Слухати

«Петро Перший був боягузом» — Тарас Чухліб

11 листопада 2014 - 13:40 365
Facebook Twitter Google+
Тарас Чухліб проводить паралелі з сучасною ситуацією і нагадує про те, що відбувається із державою, яка вірить ворогу

Тарас ЧухлібУ листопаді 1708 року місто Батурин було повністю зруйноване і вирізане військами Московської держави. Доктор історичних наук Тарас Чухліб розповідає про героїчну оборону козацького гарнізону Батурина, проводить паралелі з сучасною ситуацією і нагадує про те, що відбувається із державою, яка вірить ворогу.

Почнемо з Батуринських статей. Цими днями ми відмічаємо річницю підписання Батуринських статей у 1663 році. Що це були за статті, між ким і ким, і яке було їх значення?

Батуринські  статті були укладені між  гетьманом Лівобережної України Іваном Брюховецьким та  московським царем  Олексієм Михайловичем. Але проіснували вони недовго, буквально 2 роки.  У 1965 році було відправлено велике (близько 500 членів)  посольство Брюховецького до Москви, де статті були переукладені.

Нові статті свідчили про обмеження автономії Лівобережної України (бо Правобережна тоді визнавала зверхність польського короля і кримського хана). Правобережним Гетьманом тоді був Павло Тетеря, а Лівобережне гетьманство визнавало владу московського царя. Московські воєводи були у найбільших містах України.  Передбачалося, що лівобережний гетьман буде стягати податки з населення і платити їх до населення. Правда, українці від того відмовлялися.  Але і ці статті існували не довго.

У 1968 році Іван Брюховецький  підняв велике антимосковське повстання. Ми можемо Івана Брюховецького оцінювати не лише як промосковського політика, а можемо його означувати як борця за волю  України, тому що це повстання було одним з найбільших у ті часи.  Всі московські воєводи були вигнані з таких міст,  як Гадяч,Ніжин, Умань. Але вже наприкінці року  Гетьман Петро Дорошенко з  правобережними козаками перемагає Брюховецького і Україна об’єднується в єдину країну.

Цими днями ми також згадуємо Батуринську трагедію або Батуринську різню. Що це за події?

Я б означив ці події, як оборону Батурина. Це московські війська за наказом Петра Першого здійснили облогу Батурина, але в  Батурині був гарнізон військовий, це було під час Північної війни, 1700-1721 років. Тому ця різня відбулася в результаті військових дій, і ми ,очевидно, повинні означувати її трошки з іншого боку. Як все ж таки героїчно оборонялися, переважаючи московським силам, українські козаки і місцеве населення, місцевий гарнізон. Адже там було близько 15 тис. чоловік. Близько 4 тис. зуміли вийти, пробити облогу московітів. І після того, як фортеця була завойована, був даний наказ Меншиковим вирізати всіх. Розстріляли всіх військових, вирізали дітей, жінок, старих. За різними оцінками істориків ми знаємо, що близько 10 тис. українців загинули в результаті таких дій московського війська.  Було знищено все місто.

Можна проводити аналогію з тим, що відбувається зараз. За офіційною статистикою в нас зараз немає 10 тисяч загиблих, за не офіційної – напевно, що таки є…

Ой, ви знаєте, загибель кожної людини – це велика трагедія. Насамперед для її родини, країни. Загинула під час Майдану і Небесна сотня, і ми жалкуємо за кожним. Зараз, під час війни з Російською Федерацією гинуть кожен день. Кожен день. Це важко, і притуплюється поріг болю, але якщо порівнювати з історичними часами, то, звичайно, гинуло дуже багато на той час козаків. Середній вік козака був 35 років. Якщо він дожив до 35 років, то це вже був козарлюга, дідом його називали. Хоча ми знаємо виключення: Іван Сірко дожив майже до 80 років, Мазепа також дожив до 70 років. Отже, чи тисяча загине, чи десять тисяч – це дуже багато.

Чому була така реакція Меншикова і Петра, чому з такою жорстокістю знищили, в тому числі старих, жінок і дітей?

Знаєте, про Петра Першого написано  дуже багато романтизованих і міфологізованих творів. Але по суті, якщо подивитись на джерела, то Петро Перший був боягузом. Ми знаємо, що він втік, коли було повстання стрільців у 1682 році.  Він тікав, і це описував потім. Після того ми знаємо, як він рубав голови стрільцям під час наступного повстання і так далі. Петро Перший дуже боявся повстання Мазепи. Боявся, що українці переможуть, і разом з Карлом XXIIдойдуть до Москви, Петербурга  і завоюють російську державу. Тому така була і відповідь.

Знову ж таки напрошуються паралелі з нашим часом. Дуже часто нам нав’язується думка про те, що вчинок Мазепи був зрадницьким.

Що ж таке в історико-філософському значенні зрада в політиці? Політика – це мистецтво можливого. Очевидно, сьогодні Черчилля, відомого прем’єр міністра Великобританії, який по суті, вважається, що виграв війну у гітлерівської Німеччини, його означують як героя. Йому пам’ятники стоять. Але ми знаємо, що він переходив із фракції у фракцію, як наші депутати, міняв партії за своє життя, і його також можна назвати зрадником.

Можна назвати дуже багато прикладів, наприклад, молдавські князі. Штефан Великий зрадив разів з 20 – він шукав можливості міжнародного протегування для своєї держави, а це передбачало визнання зверхності більшого монарха. Так само і Мазепа – визнав сильнішого монарха заради розвитку України. Очевидно, зі сторони Росії це може бути зрадою, але зі сторони українського народу треба вітати такий вчинок.

Що говорив світ про Батуринську трагедію?

Вже на той час на Заході виходили газети. Заголовки газет говорили «Різня в Батурині», «Знищені жінки і діти» і так далі. Ну ми можемо казати, де той Лондон, а де Батурин. Але є і тогочасні українські літописи. Також шведські офіцери, які проходили повз Батурин, свідчили про те, що Батурин був спалений, вони описують це у своїх щоденниках.

Чи правда, що спалені були і церкви у Батурині, православні?

Ну, пожежа була так. Те, що тогочасні московські солдати зневажливо ставились до українських православних церков, це засвідчують джерела, бо московське і українське православ’я на той час відрізнялись. І навіть на початку 17 століття, коли Петро Сагайдачний у складі Речі Посполитої  завойовував Москву, і дійшов до Арбатських воріт…

Потім козацькі війська відійшли, але завоювали Можайськ і багато інших менших містечок, і повернулися в Україну, але частина козаків залишилися там жити, познаходили собі жінок. І джерела стверджують, що їх перехрещували в церквах. Вони були православними, християнами, і, очевидно, знали «Отче наш». Але московські попи казали: «У вас неправильне православ’я», «Ви читаєте латинські книжки, ви вчитеся у західних університетах… От у нас ніхто не вміє читати, писати. Ось це справжнє православ’я».

Хто такий Павло Полуботок і як його оцінює українська історіографія? Ми переважно знаємо про те, що десь були його скарби.. Але з іншого боку, стосовно стосунків з Іваном Мазепою та участі у Північні війні? Чи він герой, чи антигерой?

Ну ,це неоднозначна фігура. Більшість згадує його у зв’язку з міфічними скарбами, про це можна говорити безкінечно. Але ми бачимо по джерелах, що це міфологема, яка створилася уже в 19 столітті. Павло Полуботок був довгий час Чернігівським полковником. Його недолюблював Іван Мазепа, він був у опозиції до Мазепи, і через це в них не склалися стосунки. Павло Полуботок перейшов на сторону Петра Першого. Але коли Петро Перший, поставив в Глухові Івана Скоропадського на противагу Івану Мазепі, Полуботка назвав занадто молодим, і тим, що може стати другим Мазепою.

Після смерті Скоропадського Полуботка було обрано на Генеральній Раді  наказним Гетьманом, хоча Петро Перший цього не хотів. Павло Полуботок, як тогочасний олігарх, придумав податкову реформу, яка не залишала б можливості Петербургу щось забрати з України. Та пізніше Полуботка, разом із старшинами, було  ув’язнено.

І останнє запитання, 1765 року Катерина IIcкасувала гетьманство. Що це означало для Русі і України?

Це був ганебний політичний акт, тому що починаючи від 1654 року Московське царство, потім Російська Імперія обіцяла Українській автономній державі права та вольності, що не буде порушуватись її територіальна цілісність, що не будуть порушуватись її політичні права, права уряду. І от козацька держава проіснувала з 1648 року (Повстання Б. Хмельницького) до 1764 року, коли уряд гетьмана було скасовано. Але ще після цього 30-40 років існували козацькі полки та сотні, як адміністративні одиниці.

Якщо вже актуалізувати, то вірити будь-яким обіцянкам російської сторони, як тоді, так і зараз, непотрібно. Треба робити свою справу, відвойовувати свої території – Донецьк, Луганськ, Крим — і встановлювати на кордонах таку зброю, щоб Росія вже ніколи не претендувала на наші землі.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.