Слухати

Знайдене підземелля в парку Шевченка в Рівному - палац чи монастир?

30 березня 2018 - 21:02
Facebook Twitter Google+
В парку Шевченко в Рівному біля фонтану тривають археологічні розкопки

taras_maksymenko.jpg

 Тарас Максименко // Громадське радіо
Тарас Максименко
Громадське радіо

Що там шукають чи вже знайшли, знає Тарас Максименко, начальник управління культури і туризму виконкому Рівненської міськради.

Тарас Максименко: Півтора року тому ми відкопали цікавий об’єкт в парку Шевченка, але ми достеменно і самі не знаємо, що це. Одні науковці сказали, що це датування мурувань і того, що ми знайшли, може складати 1000 років – це X-XI століття, другі вчені сказали, що це XVII-XVIII століття, але для Рівного і це багато, тому що ми не розпещені архітектурою Австро-угорської імперії, як у Львові чи інших регіонах західної України. Ми були в складі Польщі, Російської імперії, тому наша архітектура пов’язана з цими державними утвореннями.

Отже, дуже цікаво було, коли ми знайшли саме підземелля в парку.

Григорій Пирлік: Як ви їх знайшли?

Тарас Максименко: В нас є легенда в місті Рівному про те, що все місто пронизують підземелля. Насправді, таких легенд по західній Україні багато. Наша легенда оповита різними таємницями праслов’янської столиці Дулібії – Суренж. Про Суренж випущені навіть книги, вони не наукові, але пов’язані з утворенням такого дулібського союзу. Дуліби – це народність, яка була у VIII-IX столітті, і ця народність історично підтверджена, але чи була в неї столиця, і чи вона називалася Суренж, під питанням.  Дуже мало матеріальних підтверджень існування цього племінного союзу, тому це все дуже відносно. Отже, говорити з впевненістю, що ми знайшли тисячолітній об’єкт, ми поки не можемо. Потрібно, що це підтвердив вуглецевий аналіз. Ми зараз зробили тільки аналіз шліфів в Інституті мінералів у Києві. Шліфи, врощені в мурування, в яких знайшли лесовидний суглинок, який вказує на дотатарський період мурувань.

Це буде дві суперкласних квест-кімнати з мультимедійною інтерактивною начинкою

Григорій Пирлік: Тобто вже спростована версія щодо Палацу Любомирських?

Тарас Максименко: Так, спростовано науковцями. Але що встановили історики – що, так, був будинок, в який, скоріше за все, першим приїхав такий собі Бургіньйон, який приїхав з Франції на запрошення Любомирських. І він мав описати все майно, щоб під це майно можна було брати кредит в голландському банку. Це було в далекому 179…-у році. І його будинок співпадає з тим розкопаним підземеллям, яке ми знайшли. Але по характеру, по масштабам, по всьому видається, що це не так. Навіщо робити такий масивний підвал? А він був просто архітектором, тому йому мати такі надлишки непотрібно. Я думаю, що не все так просто.

Лариса Денисенко: Які ще є версії?

Тарас Максименко: Є версія на рівні легенди. В нас там ще до Любомирських у парку був жіночий монастир, і були монастирські підземні ходи. По характеру самих склепінь, які є в середині підземелля, видно, що там дуже багато ніш, куди дуже добре стали б іконки та образки. Тому друга версія, що це монастирські ходи, але це потрібно досліджувати. Особисто я хотів би ще провести вуглецевий аналіз. Ми зараз будемо обкопувати весь наш розкоп, щоб його висушити і законсервувати. Ми мусимо дійти до основи закладки цегли із зовнішньої стіни, де ми можемо знайти залишки будь-якої органіки – якусь кістку кабана, яку викинули будівельники, які їли того кабана. І ми по ній зможемо встановити, коли ж будувалася оця стіна. Це дуже цікаво,  і ресурсно для Рівного. І найголовніше, що на всі ці роботи та дослідження є гроші Європейського Союзу.

Лариса Денисенко: З чого все почалося? Хто подумав, а чи не варто подивитися вглиб?

Тарас Максименко: В нас є в Рівному багато активістів, які люблять свої місто, і вони в один прекрасний день вирішили, що час настав, і сказали: «Тарасе, ти мусиш переконати міського голову копнути».

 Григорій Пирлік: Як ви визначилися, де копати?

Тарас Максименко: А там лежала велика бетонна заплатка, і кожна нова влада, яка приходила в місто, відкривала цю заплатку, бачила провал,  засипала його всяким непотребом і мотлохом і заасфальтовувала. Я підійшов до міського голови і попросив дозволити акуратно копнути, бо там просів асфальт, а ми вивчимо причину просідання. І коли ми розкопали, коли ми вивезли мотлох 90-х років, 2000-их, 80-х, ми зрозуміли, що його засипали і засипали. А радянська влада взагалі поставила на цьому підземеллі фонтан як жирну крапку. Отже, коли ми вивезли 20 машин непотребу, перед нами відкрилися підземелля. Зараз це невеличкі переходи, невеличкі дві кімнати, автентичні сходинки, багато ніш, і дуже багато різних фундаментів, які зруйновані. Але вони різного періоду. Є так легенда, що міста будувалися на містах, і ця легенда підтверджується все новими і новими дослідженням.  Отже, ми побачили, що різні фундаменти побудовані у різні періоди, тому що там, де місто хороше, будувалися всі, тому що воно сухеньке, без болота, воно знаходиться на одній із вищих точок міста Рівного і дуже зручне.

Людина приходить, дивиться на розкоп – це велике засклення 200 в квадратних метрів, фундаменти переливаються різними кольорами, там стоять прожектори, як мають пряме підключення до звуку, і під музику дають світло  в тому чи іншому порядку

Лариса Денисенко: Що планується надалі, коли проведуть всі науково-дослідні роботи?

Тарас Максименко: Це буде дві суперкласних квест-кімнати з мультимедійною інтерактивною начинкою, тобто це не буде сумний музей, на який шкода навіть 10 гривень за квиток. Це буде модна штука, куди люди будуть записуватися, щоб потрапити. Це буде мультимедійне включення і голос буде давати завдання, стіни, стеля, підлога, будуть інтерактивними. Одну кімнатку ми навіть плануємо зробити, як Індіана Джонс рухався в печерах, коли підлога зникала і так далі. Тобто ми зможемо досягнути такого ефекту. 

Згідно з контрактом ми маємо це зробити за два роки. Ми маємо організувати квест-кімнати, і над розкопом має з’явитися археологічне вікно, яке буде оформлене, і в яке буде теж вмонтоване мультимедійне світло та звукове обладнання для вечірнього шоу на розкопках.  Тобто людина приходить, дивиться на розкоп – це велике засклення 200 в квадратних метрів, фундаменти переливаються різними кольорами, там стоять прожектори, як мають пряме підключення до звуку, і під музику дають світло  в тому чи іншому порядку, грає класична музика, і люди отримують масу задоволення, ще навіть не спускаючись в підземелля.

Григорій Пирлік: Скільки  грошей дав Євросоюз на ці роботи?

Тарас Максименко: 443 тисячі євро – це понад 15 мільйонів гривень.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.