переселенці стали членами громади, але в громаді є своя черга на житло. Яким чином її покривати? В минулому році ми розробили програму і купили 185 квартир для дітей-сиріт. На цей рік в нас заплановано 235 квартир для того, щоб зменшити цю чергу.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.