Слухати

«Рідна мова — місточок до вивчення інших», — Василь Бику

24 листопада 2014 - 14:25
FacebookTwitterGoogle+
Про життя румунів в Україні, їхні традиції, ставлення до політичного і громадського процесу, чому румунська спільнота не підтримує жодних виявів регіонального сепаратизму

Василь БикуГолова чернівецького центру румунської культури ім. Міхая Емінеску пан Василь Бику розповідає проекту «Громадяни України» про життя румунів в Україні, їхні традиції, ставлення до політичного і громадського процесу, про становище румунської мови і те, чому румунська спільнота не підтримує жодних виявів регіонального сепаратизму. 

Проект «Громадяни України» розроблено за фінансової підтримки Ради Європи із використанням коштів Ради Європи. Висловлені тут думки жодною мірою не можуть бути використані як офіційна думка Ради Європи.

Анастасія Багаліка: ми зараз будимо спілкуватися з головою Чернівецького обласного товариства румунської культури паном Василем Бику. Ми поговоримо про життя, румунську культуру, про її розвиток і про те, що румуни, які проживають на території  України є її громадянами. Пане Василю, доброго вечора.

Василь Бику:  доброго вечора.Перше, я хочу зробити деякі уточнення – ми не є діаспорою. Румуни народились тут, ми проживаємо, як наші батьки і прадіди і т.д. Тобто ми не діаспора, румуномовне населення – ми маємо свої газети, школи, товариства. Наше товариство продовжує традиції буковинського товариства  румунської культури,яке має вже 150 років.

Анастасія Багаліка: хочу найперше запитати, чи є в Україні якісь традиційні зони, території розселення румунів. Чи румуни живуть по всій Україні?

Василь Бику:  на Буковині, Закарпатті, Одеська область, там де історично склалося так, що ми є автотоними і проживаємо. На Буковині нас плюс – мінус 250 тисяч.

Анастасія Багаліка: а в цілому по Україні скільки?

Василь Бику:  перепис населення був вже давно.

Анастасія Багаліка: в 2001 році.

Василь Бику:  такі скільки нас на Україні я не знаю, але те, що чверть мільйона  — це точно.

Анастасія Багаліка: скажіть, чи багато існує організацій – культурних, мовних, які підтримують румунів і Україні і як між собою ці організації співпрацюють.

Василь Бику:  якщо ми говоримо про громадські організації, то кожна з цих організацій має свій статут, свої цілі і дуже багато і дуже багато румуномовних чи національно-культурних товариств є на Україні. Якщо говорити про наше товариство – нашою ціллю є культура, наші традиції. Є організації, які займаються пам“ ятю жертв голодомору – це «Голгофа», жертви політичних репресій. Є ще педагогічні організації і т.д. Кожна організація займається своїми справами, має свій статут та цілі. Конфлікту немає, ми співпрацюємо разом, до речі разом з українськими , польськими, німецькими організаціями, працюємо там, де у нас є спільні точки, спільна діяльність – ми співпрацюємо.

Анастасія Багаліка: хочеться запитати про румунську мову – чи має вона в районах проживання румунів статус регіональної і чи є певне сприяння для того, щоб діти румунів вивчали цю мову в школах, читали румунською мовою книжки, і як все це відбувається?

Василь Бику:  якщо ми говоримо про якусь законодавчу базув принципі закон про мовну політику має базу, але на даний момент він, в принципі нічого не міняє. У нас є румуномовні школи, є газети ,години мовлення на телебаченні – тобто все є для того, щоб наша мова, наша традиція розвивалася. Справа в тому, що ми не хочемо щоб це зменшилось.

Анастасія Багаліка: скажіть, коли в румунській родині народжується дитина – якою мовою вона починає вчитися розмовляти? Російською, українською, чи все-таки румунською?

Василь Бику:  розкажу про свою родину – у мене двоє дітей, звичайно, що ми розмовляємо румунською мовою. Коли діти почали ходити в садочок та до школи, вони дуже добре розмовляють українською мовою.

Анастасія Багаліка: а російською?

Василь Бику:  розмовляють і російською без проблем.

Анастасія Багаліка: чи є у дітей якісь проблеми в переході з мови на мову?

Василь Бику:  не має, якщо багатомовність є якоюсь традицією в родині чи в суспільстві, я вважаю, що нема ніяких проблем якщо людина розмовляє однією мовою, а потім переходе на іншу. Особисто я, моя дружина, родина, двоє дітей, які вже є студентами – тобто немає ніяких проблем, якщо треба мати дуже серйозне відношення до цього всього. Якщо це рідна мова – моє кредо : рідна мова має іди дорогою до всіх інших мов. Через рідну мову ми вивчили українську, я проходив навчання ,коли при радянському союзі, українську мову я вивчив сам, можливо я погано розмовляю, але я перекладаю, читаю. Російську мову я вивчив на науковому рівні. А от мої діти, хоч і навчались в румуномовній школі, українську мову як державну вони вивчили як слід.

Анастасія Багаліка:  скажіть будь ласка, ми зараз з вами находимось в такому місті, яке, можливо є найпоказовішим прикладом вдалого і толерантного співіснування різних національних культур, груп, тобто це місце і австрійської, і німецької, і єврейської, і румунської культури. Якоюсь мірою української. Чи збереглася ця традиція багатоетнічності, багатомовності в Чернівцях зараз?  

Василь Бику:  думаю, що так, тому що в Чернівцях збереглося дуже багато національних товариств: польські, німецькі, єврейські і ми співпрацюємо, запрошуємо один одного на різні свята. Якщо у нас тут існує салон «Євро Фото Арт» — це салон фотографії, тут збираються представники всіх національностей, якщо польське товариство проводить якесь свято – чи запрошує якогось відомого музиканта, ми з радістю приймаємо участь, нас запрошують. Я вважаю, що ці традиції існують, продовжують існувати, ми на Буковині є толерантність, всі ті традиції, які ще існували в 18, 19 сторіччі, і вони є до сих пір.

Анастасія Багаліка: на Буковині є люди, які досі знають румунську мову, але вони самі не є етнічними румунами?

Василь Бику:  я не знаю, напевно є, тому що зараз, наприклад, дуже багато людей навчають і нашому університеті і вибирають румунську мову як другу іноземну. Ми сусіди і наше майбутнє пов’язане – і якісь економічні зв’язки, я вже не говорю про культурні, тобто Україна – Румунія мають дуже багато українців в Румунії і румунів на Україні.

Анастасія Багаліка: чи існують якісь програми культурних студентських обмінів між студентами Румунії та України, в першу чергу для студентів етнічних румунів?

Василь Бику:  я думаю ,що університет має багато програм, є дуже багато конкурсних програм, через міністерство культури України та Румунії. Або в Румунії є департамент румунів звідусіль, кожен день створюються чи з’являються  програми, які вже працюють. Дуже багато програм, які функціонують, говорять про себе з позитивної точки зору.

Анастасія Багаліка: чи збереглися на Буковині в румунських родинах традиції, традиції якихось релігійних свят – зимових, літніх, певних сімейних святкувань. Які є румунські традиції в Україні?

Василь Бику:  румунські традиції як і українські – є Паска, інші свята. Але найбільш колоритними є зимові свята, наше товариство вже 20 років проводить фестиваль «Білі квіти» — це фестиваль зимових звичаїв. Ми проводимо фестиваль «Мерцишор» — на весняні свята, ми запрошуємо колективи інших товариств, тільки в цьому році ми не змогли його проводити, через політичну ситуацію в Україні, ми відмовилися від ювілейного – двадцятого фестивалю. Вже скоро, 25 грудня в Румунії буде Різдво і у нас, в Герцаєвському районі на Буковині, свято проводиться по новому стилю – Різдво ми святкуємо 25 грудня.  Тому десь з 27-28 грудня ми проведемо наш фестиваль зимових звичаїв, дитячий фестиваль.

Анастасія Багаліка: чи беруть зараз участь румуни та чи брали участь всі ці 23 роки незалежності у громадсько-політичному житті держави?

Василь Бику:  звичайно, наші представники беруть активну участь у житті держави, я дуже радий і завжди це підкреслюю — в зв’язку з останніми  подіями в Україні – не національне товариство, ні румунська держава ніколи не заявляла про якусь підтримку сепаратизму. Ми завжди підтримували суверенність Україні і Румунія, як наша історична держава ніколи не підтримувала щось інше. Україна має бути єдиною, державна мова українською, але ми, звичайно, хочемо, щоб наша рідна мова, наші школи існували, бо це не є якоюсь загрозою для суверенітету, просто ми хочемо розвивати свою мову, традиції, вивчати українську мову. Але ми дуже не хочемо, щоб наша рідна мова була відсунута на другий план, тому ми вважаємо, що за рідну мову ми вивчимо і державну і від цього повага до української держави не буде десь меншою.

Анастасія Багаліка: останні місяці наш північно-східний сусід намагається посіяти якісь зерна розбрату між Україною і іншими сусідами. І тому числі це робиться у стосунках між Україною та Румунією, у пресі час від часу з’являються такі заяви. Ви вже, в принципі окреслили,  як ви ставитесь до регіонального  тут на Буковині. Але чи є на Буковині якісь  інші регіональні рухи румунські , які підтримуються ідею сепаратизму?

Василь Бику:  думаю, що немає. У першу чергу цієї інтонації немає від Румунії, тобто Румунія чітко стоїть на тому, що Україна має бути незалежною державою і Румунія ніколи не буде претендувати на якісь території. Якихось сепаратистських  настроїв з боку румунської держави чи румуномовних товариств не було, це позитивний момент. Я думаю Україна та Румунія мають знайти спільну мову, бо в Румунії проживають багато українців, у них є свої культурні програми, є підтримка. У нас є своя підтримка з боку української держави, вони дещо відрізняються – там іде по одній схемі, тут по іншій. Але ніколи не треба казати, що у нас краще, чи у них і т.д. Треба знайти спільну мову, в цій ситуації ми маємо дуже багато аргументів, Румунія не є ворогом Україні і це дуже добре і для нас — румунів, які проживають на Україні, в нас немає ніяких сепаратистських настроїв, я вважаю, що якщо Україна приєднується до європейських цінностей, до європейського союзу в кінцевому результаті – то вирішить всі проблеми, навіть сепаратистські.

Анастасія Багаліка: чи існує в Україні співпраця між румунською та молдавською культурними спільнотами яка б показала, що розбрат, який виникло за радянських часів був штучним?

Василь Бику:  я думаю, що він дійсно є штучним, тому що сам варіант румунського і молдавського народу є штучним. Ми говоримо однією мовою, у нас однакові традиції, класики і для того, щоб вивчити цю проблему, треба вивчити історію, як розвивалася європейська історія і т.д. Як на картах світу, Європи з’являлися такі поняття як «Румунія», «Молдова», «Бессарабія» і т.д. Це справа істориків, але насправді ми говоримо і про молдован і про румун однією мовою. І фактично не існує двох народів в Україні.

Анастасія Багаліка: і останнє питання, яке я хочу поставити  про історико-культурні цінності румунського народу і румунської культури на території України. Чи багато їх є і чи належно вони захищені зараз?

Василь Бику:  є дуже багато історико-культурних цінностей і казати про те, що вони належно захищені – може і не варто, але в той же час є дуже багато речей, які розвиваються – ті ж церкви, наприклад. В університеті багато молодих вчених, які це вивчають, пропонують і .т.д. Тобто як і українські цінності так і румунські цінності – до цього треба відноситись дуже серйозно, наприклад навіть Петро Могила, хоча його ім’я і носить відома українська академія, він за походженням є румуном, або той же Дмитро Кантемир, 300 років тому він був прийнятий в Берлінську академію. Було б добре, якщо б українська та румунська культури разом впливали на збереження історико-культурних цінностей, бо культурна спадщина – то від Бога і нам треба всім треба докладати зусиль, щоб це зберегти.

Проект «Граждане Украины» разработан при финансовой поддержке Совета Европы с применением средств Совета Европы. Высказанные здесь мнения никоим образом не могут быть использованы как официальное мнение Совета Европы.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.